Оцінка безпеки сільськогосподарської техніки методом вимірювань

Методом вимірювань оцінюють:

• огородження небезпечних місць;

• навантаження на керовані колеса;

• статичну стійкість машини;

• люфт рульового колеса;

• ефективність дії гальм;

• габаритні розміри машини;

• захисні властивості кабін і каркасів;

• кріплення прив’язних ременів безпеки;

• розміри робочого місця оператора;

• оглядовість з робочого місця оператора;

• сили опору переміщенню органів управління;

• шум на робочому місці оператора;

• зовнішній шум;

• вібрації на робочому місці;

• мікроклімат на робочому місці;

• вміст пилу у повітрі робочої зони;

• вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

• освітленість робочої зони у темну пору доби.

У процесі вимірювань одержані дані порівнюють з нормативними і, якщо вони перевищують допустимі, то відповідний об’єкт (машина, обладнання) до експлуатації не допускаються. Параметр показника безпеки регулюванням або іншиим способом необхідно довести до нормативних значень.

Оцінка захисної огорожі. Частини, які рухаються, обертаються або мають температуру вищу за 70⁰С, окрім вихлопної труби та глушника, повинні бути захищені огорожею. Захисна огорожа повинна бути міцною, надійною, легкоз’ємною, повністю закривати небезпечні зони.

У сітчастих огорожах перевіряють діаметр отворів (мм) і відстань від огорожі до джерела небезпеки (мм) (1.2, 1.3, 1.4).

d≤ при x>360 (1.2);

d≤ при x>60 (1.3);

d≤6 при х≤60 (1.4),

де d – діаметр отвору, мм;

х- відстань від нагрітих частин або частин які рухаються до огородження, мм.

Вимірюють габаритні розміри машин для проїзду по дорогах і під лініями електропередач за допомогою рулетки, рейки і виска^/.

Оцінка безпеки органів управління. Органи управління (рульове колесо, важелі і педалі) не повинні заважати входу і виходу з кабіни, вільному переміщенню рук і ніг при управлінні, мати допустимі межі переміщень, а муфта зчеплення при роботі не повинна пробуксовувати.

Рисунок 36 - Схеми руху трактора при випробуванні:

а — органів управління; б — зупинного гальма: 1- положення машини в момент натискання на педаль гальма; 2 – положення машини після повного зупинення у результаті гальмування; S – значення повного гальмівного шляху машини; А – значення непрямолінійності руху машини; Б – контрольна точка машини.

Позначення:

- траєкторія руху машини;

- траєкторія руху контрольної точки Б при гальмуванні машини;

- напрямок прямолійного руху машини до гальмування.

Вимірювання люфта рульового колеса. Вимірюють вільний хід (люфт) рульового колеса при прямолінійному русі, машини.

Вимірювання люфту рульового колеса здійснюють шляхом впливу на динамометричні рукоятки динамометра-люфтомера з силою у 10 Н при провертанні рульового колеса за часовою стрілкою та проти неї.

Для вимірювань стрілку динамометра люфтомера закріплюють на нерухомій частині рульової колонки.

Динамометр-люфтомір закріплюють на ободі рульового колеса так, щоб стрілка розташовувалася проти нульового ділення люфтомера.

Оператор за допомогою рукояток динамометра-люфтомера повертає рульове колесо праворуч і ліворуч, при цьому відзначає сумарне показання стрілки люфта в градусах від нульового ділення праворуч і ліворуч. Одночасно підраховує кількість оборотів рульового колеса, необхідних для повного повороту керованих коліс від правого до лівого упорів.

За оціночний показник приймають середнє арифметичне результатів трьох вимірювань.

Якщо люфт рульового колеса більше 25° або дозволеного конструкцією машини або для повного повороту керованих коліс праворуч або ліворуч потрібно 2,5 оберта рульового колеса, то ця машина вважається небезпечною для управління і до експлуатації не допускається.

Визначення сил опору переміщенню органів управління проводиться при русі трактора на нижчій передачі по траєкторії (рис. 36 а), а зупинних педалей і важелів гальм стоянок — при визначенні ефективності гальмування. При цьому оператор натискає, включає або вимикає органи управління через динамометр. Важелями поворотів повертають гусеничну машину на 180° по три повороти праворуч і ліворуч.

Величину опору переміщенню органів управління порівнюють з нормами по ГОСТ 12.2.019—76, ГОСТ 22610—77, ГОСТ 22615— 77, ГОСТ 21753—76.

Повний хід педалей, зміряний лінійкою, повинен складати: гальма—50...100 мм, муфти зчеплення — 100...150, управління частотою обертання валу двигуна—45...65, висоти педалей над рівнем підлоги — 150...250 мм.

Ефективність гальм визначають за вільним або повним ходом педалей гальм або за шляхом гальмування (табл. 1.2, рис. 37).

Рисунок 37 – Перевірка вільного ходу педалі гальма: 1- педаль; 2 – лінійка.

Визначення ефективності дії стояночних гальм.

- Машину (тракторний потяг) встановлюють в загальмованому стані при дії робочих і стояночних гальм на ділянці сухої укотаної грунтової дороги з подовжнім ухилом, регламентованим нормативно-технічною документацією, але не менше: 20°—для колісних тракторів, 30° — для гусеничних тракторів і 12° - для решти машин і причепів. При цьому вологість грунту на глибині 5 і 10 см — не більше 15%, твердість — не меншого 3 мПа, швидкість вітру — не більше 3,0 м/с.

- Після розгальмовування робочих гальм гальмування забезпечують стояночними гальмами. Значення сили, що прикладається до органу управління стояничними гальмами, повинне бути не більш вказаного в ГОСТ 12.2.019—76.

- Випробування машин (тракторних потягів) проводять в положеннях, відповідних підйому і спуску, на одній і тій же ділянці дороги. У кожному положенні випробування проводять двічі. Тривалість кожного випробування і інтервали між окремими гальмуваннями — не менше 5 хвилин.

- Початок відліку часу випробування стояночних гальм повинен відповідати моменту виключення робочого гальма.

- Сили опору переміщенню органів управління стояночними гальмами реєструють безперервно до установки важеля на фіксатор.

- Ефективність дії стояночних гальм оцінюють по відсутності провертання коліс машини протягом часу випробувань.

Якщо колеса машини за 5 хвилин і більш не провертаються, стояночне гальмо вважається придатним.

Гальмівний шлях S вимірюють рулеткою від контрольної точки Б у момент натиснення на педаль гальма до точки B^/ після зупинки машини згідно рис. 36, б). Непрямолінійність руху А вимірюють згідно рис. 36 б).

Початкову швидкість гальмування визначають по спідометру або по проходженню мірної ділянки шляху за одиницю часу. Час пройденої мірної ділянки шляху і час гальмування вимірюють секундоміром.

Ефективність дії зупинних гальм оцінюють по величині гальмівного шляху S (м), часом випередження дії гальм причепа і відсутністю занесення машини вліво або вправо від прямолінійного руху.

Гальмівний шлях S вимірюють рулеткою від контрольної точки Б у момент натиснення на педаль гальма до точки B^/ після зупинки машини згідно рис. 5.5, б). Непрямолінійність руху А вимірюють згідно рис. 5.5, б).

Початкову швидкість гальмування визначають по спідометру або по проходженню мірної ділянки шляху за одиницю часу. Час пройденої мірної ділянки шляху і час гальмування вимірюють секундоміром.

Величина гальмівного шляху не повинна перевищувати розрахункової (5.1, 5.2) або даної в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Гальмівний шлях машин^*, м

Транспортний засіб	Шлях гальмування
Трактори тягового класу (кН): до 4 понад 4 до 4 з одним причепом понад 4 з одним причепом до 4 з двома причепами понад 4 з двома причепами	6 6,5 6 6,5 8 8
Самохідні комбайни	8

^*Шлях гальмування колісних тракторів і тракторних поїздів, складених на базі колісних тракторів, при швидкості руху 20 км/г і одноразовому натисканні на педаль робочого гальма.

Оцінка виснажуваності гальмівної системи полягає у визначенні тиску в ресивері після кожного з п'яти повних гальмувань і у визначенні кількості повних гальмувань до зниження тиску в ресивері а 50% від номінального значення. Випробування проводять при оцінці ефективності гальмівних систем, відключеному компресорі і номінальному тиску в ресивері Якщо гальмівний шлях буде білше допустимого або машина не утримується стояночним гальмом більше 5 хвилин, або сила опору складає більше 300 Н, або тиск в ресивері впаде після п'яти повних гальмувань більш ніж на 50% від номінального, або відхилення траєкторії руху трактора при гальмуванні буде більше 0,5 м, то машина не допускається до експлуатації.

На експлуатаційну безпеку тракторів та самохідних сільськогосподарських машин впливає також тиск у шинах коліс. Його вимірюють шинними манометрами і порівнюють з нормативним. При цьому також перевіряють ступінь спрацювання протектора шин (грунтозачепів). Шини, висота протектора в яких менша за 2 мм, з експлуатації знімаються. Трактори, висота протектора коліс в яких наближається до 2 мм не рекомендується випускати в рейс у період обледеніння доріг, у дощову погоду, тощо.

Оцінка санітарно-гігієнічних показників робочого місця (параметри мікроклімату; загазованість і запилена робочого місця; шум і вібрація; напруженість праці механізатора) проводиться по методиках, описаних раніше.

Оцінка штучної освітленості робочих поверхонь машин і інших місць, освітлення яких необхідне при виконанні технологічних процесів, проводиться установкою чутливого елементу люксметра Ю-16 перпендикулярно лінії погляду незалежно від положення освітлюваної поверхні.

-Минимальная штучна освітленість (у лк), необхідна для виконання роботи, повинна складати: робочих органів—20, місця вивантаження (завантаження) —10, місця регулювання, ремонту і кріплень — 100, найважливіших ділянок відкритого робочого простору — 10, сходів, переходів —3 лк.

Оцінка видимості з сидіння оператора і оглядовості машин, за якими необхідно вести спостереження (робочої зони, орієнтирів для руху, робочих органів, сліду маркера, місць вивантаження технологічного продукту і ін.) визначають методом фотографування, огляду або світло-тіньовим методом на спеціальному майданчику. Джерело світла потужністю випромінювання 200 Вт встановлюють в кабіні. На площі круга радіусом 15 м визначають видиму і невидиму зони попереду і ззаду. По відношенню видимої площі SB (не закритою тінями) до площі S півкола визначають коефіцієнт оглядовості.

Коефіцієнт оглядовості повинен складати не менше 0,7.

Існують програми для оцінки безпечності мобільних і стаціонарних машин. Аналізуючи по цім про­грамам небезпечні умови і небезпечні дії, будуються блок-схеми для визначення закономірностей формування потенційної небезпеки. Далі по їх вагомості (табл.1.3) визначають їх експлуатаційну надійність.

Таблиця 1.3 – Вагомість потенційної небезпеки

1. Оцінка безпеки на мобільних машинах, які обладнані робочим містом

Оцінюючи показники

Примітка

1. Оцінка технічної документації на машину. 2. Безпека технічного і технологічного обслуговування. 3. Гальмові якості. 4. Статистична стійкість. 5. Оглядові якості. 6. Прилади до транспортування по дорогам. 7. Пожежебезпека. 8. Освітленість. 9. Мікрокліматичні умови. 10. Запиленість. 11. Вміст шкідливих речовин. 12. Шум. 13. Вібрація. 14. Оцінка робочого міста. 15. Робоча поза оператора. 16. Сили опіру переміщення на органах керування. 17. Частота робочих рухів оператора. 18. Оцінка світлових та звукових аварійних сигналів. 19. Раціональність розподілу функцій. 20. Напруженість праці оператора. 21. Відгук оператора про машину.