14. Філософія Анаксагора. Вчення про “гомеомерії”.

У центрі уваги Анаксагора як філософа знаходиться проблема якісного перетворення тіл: „Як же може виникнути з того, що не є волоссям волосся, а м’ясо з того, що не є м’ясомЯкі ж незмінні складники /елементи/ світу утворюють речі? В цьому питанні Анаксагор відходив від Емпедокла, вважаючи, що жодна якість не може виникнути з комбінації інших якостей. Відповідно до його поглядів, речі складаються не з чотирьох стихій /елементів/, а з усіх без винятку станів /якостей/ речовини. Це найдрібніші, надчуттєві частинки вогню, землі, води, дерева, каменю і т.п. Він назвав їх „насінням всіх речей”, а Аристотель – „геомеомеріями”. Їх є безмежне число; вони не мають меж поділу: „немає найменшого, але завжди менше”.

Основні думки Анаксагора про „насіння речей”: „Все у всьому”, „в кожній речі є частина кожної іншої”, „у всьому є частина всього”, „всі речі є разом”, „все складне” /Там само. Наприклад, коли ми їмо хліб, живимо через це свій організм, то це означає, що живимо свої мускули, кров, кістки, м’ясо, тому то в хлібі мусять бути частинки мускулів, м’яса, крові, кісток тощо. Хліб походить з рослин, то всі ці складники мусять бути в рослині; рослина живиться стихіями /землею, водою, сонцем, повітрям та ін./, то всі ці складники мають бути в стихіях.

Рух і впорядкування геомеомерій здійснюється космічним Розумом, який існує незалежно від матеріальних частинок /„насіння речей”/. Початковий стан світу становив нерухому безформну суміш геометрій всіх можливих речовин. Це була пасивна матерія, яку в певний час і на якійсь ділянці простору привів у швидкий коловоротний рух Розум, що як рушій протистоїть інертній матерії.

Розум характеризується Анаксагором суперечливо. З одного боку, як такий, що містить повне знання про все і має величезну силу – визначає минуле, сучасне і майбутнє, а з іншого, – що містить найлегшу речовину, яка ні з чим не змішується.

15. Вчення Левкіппа та Демокріта про атоми як першооснову буття.

Левкіпп – родом з Елеї чи Мілета – засновник атомістики. Свідчень про його життя не збереглося, що вже в античності призвело до сумнівів щодо його реального існування /Епікур: „не було ніякого філософа Левкіппа”/. Відомо, що він був сучасником Парменіда та Емпедокла, слухав лекції Зенона Елейського. Вважають, що йому належать твори „Велика світобудова”, „Про розум”, які не збереглися. Окремі автори приписують ці твори Демокріту.

Погляди Левкіппа практично неможливо відокремити від поглядів Демокріта. Аристотель писав, що „найбільш методично про все вчили, даючи одне і те ж вчення Левкіпп і Демокріт”. Левкіпп – досократик, а Демокріт дещо старший від Сократа. Левкіпп робив наголос на світобудові, а Демокріт – на людині.

Левкіпп першим висунув атомістичну теорію світобудови: все існуюче складається з дрібних, простих і неподільних частинок – атомів /грецьк. – неподільний/. Проте не він, а його учень Демокріт розробив найбільш розвинуту і цілісну концепцію атомістичної будови світу.

Демокріт. Атоми зовсім безякісні, тобто позбавлені будь-яких чуттєвих властивостей – кольору, запаху, звуку, дотику, смаку. Пізніше Епікур у листі до Геродота пояснив таке тлумачення атомів: якісні властивості мінливі, в той час коли атоми зовсім не міняються. Звідки ж тоді чуттєві якості речей? Вони виникають у суб’єкта внаслідок взаємозв’язку атомів з органами відчуття. Тобто, смакові, зорові, дотикові та інші якості не існують об’єктивно, в дійсності, не властиві атомам, а існують лише в уявленнях суб’єкта. „Лише у спільній гадці, – писав про цю позицію Демокріта Гален, – існує колір, у гадці – солодке, в гадці – гірке. Насправді ж існують атоми і порожнеча. Так говорить Демокріт, вважаючи, що всі відчувані якості виникають із з’єднання атомів, існуючи лише для нас, хто сприймає їх. За природою ж немає нічого ані білого, ані чорного, ні жовтого, ні червоного, ні гіркого, ні солодкого... Отже, атоми суть всілякі тіла, що не мають якостей” /Материалисты древней Греции.

Одна з основних характеристик атомів – їх рух. Атоми рухаються у порожнечі /подібно до пилинок, які можна бачити у промені сонця в темній кімнаті; вони наштовхуються один на одного, змінюючи напрям свого руху/. Рух так само вічний, як і атоми. Він властивий їм від природи.