1. Передумови і джерела античної філософії.

Концепції походження філософії. Їх є декілька:

– міфогенна: філософія виникає з міфу шляхом внутрішнього розвитку міфологічного мислення за рахунок зміни однієї лише форми, коли особистісно-образне замінюється на безособово-понятійне;

– гносеогенна: філософія виникає як просте узагальнення знань.

Обидві концепції мають певну рацію, вбачаючи в міфах і знаннях джерела філософії. Однак трактують їх однобоко, абсолютизуючи одне з джерел. Тому ближча до істини третя концепція –

– гносеогенно-міфогенна, яка враховує роль міфологічного світогляду, знань, а також релігії та буденної свідомості.

Окремі автори, прагнучи синтезувати попередні концепції і враховуючи соціально-економічні та політичні перетворення у традиційному суспільстві і у сфері духу, зокрема міфологічного світогляду, виділяють

– соціогонно-міфогенну концепцію походження філософії.

Філософія має свої ідейні джерела. Ними є насамперед міф і релігія.

Міф – первісна, найдавніша форма існування духу, яка відповідала общинно-родовому суспільству. Це перша спроба дати відповідь на питання про початки, походження, будову світу, про виникнення найважливіших явищ природи, про світову гармонію тощо. Особливості міфологічного мислення:

– антропоморфізм: перенесення на інші істоти і явища світу людських рис; уособлення, олюднення, одушевлення явищ і процесів природи;

– фантастичність: брак знань заміняла фантазія, уява, в якій виражались уподобання, інтереси, ідеали людей /богатирі, скатертина-самобранка, килим-літак і т.п./;

– образність: думка виражалась у конкретних, емоційних, поетичних, художньо-образних формах.

Міфологічний світогляд як одне з джерел філософії полягає в тому, що у ньому містяться ті компоненти світобачення, які пізніше у філософії одержали раціональне осмислення: відношення людини і природи, духовного і матеріального, життя і смерті, смерті і безсмертя тощо.

Другим ідейним джерелом філософії є релігія. Як форма світогляду релігія відзначається двома особливостями – подвоєнням світу на земний , природний і надприродний, надчуттєвий, а також вірою в існування надприродного і його визначальну роль у світі. В релігії людина усвідомлює своє ставлення до світу насамперед через відношення до певних граничних основ особистого буття. Релігію споріднює з філософією те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири.

Окрім міфу і релігії до духовних джерел філософії належать знання людини про світ і саму себе, здобуті в процесі пізнавальної діяльності, а також буденна свідомість, що формується в процесі повсякденної практики, нагромадження життєвого досвіду. В ній, переважно в емоційно-чуттєвих формах, фіксуються стосунки між людьми, людини з природою, результати практичної діяльності.

Духовні джерела філософії прийнято називати передфілософією. Це сукупність розвинутої міфології і початків наук, а також релігійних уявлень.

2. Етапи розвитку і особливості античної філософії.

Антична Філософія охоплює понад 1 тисячу років, пройшовши ряд етапів. Дослідники по-різному трактують ці етапи. Так, А. М.Чанишев поділяє античну філософію на чотири періоди: зародження і формування /VІ ст. до н.е./; зрілість і розквіт /V – ІV ст. до н.е./; упадок /епоха еллінізму , ІІІ – І ст. до н.е./ і період занепаду і загибелі Римської імперії /І – V ст./. І. В. Бичко дає таку періодизацію: досократична доба; класична доба /від Демокріта і Сократа/; еллінізм і філософія Стародавнього Риму. Автори „Читанки з історії філософії. Книга І” виділяють два періоди: класика /рання, середня, висока, пізня/ і еллінізм /ранній, середній, пізній/. Таку точку зору поділяють також автори підручника „Філософія” за редакцією В. І. Ярошовця. В. Л. Петрушенко веде мову про три періоди: натурфілософський період або рання класика /VІІ – V ст. до н.е./, висока класика /V – ІV ст. до н.е./ і пізня класика або завершальний цикл /в тому числі елліністична і римська філософія/. Ми ж дотримуємося такої періодизації: докласичний, класичний, посткласичний /елліністичний/ та римський періоди.

До факторів, з яких складається духовна атмосфера, що сприяла виникненню філософії, слід насамперед віднести стрибок у розвитку продуктивних сил внаслідок переходу від бронзи до заліза.

Особливо велике значення мала поява товарно-грошових відносин. З одного боку, товар як чуттєво-надчуттєва річ і монета як ідеальне буття сприяли абстрагуванню суспільного буття і суспільної свідомості, що було важливим для піднесення світогляду на раціональний рівень.

Даний чинник тісно пов’язаний з такою психологічною передумовою виникнення філософії, як здивування. Ще Платон зауважив, що „здивування є початком філософії”.

Міфологічний світогляд мав чуттєво-образну форму, де одиничне, що проявлялося в уособленні явищ природи, домінувало над загальним. Виникла суперечність між світовідчуттям і світорозумінням: світорозуміння вимагало узагальнень. Це й зумовило кризу міфології і появу філософського світогляду.