Практичне заняття № 2

Джерела науково-технічної інформації. Пошук інформації за заданою тематикою

Мета практичного заняття – за даними науково-технічної літератури, патентної інформації, комп’ютерної інформації навести 20 посилань на інформаційні джерела за темою магістерської роботи.

План практичного заняття

2.1 Інформаційне забезпечення наукових досліджень.

2.2 Документальні джерела інформації та їх використання у наукових дослідженнях.

2.3 Форма звітності з практичного заняття № 2.

2.1 Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Будь-яка сфера людської діяльності потребує інформаційного забезпечення. Жодне виважене рішення у науці не можна приймати без належного інформаційного забезпечення. Тому кожна людина, в якій би сфері вона не працювала, послуговуючись документованою інформацією, має володіти основами її пошуку, аналізу й використання. Особливо це необхідно на сучасному етапі розвитку суспільства, його переходу від індустріального до інформаційного.

Згідно з визначенням, поданим 1993 року Комісією Європейського Союзу, «Інформаційне суспільство – суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язку».

Сьогодні інформаційний ресурс – організована сукупність документованої інформації, відомостей, даних і знань, яка призначена для задоволення інформаційних потреб споживача – розглядається як одне з основних багатств кожної держави, стратегічний ресурс, цінність якого постійно зростає.

Державна політика України у сфері інформаційної індустрії ґрунтується на таких документах: Закони «Про національну програму інформації» (1998), Укази Президента «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади». В цих документах наголошується, що для забезпечення користувачів своєчасною, достовірною та повною інформацією вагомого значення набуває використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

У світлі вищезгаданих орієнтирів нинішнього часу одним з головних завдань ВНЗ є формування інформаційнограмотної особистості, яка повинна:

– розуміти, як організувати збір, зберігання, пошук і обробку інформації в умовах колективного її використання;

– усвідомити, яких даних бракує для розв’язання поставлених завдань;

– уявити, де і як знайти відповідні дані, зіставити їх за необхідністю з відомими раніше;

– перевести дані в знання;

– вміти у звичному знаходити нові властивості і можливості, у незвичному – шукати можливості застосування або використання.

Термін «інформація» - один з найпопулярніших в нашому лексиконі.

У загальноприйнятому значенні інформація – це данні, знання, повідомлення, що є об’єктом збереження, передачі, перетворення і допомагають розв’язати поставлене завдання. Інформація – це нові дані, що їх може використати людина для вдосконалення своєї діяльності та поповнення знань. Походить слово «інформація» від латинського (informatio), що означає роз’яснення. Це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань, детальна систематизована подача певного відбірного матеріалу, але без будь-якого аналізу.

Узагальнюючи тлумачення слова «інформація», даємо таке визначення: інформація – сукупність відомостей про факти, об’єкти, події та ідеї, які в даному контексті мають цілком повне значення; її можна створювати, передавати, зберігати, шукати, приймати, розмножувати, обробляти, знищувати.

Обов’язкова вимога до інформації – наявність її носія, джерела і приймача, а також каналів зв’язку між ними.

Наукова інформація – це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об’єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці.

Основні ознаки наукової інформації:

– вона створюється внаслідок діяльності науковців і спеціалістів або колективів науковців;

– це результат процесу пізнання закономірностей об’єктивної діяльності, підґрунтям якої є практика;

– фіксується в системі точних понять;

– це документовані або публічно оголошені відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва.

2.2 Документальні джерела інформації та їх використання у наукових дослідженнях

Наукове дослідження (НД) з різних галузей наук ґрунтується в основному на методах документалістики, тобто дослідженні документів, які відображають інформацію про стан, поведінку, використання об’єктів дослідження. Документальні джерела інформації дають змогу досліджувати об’єкти за певною періодизацією, тобто у динаміці за періодами.

Документ (лат. documentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний об’єкт (носій), що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, економіці, техніці, освіті тощо).

Науковим документом, або документом у науково-технічній інформації, називається носій, у якому тим або іншим способом зафіксовані наукові відомості (дані) чи науково-технічна інформація, в якій повинно обов’язково вказуватися, ким, де і коли він був створений.

В інформатиці документом вважають кожний матеріальний носій інформації.

Застосування комп’ютерних технологій у УНД не замінює документальні джерела інформації, швидше, навпаки, посилює потребу у документах як носіях інформації. Розрізняють два види документів науково-технічної інформації – друкований та рукописний.

Друковані документи – це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку (книги, журнали, брошури).

За періодичністю випуску друковані видання поділяють на одноразові (книги) і періодичні (журнали, газети).

Класифікацію друкованих джерел інформації, які використовуються УНД, подано у таблиці 2.1.

Друковані джерела інформації, які використовуються у НД, представлені поліграфічним виробництвом у формі книг, брошур, рекламних буклетів та ін.

Книги – неперіодичні багатосторінкові твори друку обсягом понад 48 сторінок друкарського друку. Твори друку обсягом від 5 до 48 сторінок вважають брошурою. Комп’ютеризація інформаційної діяльності сприяла створенню електронних книг, які широко застосовуються у НД та педагогічному процесі вищих і середніх навчальних закладів.

Рекламні буклети – художньо оформлені і видані засобами поліграфії вироби, які пропагують кращі зразки продукції, товарів для ринку.

У форматі альбомів видається нормативно-виробнича документація (технологічна, проектна та ін.), реклама, каталоги.

Машинописні документи – носії інформації, які не пройшли редакційно-видавничу обробку і не видані в засобах поліграфії (науково-технічні звіти, документи обліку господарської діяльності, дисертації та ін.).

Таблиця 2.1 – Класифікація друкованих джерел інформації

Вид видання	Характеристика за призначенням
Офіційні	Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління
Наукові	Результати наукових, експериментальних та інших досліджень у різних сферах знань
Науково-популярні	Відомості з різних галузей науки і техніки, призначені для ознайомлення непрофесійного загалу читачів
Підручники	Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для педагогічних цілей
Виробничі	Знання з технології, техніки, організації виробництва
Довідкові	Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення фахівців з певної галузі знань, а також для наукових досліджень і професійної діяльності
Нормативно-виробничі	Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у виробництві
Рекламні	Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою залучення покупця
Патентно-ліцензійні	Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у певній сфері виробництва або бізнесу
Проспекти	Видання рекламного характеру, що стосуються конкретного виду товару, машин, устаткування
Каталоги	Нормативно-виробничі довідники з різних видів знань наукового і прикладного характеру
Інформаційні	Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної діяльності у різних галузях економіки

Особливим машинописним документом є депоновані твори, які використовуються як носії інформації у процесі НД.

Депонованими (переданими на збереження) називаються наукові роботи, виконані індивідуально або у співавторстві і розраховані на обмежене коло користувачів. Депонування здійснюється централізовано органами науково-технічної інформації. Відомості про депоновані твори оперативно наводяться у реферативних і інших журналах. У нашій державі ці функції виконує Інститут науково-технічної інформації та техніко-економічних досліджень.

Депонування здійснюється з метою ознайомлення вчених і спеціалістів з рукописами статей, оглядів, монографій, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати засобами масової поліграфії (книги, журнали, брошури).

Рішення про передавання на депонування оригіналів монографій, оглядів, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад і симпозіумів виносяться вченими радами ВНЗ та науково-дослідних організацій, науково-технічними радами проектно-конструкторських, технологічних та інших організацій.

Прикладом машинописних документів є науково-технічні звіти, дисертації, депоновані роботи, описування раціоналізаторських пропозицій, різні види технологічної і проектно-кошторисної документації та ін.

У деяких випадках поділ документів на друковані і машинописні має умовний характер. Наприклад, автореферат дисертації оприлюднюється за редакційно-видавничими правилами, але на правах «рукопису», а депонований «рукопис», навпаки, має права друкованого документа.

За рівнем узагальнення науково-технічної інформації розрізняють первинні і вторинні документи.

Первинний документ – це документ, який створює автор. Він безпосередньо відображає факти, події явища реальної дійсності або думки автора. Цей вид документа відображає результати наукової, виробничої, творчої і подібної діяльності. У ньому викладають результати вивчення, дослідження, розробок тощо. Він призначений не для відображення інших документів, а для забезпечення суспільства первинною інформацією. Більшість документів, що функціонують у суспільстві, - первинні.

Водночас існують бібліографічні, реферативні, оглядові аналітичні документи, які називають вторинними або інформаційними. До них належать більшість книг (винятком є довідники), періодичні видання, науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи тощо.

Вторинний документ – це результат аналітико-синтетичної обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані, неопубліковані, що не публікуються) або результат аналізу і синтезу даних, що є в першоджерелах. Первинні документи часто називають вихідними, які служать для створення документа похідного, тобто вторинного.

Вторинні документи – це бібліографічні описи; анотації; реферати; огляди; довідкові та інформаційні видання; переклади; бібліотечні каталоги; бібліографічні покажчики і картотека.

Поділ документів на первинні і вторинні досить умовний.

Практично в усіх первинних документах містяться результати аналітико-синтетичної переробки раніше отриманих наукових чи практичних результатів. Окремих первинних документів взагалі не може бути створено без первісної обробки даних, які є органічною складовою і становлять особливу цінність для споживачів. У вторинних документах містяться також результати попередніх досліджень, аналіз і синтез їх.

Аналіз первинних і вторинних документів, які становлять документні потоки, масиви, ресурси, фонди, дає змогу отримати об’єктивну картину рівня розвитку науки.

Уміти працювати з науковими першоджерелами є важливим і необхідним елементом успішного виконання НД, оскільки засвоєння змісту наукових джерел надає методологію, теоретичні основи наукового світогляду, розвиває здатність до творчого мислення, розширює кругозір, формує життєву позицію.

Робота над літературними джерелами здійснюється на усіх стадія НД – організаційній, дослідній та узагальнення, апробації і реалізації результатів НД.

У процесі роботи з відібраними першоджерелами радять дотримуватись таких правил:

– з'ясувати основну спрямованість твору;

– встановити чим відрізняється позиція цього автора від традиційної, що нового вніс він у вивчення даної проблеми;

– визначити авторську інтерпретацію сформульованих теоретичних положень;

– встановити, які положення автора повно, достовірно аргументовані;

– проаналізувати, які матеріали з праці є важливими для користувача і можуть бути використані у формі цитат, посилань у власному дослідженні тощо.

Вивчаючи опубліковані джерела, варто пам’ятати два моменти:

– мету вивчення видань;

– вивчення змісту і структури книги.

Зокрема вивчення змісту і структури книги включає:

– знайомство зі змістом твору, який як правило, вміщується в кінці. Він дає загальне уявлення про структуру всього видання і вказує сторінки, на яких розміщені розділи, глави, підрозділи, параграфи;

– вивчення довідкового апарату (апарату видання), що дасть можливість установити глибину проблеми, яка вивчалася автором, і дійти висновку, наскільки важливою і актуальною працею є дане видання. Апарат видання також включає матеріали наукового або пояснювального характеру, які доповнюють основним текст, допомагають краще зрозуміти його і полегшують користування ним. Це передмова (вступна стаття), висновки, примітки, коментарі, допоміжні покажчики, список використаної літератури;

знайомство з авторською чи видавничою передмовою, яка дає можливість дізнатися про призначення видання, його актуальність, відмінність від інших. У ній розкривається структура розділів книги, а також зміст книжки, історія досліджуваного питання, пояснення;

– знайомство з довідково-бібліографічним апаратом – примітками (поясненнями), уточненнями, доповненнями до основного тексту, додатками, зразками, словниками, статистичними таблицями, копіями документів тощо.

Послідовність знайомства з книгою має важливе значення. Дослідники рекомендують спочатку звертати увагу на заголовок, прізвище автора, видавництво, рік, місце видання; відтак читання анотації інформативного і рекламного характеру, а після цього ознайомитись зі змістом твору.

Уміти працювати з книгою ставить перед дослідником вимогу – навчитися швидко розбиратися в її структурі, правильно оцінювати і фіксувати у зручній формі все, що здається цікавим і потрібним для успішного виконання НД. Під час написання доповідей, рефератів студентам необхідно пам’ятати про поради науковців щодо методики роботи зі спеціальною літературою.

Вважається, що вивчення літератури з обраної теми необхідно починати із загальних робіт, щоб мати уявлення з основних питань, близьких до теми НД, а потім вести пошук нових видань спеціалізованої літератури.

2.3 Форма звітності з практичного заняття № 2

За даними науково-технічної літератури, патентної інформації, комп’ютерної інформації навести 20 посилань на інформаційні джерела за темою магістерської роботи згідно стандарту:

Голеус, В.І. Загальні вимоги до текстових навчальних документів. Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи [Текст]: стандарт ДВНЗ УДХТУ для студентів всіх напрямів підготовки, освітньо-кваліфікаційних рівнів та форм навчання / В.І. Голеус, Л.М. Кулакевич, І.І. Начовний, Л.Б. Неткал, Т.М. Радіна, О.П. Рижова, В.Д. Савченко, Е.М. Сардак; ДВНЗ УДХТУ. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2009. – 33 с.