- •Реформа освіти та цензури.
- •Народницький рух та основні його напрямки.
- •Вплив на українське відродження громадівського руху
- •Україна в роки революції 1905-1907рр.
- •§ 9 Січня 1905р. – «кривава неділя» - розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи ÷÷ . Початок революції.
- •Україна в роки першої світової війни
- •Політичне становище в Україні після повалення царизму.
- •Виникнення укр. Політ. Партій.Течії в укр. Русі.
- •Створення Центральної Ради, її соціальна база, програма, лідери та основні напрямки діяльності( березень – квітень 1917 р.)
- •Політичні партії Західної України ( кінець хіх – поч. Хх ст.)
- •Причини прийняття і та іі Універсалу цр, їх зміст та наслідки.
- •Декабристський рух в Україні. «Південне Товариство».
- •Причини скасування кріпатства. Передумови та наслідки.
- •Причини падіння Центральної Ради:
- •Основні положення селянської реформи 1861
- •Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика гетьманського уряду
- •Реформи середини 19 ст. В Росії та їх вплив на розвиток України
- •Міжнародне становище України 20 -21 ст. Укр. – рос відносини.
- •Хрущовська відлига в Україні.
- •Політика радянського уряду відносно селянства на поч. 20 – х р. ХХст
- •Формування багатопартійності в Україні в кінець 80-х перша половина 90-х рр. 20століття.
- •Радянська Україна в 30 роки.
- •Україна в добу кризи тоталітарної системи (70-80 ті роки)
- •Причини згортання непу в Україні.
- •Репресії в Укр в 30 р 20 ст.
- •Правозахисний рух у 60- 80-е рр.: форми, учасники, значення
- •Бойові дії на території України в період 1943-1944 та їх наслідки
- •28 Жовтня 1944 р. Територія України була остаточно визволена від загарбників.
- •Політичний розвиток України в 90-х рр. 20ст - на поч. 21ст.Сучасні політичні партії.
- •Причини формування упа та її організаційна структура.
- •Радянська україна в 30-ті рр. 20 ст. Індустріалізація.
- •. Підсумки та наслідки 2 світової війни для України.
- •Конституційний процес та особливості Конституції України 1996 р.
- •Політика коренізації
- •Радянська Україна в 20-х роках хх ст. Утворення срср
- •Окупаційний режим
- •Відбудова господарства України після ввв.
- •Основні напрямки внутрішньої політики України наприкінці хх поч. Ххі ст.
- •Демографчні
Окупаційний режим
Для управління завойованими західними областями СРСР 17 липня 1941 р. у Берліні створено "міністерство рейху для окупованих районів Сходу" на чолі з А. Розенбергом. Окуповану до кінця 1941 р. територію України німці розділили на 4 зони окупації. Перша, найбільша, називалася "Рейхскомісаріат Україна", до якої ввійшла Волинь та Наддніпрянщина. Центр знаходився у Рівному, де перебувала ставка Е. Коха - рейхскомісара. Рейхскомісаріат поділявся на 6 генеральних округів (Волинь і Поділля, Житомир, Київ, Миколаїв, Дніпропетровськ та Крим), які, у свою чергу, поділялися на округи (райони). Адміністрацію очолювали німецькі офіцери, її силовими структурами були державна поліція - сіпо (штатсполіцай), гестапо (жандарми, таємна міська поліція) та допоміжна українська поліція з місцевого населення. Лівобережна Україна входила до прифронтової зони окупації, де управління здійснювали військові і таємна польова поліція. Галичина ввійшла до складу Генерал-губернаторства Польщі (з центром у Кракові) як "дистрикт Галичина", який поділено на округи і повіти. Адміністрація і тут складалася виключно з німців і спиралася на загальну та таємну поліцію. Ізмаїльська, Одеська області й частина Херсонської Відійшли Румунії, яка утворила тут спеціальний округ Трансністрію. I Північну Буковину теж окупували румунські війська, і уряд Й. Антонеску перетворив її на провінцію держави - губернаторство. Режим окупації полягав у забороні населенню вільного переміщення; суворій системі реєстрації; впровадженні німецького цивільного та воєнного законодавства; веденні трудової повинності; експлуатації місцевих ресурсів; збереженні колгоспної системи; вивезенні населення На примусові роботи до Німеччини. В евакуаційній зоні на 30-50 км виселяли населення з прифронтової смуги. Вільний рух населення дозволявся лише вдень, існував режим з комендантською годиною. Окупаційні санкції викликали рух опору українського населення. Рух Опору — це визвольний рух проти нацизму і фашизму і встановлених ними порядків, за відновлення національної незалежності і Державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення. Учасники руху опору проводили відкриті бойові дії, рейди, походи, вступали в окремі сутички з ворогом, здійснювали диверсії, саботаж, розвідку, інформували населення, вели агітацію та пропаганду. Мета опору полягала у вигнанні окупантів та відродженні власної держави і права (радянської чи національної).
Причини переходу до новоїекономічноїполітики (непу). Основними причинами переходу до новоїекономічноїполітикибули:
- глибокасоціально-економічна і політична криза більшовицького режиму;
- тотальна господарськарозруха, різкескороченняпромислового та сільськогосподарського виробництва;
- масовіповстання селян, робітників, солдат і матросів;
- політична та економічнаізоляціябільшовиків на міжнароднійарені;
- спад світовогокомуністичногоруху, не виправданнянадійбільшовиків на світову революцію;
- намаганняутримати владу в будь-якийспосіб.
Одним ізсуттєвихфакторів, щопідштовхнувбільшовиків до змінивнутрішньоїполітики стало Кронштадтськеповстання.Виступбалтійськихматросів показав, щополітикабільшовиків почала втрачатипідтримкунавітьсеред тих верств суспільства, якііз самого початку були опорою радянськоївлади. Більшовикамзагрожувалаповнавтрата контролю над країною.Наслідки:криза,ліквідація НЕПУ.