- •Реформа освіти та цензури.
- •Народницький рух та основні його напрямки.
- •Вплив на українське відродження громадівського руху
- •Україна в роки революції 1905-1907рр.
- •§ 9 Січня 1905р. – «кривава неділя» - розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи ÷÷ . Початок революції.
- •Україна в роки першої світової війни
- •Політичне становище в Україні після повалення царизму.
- •Виникнення укр. Політ. Партій.Течії в укр. Русі.
- •Створення Центральної Ради, її соціальна база, програма, лідери та основні напрямки діяльності( березень – квітень 1917 р.)
- •Політичні партії Західної України ( кінець хіх – поч. Хх ст.)
- •Причини прийняття і та іі Універсалу цр, їх зміст та наслідки.
- •Декабристський рух в Україні. «Південне Товариство».
- •Причини скасування кріпатства. Передумови та наслідки.
- •Причини падіння Центральної Ради:
- •Основні положення селянської реформи 1861
- •Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика гетьманського уряду
- •Реформи середини 19 ст. В Росії та їх вплив на розвиток України
- •Міжнародне становище України 20 -21 ст. Укр. – рос відносини.
- •Хрущовська відлига в Україні.
- •Політика радянського уряду відносно селянства на поч. 20 – х р. ХХст
- •Формування багатопартійності в Україні в кінець 80-х перша половина 90-х рр. 20століття.
- •Радянська Україна в 30 роки.
- •Україна в добу кризи тоталітарної системи (70-80 ті роки)
- •Причини згортання непу в Україні.
- •Репресії в Укр в 30 р 20 ст.
- •Правозахисний рух у 60- 80-е рр.: форми, учасники, значення
- •Бойові дії на території України в період 1943-1944 та їх наслідки
- •28 Жовтня 1944 р. Територія України була остаточно визволена від загарбників.
- •Політичний розвиток України в 90-х рр. 20ст - на поч. 21ст.Сучасні політичні партії.
- •Причини формування упа та її організаційна структура.
- •Радянська україна в 30-ті рр. 20 ст. Індустріалізація.
- •. Підсумки та наслідки 2 світової війни для України.
- •Конституційний процес та особливості Конституції України 1996 р.
- •Політика коренізації
- •Радянська Україна в 20-х роках хх ст. Утворення срср
- •Окупаційний режим
- •Відбудова господарства України після ввв.
- •Основні напрямки внутрішньої політики України наприкінці хх поч. Ххі ст.
- •Демографчні
Причини формування упа та її організаційна структура.
Украи́нскаяповста́нческаяа́рмия — вооружённоекрыло ОУН(б). Действовала с весны 1943 года на территориях, входивших в состав Генерал-губернаторства (Галиция — с конца 1943, Холмщина — с осени 1943), рейхскомиссариатаУкраина (Волынь — с конца марта 1943), и румынскойТранснистирии (Заднестровья) (Северная Буковина — с лета 1944). В 1943—1944 отряды УПА действовалипротивсоветских партизан, отрядовпольскогоподполья — АрмииЛюдовой и АрмииКрайовой. C 1943 годадействовалапротивгерманскойоккупационнойадминистрации и её вооружённыхформирований. В 1943−1944 годахподразделения УПА были активно задействованы в украино-польскомэтническомконфликте.
Територіально УПА ділилася на чотири частини:
• УПА-Північ (Волинська, Рівненська і частина Житомирської та Київської областей);
• УПА-Захід (Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина, Лемківщина, Надсяння);
• УПА-Південь (територія Вінницької і Хмельницької областей, північна частина Тернопільської та південа Рівненської областей).
• УПА-Схід (частини Київської і Чернігівської областей), частково сформована, окремого командування для УПА-Схід не створено. На цьому терені діяли лише поодинокі повстанські частини.
Групи ділилися на воєнні округи, а округи на тактичні відтинки (сотні).
Територіальні штаби УПА і деяких куренів та загонів мали такі відділи: оперативний, розвідчий, вишкільний, політично-виховний, організаційно-персональний і тиловий. До тилового відділу належали інтендантура й Український Червоний Хрест (голова Катерина Зарицька) з медичним персоналом, що, ясна річ, не був винятково українським. Командування загонів мали таку структуру: командир, бунчужний, політітичний-вихователь, санітар (деколи лікар), начальник розвідки й польової жандармерії. У куренях іноді були і капелани.Комплектування загонів відбувалося на добровільних засадах, проте на початку фахівців було мобілізовано. Щоб доповнити старшинські кадри, організовано вишкільні курси: існували старшинська школа «Дружинники» з шестимісячною програмою, курси санітарів, медсестер, мінерів, політвихователів, адміністраторів.
Тактичною одиницею УПА був загін — сотня або курінь. Організаційно-штатна структура сотні передбачала 150–200 вояків; проте зазвичай сотні були неповні. Загони озброєно легкою піхотною зброєю, включаючи станкові кулемети, фауспатрони й протитанкові рушниці, а подекуди й легкі гармати. Уже за перших місяців радянської окупації було здійснено перехід до дій меншими загонами, щоб збільшити маневреність й полегшити забезпечення провізією.
Зброю та уніформу УПА здобувала як трофей або купувала на чорному ринку. В УПА існувала тільки піхота, за винятком початків УПА, коли були й кавалерійські частини та артилерія. У сотнях, як правило, були два кулемети і 8—10 автоматів, гвинтівки та пістолети-кулемети. Зброя була німецького, радянського, угорського, польського, чеського і румунського виробництва.
За перші роки радянської окупації УПА провела кілька великих політичних і збройних акцій, спрямованих проти примусової мобілізації до радянської армії, переслідування Церкви, вивозу населення. У лютому 1946 була проведена антивиборча акція, а згодом — протидія примусовій колективізації. У цих акціях УПА нападала на відділення НКВС, звільняла політичних в'язнів, вбивала колаборантів. Було поширено підпільну літературу, влаштовувано пропагандистські збори населення. У 1947 здійснено частковий розпуск загонів УПА і включено їх у збройне підпілля, іншим доручено «легалізуватися». Оперативними одиницями УПА, замість сотень і куренів стали рої(відділення) й чоти(взводи).