Лекція 4. Самовиховання і саморегуляція особистості

3. Розкрийте сутність механізму саморегуляції особистості. ФЕТІСОВА

4. Опрацюйте п. 4 плану та дайте відповідь на питання: 1) Якими є правила позбавлення шкідливих звичок? 2) Що являють собою методи і прийоми мотиваційної саморегуляції? ФЕТІСОВА

5. Опрацюйте п. 5 плану та дайте відповідь на питання: У чому полягає сутність процесу самоорганізації особистості? Назвіть риси особистості, яка володіє високим рівнем самоорганізації. ФЕТІСОВА

Відповіді:

3). Сутність механізму саморегуляції.

Саморегуляція (лат. Regulare - приводити в порядок, налагоджувати) - це заздалегідь усвідомлене і системно організований вплив індивіда на свою психіку з метою зміни її характеристик в бажаному напрямку.

Початок саморегуляції має бути ув'язано з виділенням у себе конкретного мотиваційного протиріччя між тим, що є, і тим, чого хочеться. Саме такі протиріччя є рушійною силою, що стимулює перебудову окремих сторін своєї особистості. При виділенні провідних протиріч слід враховувати можливість безпосереднього впливу на керуючий фактор з моральної, матеріальної та тимчасової точок зору.

    Прийоми саморегуляції побудовані на механізмах рефлексії, концентрації уваги, уяви, уявлення, релаксації, медитації, самонавіювання, нейролінгвістичного програмування (НЛП) і ін..

4). 1.Правила позбавлення шкідливих звичок:

- Сформулювати для себе тверде і безповоротне рішення - діяти в намічених напрямках. Прийняте рішення сформулює в головному мозку необхідний енергетичний центр, який забезпечуватиме подальшу діяльність по реалізації рішення.

- Уникати умов, в яких проявляються старі звички. Створити сприятливі умови для формування нових, позитивних, звичок.

- Не відступати від дотримання нових навичок, поки вони не закріпляться. Постійне тренування є найголовнішою умовою для формування нових звичок.

2. Методи і прийоми мотиваційної саморегуляції

Основними методами і рийомами є: самопізнання, самооцінка, самопереконання, самопорівняння, самообязательство, самоврядування, самопримус, самонавіювання, самозвіт, самоконтроль, самопокарання та ін.

Самопізнання - це вивчення психічних властивостей, процесів і станів своєї особистості, в тому числі її спрямованості (мета, мотиви, інтереси, ідеали, переконання), характеру, темпераменту, здібностей, пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уявлення, мислення ), вольових емоційних процесів, а також психофізіологічного стану організму і особистих якостей.

Самооцінка визначається світоглядом, ідеалами, рівнем інтелектуального розвитку особистості. Цей метод самовиховання передбачає наявність ідеальної моделі особи і порівняння себе з цією моделлю.

Самопорівняння - це різновид самооцінки, що полягає в порівнянні себе з іншими людьми з метою перейняти у них все хороше, і все те, чого не вистачає.

Самообязательство - це внутрішні вимоги до себе і своєї поведінки. Воно визначається умовами життя і обов'язками людини.

Самопереконання - це роздуми, зіставлення різних мотивів, дискусія з собою, які потребують всебічного обліку всіх обставин і не допускають впливу негативних почуттів: образи, заздрості, гніву, самолюбства.

Самонавіювання - це психічний вплив людини на самого себе за допомогою слова, змінює її психофізичний стан. Воно передбачає навіювання самому собі яких-небудь уявлень, думок, бажань, образів, почуттів та ін.

Самовправи - це формування стійких звичок поведінки. Шляхом регулярних вправ можна виробити позитивні і подолати негативні звички.

Самопримус - це вольове уміння, яке спрямоване на подолання труднощів і перешкод.

Самонаказ - це вплив на свій емоційний стан шляхом дії мови. Самонаказ сприяє реалізації програми самовиховання в утруднених умовах і допомагає виробити відповідні установки.

Самозвіт - це звіт людини перед собою про процес і результати власної діяльності і вчинків. Самозвіт тісно пов'язаний з самоаналізом.

Самоконтроль - це визначення відхилень програми самовиховання від поставлених завдань з наступною корекцією програми або поведінки особи.

Самозаохочення і самопокарання - емоційне підкріплення здійснених вчинків. Самозаохочення - це усвідомлення своїх успіхів, а самопокарання - усвідомлення і переживання своєї провини, незадоволення собою.

5). САМООРГАНІЗАЦІЯ - інтегральна сукупність природних і соціально придбаних властивостей, втілена в усвідомлюваних особливостях волі та інтелекту, мотивах поведінки і реалізована у впорядкованості діяльності та поведінки.

Самоорганізація є свідомим процесом вдосконалення емоційних, морально-вольових рис характеру в діяльності, яка спрямована на дозвіл, розвиток особистісно значущих завдань.

Самоорганізація полягає в діяльності особистості за чіткою впорядкованості власної життєдіяльності; в здатності, умінні організувати себе.

Самоорганізована особистість оптимально сприймає вплив зовнішнього середовища, адаптуючи їх (перетворюючи) у власну внутрішню потребностно-мотиваційну сферу. Проявляється така самоорганізація в самоаналізі, цілеспрямованості, самооцінці, жорсткому самоконтролі, самообмеження.

Основні якості,притаманні особистості з високим рівнем самоорганізації:

• впевненість в собі,

• творча самостійність думки,

• відсутність тривожності щодо свого престижу, іміджу, репутації.

• уміння планувати час, роботу, відпочинок, зайнятість;

• швидко приймати рішення, виконувати їх,

• витрачати енергію (сили), гроші, час економно

• постійна робота над собою.

Самоорганізація - це також має інтелектуально-вольову спрямованість здатність особистості, що розвивається в діяльності.

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ

ТЕСТИ

6. Тимчасово пануюче джерело збудження в центральній нервовій системі, що додає психічним процесом і поведінці людини певну спрямованість і активність - це: Фетисова

а) мотив;

б) домінанта;

в) потреба.

ТЕРЕТИЧ.ПИТ.

4. Як співвідносяться між собою наступні компоненти процесу самовиховання:

А) самоставлення; Манило

Б) саморегуляція – це заздалегідь усвідомлене і системно організований вплив індивіда на свою психіку з метою зміни її характеристик в бажаному напрямку. Іншими словами –це вміння управляти соїм станом( фізіологічним та психологічним (емоціями, почуттями, пізнавальними процесами)), цілеспрямованою активністю,поведінкою. Фетисова

В) самоусвідомлення; Юрьева

Г) самопізнання. Задорожняя

ІІ. ВІДПОВІДІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Заняття 1.

Самовиховання як фактор розвитку особистості

План

1. Суть поняття самовиховання. Роль самовиховання в розвитку особистості. ФЕТІСОВА

2. Самосвідомість та Я-концепція особистості. ФЕТІСОВА

3. Структура процесу самовиховання. МАНІЛО

4. Особистісне зростання. МАНІЛО

_________________________________________________________________

Завдання для роздумів та самостійної роботи студентів:

1. З чого починається самовиховання? ФЕТІСОВА

2. Яке місце займає самовиховання у Вашому житті? ФЕТІСОВА

3. Встановіть взаємозв’язок між поняттями «розвиток», «саморозвиток», «виховання», «самовиховання». МАНІЛО

4. Обґрунтуйте поняття «свідомість» і «самосвідомість». Яка їх роль у процесі самопізнання? МАНІЛО

ВІДПОВІДІ: