2. Модель досконалої конкуренції

Модель чистої конкуренції має важливе теоретичне значення. Як економічна модель досконала (чиста) конкуренція не знаходить відповідності в реаліях сучасної ринкової економіки, адже жодна галузь не відповідає їй цілком. Не зважаючи на те, що дана модель не описує повністю характеристики якоїсь певної галузі вона охоплює найбільш суттєві риси багатьох економічних сил , які існують на реальних ринках.

У моделі досконалої (чистої) конкуренції обмін є цілковито знеособлений. І покупці і продавці змушені приймати ціну як сталу, задану величину (Рис. 2.1.)

Рис. 2.1. Модель досконалої конкуренції

Звідси випливає, що початкова функція ринку полягає в наданні інформації від продавців до покупців і від покупців до продавців, з тим щоб ринкові ціни адекватно відображали як витрати виробництва для виробника, так і цінність продукту для споживачів. Справа ринку - звести ці два найважливіших сегмента інформації воєдино [2].

Модель досконалої конкуренції ґрунтуєть­ся на наступних припущеннях.

• Продукція, що продається на ринку, є однорідною. Однорідність означає, що товари всіх виробників абсолютно нічим не відрізняються для споживачів, тобто вони є доскона­лими субститутами (взаємозамінниками), а криві байдужості для споживачів мають вигляд прямих. Прикладами однорідних товарів можуть бути стандартизовані товари, що продаються на спеціалізованих біржах: кава, пшениця, нафта певних сортів або напівфабрикати, зокрема золото, алюміній у зливках тощо. Якщо продукція окремих виробників є однорідною, але спожи­вач може її розрізнити за товарною або виробничою маркою і вони мають значення для споживача, то такі товари не можна вважати однорідними. Таким чином, за рахунок однорідності товарної продукції ринок досконалої конкуренції є абсолютно знеособленим. Досконала взаємозамінність товарів означає, що коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для продукції будь-якого підприємства прямує до нескінченності. Це означає, що будь-яке підвищення ціни призведе до пере­ключення попиту з товару одного виробника на товар іншого.

• Велика кількість продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Частка кожного з них на ринку повинна бути настільки мала (< 1%), що будь-які його дії ніяк не вплинуть на ринкову ситуацію. Такі умови досить рідкісні. Наприклад, ринок сільськогосподарської продукції, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.

• Існує вільний вхід у галузь і вихід з неї. Це означає, що будь-яке підприємство може розпочати випуск продукції певної галузі або припинити її виробництво. Споживачі, у свою чергу, можуть купувати продукцію у будь-якому обсязі, збільшувати обсяги купівлі або зовсім припинити. Водночас не існує будь-яких бар'єрів для входу в галузь і цей вхід не потребує значних початкових витрат. Жоден виробник не мусить залишатися в галузі, якщо цього не бажає, а державне втручання в організа­цію ринку повністю виключене. Таким чином, на ринку досконалої конкуренції забезпечена мобільність виробничих ресурсів, капіталу, робочої сили.

• На ринку існує досконала інформованість про всі пара­метри ринку як з боку покупців, так і з боку продавців. Інформація поширюється серед агентів ринку миттєво і нічого не коштує. Сутність цього припущення полягає в тому, що всі суб'єкти ринку заздалегідь знають про ціни продавців і перехід від одного продавця до іншого для них нічого не коштує. На жаль, у житті такого не існує. Інформація є дефіцитною, а її отримання, обробка та використання коштують багато часу, сил та грошей. Тому деякі економісти надають перевагу моделі чистої конкуренції, визнаючи при цьому, що отримання та використання інформації потребує часу та зусиль.

• Виключена можливість укладання формальних або не­формальних угод між фірмами з метою здобуття монопольних переваг.

• Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну. Продавець може продати товар дешевше ринкової ціни, але це ніяк не вплине на загальну ринкову ціну через мізерну частку продавця на ринку. Крім того, це суперечить припущенню про максимізацію вигоди кожним економічним суб'єктом. Продавець може також продавати товар дорожче його ринкової ціни, але в цьому випадку різко зменшиться попит на відповідний товар, адже продукція конкурентів виявиться дешевшою.

Названим умовам навряд чи може відповідати хоч один з реально функціонуючих ринків. Навіть найбільш схожі на досконалу конкуренцію ринки (ринок зерна, цінних паперів, іноземних валют) лише частково задовольняють їх. У реальному житті завжди діють бюрократичні або економічні обмеження на входження в галузь і відкриття бізнесу. Існує безліч торгових марок, що диференціюють товари. Навіть при наявності в галузі безлічі продавців найчастіше є домінуюча фірма, що володіє ринковою владою і диктує ціни. Таким чином, перераховані умови є в значній мірі допущеннями, які повністю ніколи не виконуються в реальному світі. Тому про ринок досконалої конкуренції можна говорити лише як про наукову абстракцію, що дозволяє більш чітко розкрити нічим не обмежену дію законів ринку. Проте при всій своїй абстрактності концепція досконалої конкуренції відіграє в економічній науці важливу роль. По-перше, існують галузі, які діють в умовах, наближених до досконалої конкуренції. Наприклад, сільське господарство найбільш відповідає даному типу ринку, ніж будь-який інший ринковій структурі. Тому модель абсолютно конкурентного ринку дозволяє судити про принципи функціонування дуже багатьох малих фірм, що продають однорідну продукцію. По-друге, будучи найпростішою ринковою ситуацією, досконала конкуренція дає вихідний зразок, або стандарт, для порівняння з іншими типами ринків та оцінки ефективності реальних економічних процесів.

На відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична, адже скільки б продукції він не запропонував до продажу, це ніяк не вплине на ринкову ціну (Рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Зображення кривих попиту: а) на продукцію конкурентної фірми; б) на продукцію монополіста

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми виявляються через наступні показники:

1.Сукупна (валова) виручка (TR) — це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції:

TR = QP , де Q — кількість товару, Р — його ціна.

2.Середня виручка (AR) — це відношення сукупної виручки до кількості проданої продукції:

AR = TR / Q = P .

3.Гранична виручка (MR) — це приріст валової виручки, що відбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару: MR = ∆ TR / ∆ Q .Залежність зміни перелічених показників від обсягу виробництва продукції зображено на рис. 2.3.

Сукупна виручка конкурентного виробника зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а середня, гранична виручка та ціна товару в умовах конкурентного ринку будуть рівними між собою [6].

Рис. 2.3. Сукупна, середня та гранична виручка конкурентної фірми

В подальших розділах роботи ми з'ясуємо, як на практиці діє фірма за умови, що її оточує ринок досконалої конкуренції, причому поведінка фірми буде неоднаково в короткостроковому і довгостроковому періодах.