19) Трансформація моральності за доби глобалізації.(соціальні передумови, принципи та цінності)

Теоретики поділилися на тих, хто вважає сучасне постмодерне суспільство продовженням культури модерніті - другий модерн (У.Бек), і тих, хто вважає, що глобалізація руйнує модерн та є джерелом принципово нових форм історичного життя.

1. До передумов становлення нової історичної системи моральності, в першу чергу, належить зміна світових економічних відносин, які характеризуються як інтернаціоналізація економіки (створення єдиного світового ринку). Західні автори вважають, що специфіку сучасного соціального розвитку задають саме економічні зміни (що, до речі, відповідає саме марксистській теорії).

2. Інтернаціоналізація економіки (створення єдиного світового ринку) становила основу процесів глобалізації.

3. Наслідки для моральності та етики:

4. Світовий ринок не задає певної системи моральнісних цінностей, так як за природою своєї організації не потребує їх, проте визначає спосіб існування всіх діючих систем моральності.

5. Сучасна система світового господарства не спирається на моральну мотивацію учасників, але, навпаки, визначає їм критерії такої мотивації.

6. Загроза екологічної катастрофи, яка може призвести до загибелі людства

7. інформаційне суспільство

Моральні цінності за доби глобалізації :

1. Одна з основних проблем з якою стикається сучасний індивід – «криза ідентичності».Суб’єкт доби модерніті виступав як автономний індивід. Його автономія базувалася, з одного боку, на розумі, а, з іншого боку, на чітко визначеній соціальній ролі. Його ідентичність задавалася самосвідомістю та класовою приналежністю всередині нації та держави. Глобалізація означає кінець «великих соціальних груп».

2. . Криза новоєвропейського раціоналізму – Індивід не звертається до раціонально обґрунтованої мотивації в своїх діях. Свою моральність він конституює через свою діяльність (ви дієте, і самою дією, її наслідками визначаєте свою мораль).

3. Глобальне суспільство характеризується поглибленням індивідуалізації.

Коли ми розглядали традиційну моральність, то виділили основні принципи, які її характеризували. Потім ми прослідкували трансформацію цих принципів у моральності за доби модерніті.Чи продовжать ці принципи бути актуальними у сучасному суспільстві? Давайте проаналізуємо, якої трансформації вони набувають.

1. Індивідуалізм.

2. Під впливом принципу індивідуалізму здійснюється перебудова принципу гуманізму, який ще за доби модерніті став визначальним.В новій системі моральності утверджується гуманізм індивідуалістичного типу: принцип не може бути важливішим за людину та збереження її життя; тільки сама людина може вирішувати, що є «людяність» і в чому полягає «людяність» по відношенню до неї.

3. Принцип патріархальності

4. Принцип працелюбності.

5. Патріотична орієнтація

20. Основні підходи до тлумачення моралі в етичній думці Кант і Арістотель.

мораль як предмет етики являє собою концентрований вияв саме практичного, активно-перетворювального ставлення людини до життя. Вона знаходить свої духовні витоки в царині людської волі, практичного розуму, за словами великого німецькою філософа І. Канта (1724–1804). Відповідно до цього, й етику як науку в безмежному океані різноманітних вдач, характерів, форм поведінки і спілкування цікавить передусім вимір належного, того, що має бути: як належить чинити, поводитися, спілкуватися, які цінності слід втілювати в життя, в якому напрямі вибудовувати власну особистість тощо.

Зауважимо, що в цій практичній спрямованості, притаманній моралі загалом, деякі етики розрізнюють дві істотно відмінні форми, що за аналогією з відповідними латинськими граматичними конструкціями (бажальний і наказовий способи дієслова) одержали назву оптативної й імперативної. Для етичної думки останніх століть більш звичною є саме імперативна мораль, в основі якої лежить те чи інше веління (imperatum з латини – наказ, веління), вимога або заборона щось робити. Класичним виразником і теоретиком подібної моралі і є І. Кант, котрому належить вчення про основоположний моральний обов'язок – категоричний імператив; вимоги цього морального закону є абсолютно безумовними й виконувати їх, за Кантом, слід із самої лише чистої поваги до них.

Що ж до «хрещеного батька» етики Арістотеля, то його вчення репрезентує скоріш оптативну мораль (латинське optimus – найвищий ступінь порівняння від bonus – гарний, добрий, благий), що орієнтує на пошук і реалізацію блага, досконалості, щастя. Мораль подібного ґатунку насамперед закликає нас замислитися над тим, як слід жити у відповідності зі згаданою метою; відтак вона потребує не тільки поваги до власних приписів і вольової рішучості, але й певної розсудливості, здатності свідомо обирати блага і цінності, приймати щодо цього обґрунтовані рішення. Слідом за Арістотелем, в етиці узвичаєно іменувати цю духовно-практичну здатність людини її грецькою назвою – фронезис.