55. Суб’єкти підприємницької діяльності та їхня характеристика

Згідно з Законом України «Про підприємництво», суб'єктами під­приємницької діяльності (підприємцями) на території України можуть бути: громадяни України, інші держави, необмежені законом у право­здатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, передба­чених Законом. Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть бути зареєстровані як підприємці і виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в них керівні посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші-корисливі злочини.

До суб'єктів підприємницької діяльності відносять таких учасників ринку:

1) підприємець - це людина, яка свідомо іде на ризик шляхом самостій­ного прийняття інноваційних, підприємницьких рішень, зміст яких зводиться до виробництва та постачання таких товарів, робіт і послуг, які здатні принести підприємницький дохід. Він повинен володіти такими якостями: віра в себе і в свої здібності; вміння зважено оцінювати свої ідеї; здатність до творчості; здатність взяття на себе відповідальності.

2) партнер - це юридична чи фізична особа, яка є співвласником спіль­ного підприємства або компаньйоном у виконуваних роботах. Парт­нерські взаємозв'язки класифікують наступним чином:довготермінові (постійні), короткотермінові (на визначений термін), випадкові - зв'язки, які виникають спонтанно і приносять підприєм­ству чи підприємцю додатковий прибуток;

3) найманий працівник - це працездатна особа, що бере участь у виробничому процесі підприємства за відповідну грошову винагороду, що носить назву заробітна плата;

4) домогосподарства - це особа або група осіб, об'єднаних з метою забез­печення всього необхідного для їх життєдіяльності, тобто об'єднаних спільним веденням домашнього господарства.

5) держава - виступає організатором економічної, політичної, правової та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечуєть­ся її цілісність, безпека, здійснюється виконання загально-людських та класових соціально-економічних функцій.

56. Циклічність розвитку суспільства. Причина виникнення циклів та їх

класифікація.

Цикл ділової активності - це період часу між двома сусідніми вищи­ми або нижчими точками економічної кон'юнктури.

Економічна кон'юнктура - це тимчасова ситуація на ринку. Для характеристики економічної кон'юнктури застосовують ряд по­казників: валовий внутрішній продукт, рівень безробіття, інфляція, рівень особистих доходів, коливання національного доходу. Всі показники можна розподілити на три групи:

1) проциклічні - це ті показники, які під час зростання економіки зроста­ють, а під час спаду знижуються: ВВП, НД, інвестиційна активність;

2) контрциклічні - це показники, які під час спаду економіки зростають, а під час зростання спадають: інфляція, безробіття, кількість банкру­тів;

3) ациклічні - це ті показники, на динаміку яких загальна економічна кон'юнктура не впливає: експорт.

Вперше циклічність розвитку економіки досліджувала марксистська школа. За Марксом, існує 4 фази циклу:

1) криза - головна фаза економічного циклу, що супроводжується різ­ким скороченням обсягів виробництва, зростанням безробіття, нако­пиченням товарів у сфері торгівлі тощо і продовжується до встанов­лення відносної ринкової рівноваги;

2) депресія - застій у розвитку народного господарства, в межах якого відбуваються поступове відновлення перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у перспективніші галузі, починається масове оновлення основного капіталу;

3) пожвавлення - зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою. Починає зростати попит на засоби виробництва та ро­бочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшуються при­буток і заробітна плата. В суспільній свідомості живе сподівання на краще.

4) піднесення - швидке зростання виробництва, яке супроводжується скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін., вна­слідок чого економіка виходить на рівень, який перевищує попередні рівні.

Види циклів:

1) малі (цикли Кітчина) - тривають 2-4 роки. Ці цикли, як правило, відбуваються під час оновлення кон'юнктури товарів і базуються на зміні величини запасів;

2) середні (цикли Жуглара) - тривають 7-12 років і основною причи­ною їх виникнення є активність інвестиційного процесу, тобто поліп­шення чи погіршення інвестиційного процесу призводить до зростан­ня чи спаду основних макроекономічних показників;

3) будівництва (цикли Кузнєца) - тривалість їх становить 20 років. Теорія цих циклів ґрунтується на тому, що збільшення капітальних вкладень у приватне житлове будівництво призводить до збільшення ВВП;

4) довгі (цикли Кондратьєва) - тривають 40-60 років. Матеріальною основою є зміна базових технологій.