3. Сучасні економічні теорії: кейнсіанство та неокейнсіанство,монетаризм, маржиналізм, інституціоналізм, неолібералізм, математична школа.

Кейнсіанство – макроекономічна течія, що склалася як реакція економічної теорії на Велику депресію в США. Основоположною роботою була «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» Джона Мейнарда Кейнса, опублікована в 1936 році, проте, ряд наукових робіт Дж. М. Кейнса, де виробляється його теорія, публікувалися ще з початку 1920-х рр ., під впливом уроків і наслідків Першої світової війни. В роботі «Економічні наслідки миру» Дж. М. Кейнс висуває як центральної, проблему зовнішніх ринків для переможеної Німеччини, а накладення на неї величезних контрибуцій Кейнс вважав трагічною помилкою, яка повинна привести до відродження експортної експансії цієї країни і появі протиріч, які, як і прогнозував Дж. М. Кейнс, призводять до нової світової війни. В післявоєнні роки кейнсіанство зазнало значних змін. Оновлена ​​теорія мала вирішити два питання, на які класична школа кейнсіанства не відповідала. Необхідно було створити теорію економічного зростання і циклічного розвитку. Основна модель Дж. М. Кейнса була статичною; він розглядав економіку в короткостроковому періоді, параметри виробництва в цьому періоді не змінювалися. Така теорія вирішувала завдання 30-х кризових років XX в., Тоді задачі довгострокового зростання не стояли на першому місці. Кейнсіанську теорію економічного зростання розробляє Рой Харрод, неокейнсианская теорія циклу виробляється Елвіном Хансеном.

Монетари́зм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури та існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Започаткував теорію монетаризму Мілтон Фрідман, назву новій економічній теорії дав Карл Бруннер.Монетаризм — альтернативна кейнсіанству економічна теорія, згідно з якою сукупний обсяг продукту і рівень цін змінюються в залежності від зміни пропозиції грошей, і, отже, досягнення безінфляційного зростання економіки вимагає контролю за оборотом грошової маси.

Маржиналі́зм (додатковий) — напрям економічної теорії кінця XIX ст., який широко використовується в аналізі економічних процесів і законів граничної величини. Найважливіші елементи маржинализму як напрямку фінансової науки: Використання граничних величин. Маржиналістів цікавила зміна тієї чи іншої величини при зміні іншої величини на одиницю.

Суб'єктивізм, тобто підхід, за якого всі економічні явища досліджуються й оцінюються з точки зору окремого господарчого суб’єкта.

Гедонізм господарюючих суб'єктів. Людина розглядається маржиналістами як раціональна істота, метою якої є максималізація власного задоволення.

Статичність.Вивчення використання рідкісних ресурсів для задоволення потреб людей в даний момент часу.

Ліквідація пріоритету сфери виробництва, характерного для економічного аналізу класиків.

Сприйняття ринкової економіки як рівноважної системи.

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти. Ці інститути, на думку представників інституціоналізму, — рушійні сили розвитку суспільства. Теоретики інституціоналізму критикували вади традиційної економічної школи за відрив від соціальних проблем, виступали за соціологізацію економічної науки. Теоретики-інституціоналісти враховують такі нові явища сучасного суспільства, як планування і прогнозування, розширення внутрішнього ринку за допомогою орієнтації на масове споживання.Інституціоналізм виник на початку XX ст., його засновниками були Т. Веблен, Дж. Коммонс, В. Мітчелл та інші.

Неолібералі́зм (від давньогрец. νέος neos «новий», та лат. liberalis «вільний») — варіант ідеології лібералізму. Як термін вперше використаний 1938 р. французьким економістом Бернаром Лаверне, і того ж року запропонований німецьким економістом Олександром Рюстов для протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології. Можна навести такі засадничі принципи неолібералізму: Наголос на важливості ринку як механізму ефективного розміщення ресурсів та забезпечення особистої свободи.

Мінімізація втручань держави.

Існування приватної власності.

Математична школа в економічної теорії виникла у середині ХІХ ст., на основі використання математичних методів та моделей для опису економічних явищ і процесів та розрахунку економічних показників. Найбільший внесок в розвиток цього напряму в економічної теорії зробили В. С. Джевонс, Л. Вальрас, В. Парето.