Список літератури:
Чеснокова О. Спілкування та співробітництво учнів на уроці – один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання// Початкова школа. – 2000. - №1. – С. 17 – 21.
Дусавицкий А.К., Погребняк О.Н. Педагогическая деятельность в развивающем образовании. Восхождения к личности: Учебн. пособие. – Харьков: Изд. Центр Харьковского национального ун-та им. В.Н.Кармазина, 2006. – С. 200.
Мирослава Піковська
Науковий керівник – доц. Федірчик Т.Д.
Змістова сутність поняття «моніторинг»
Моніторинг (від лат. monitor – той, що контролює) – поняття, яке було запозичене в освіті з інших галузей наук: технічних та екологічних, де означає постійне спостереження за будь-яким явищем, об’єктом з метою співвідношення його стану з бажаним результатом або з первинним уявленням [1; с.214].
Останнім часом термін «моніторинг» часто вживається стосовно педагогіки. І в науковій літературі, і в методичних розробках він асоціюється з процедурою систематичного збирання даних про важливі аспекти на загальнодержавному, регіональному чи локальному рівнях [5; с.11].
У науково-педагогічній літературі є багато тлумачень цього поняття. Так, А.Майоров розглядає моніторинг як цілісний самостійний науково-практичний феномен. Аналізуючи виникнення поняття моніторингу в освіті, автор говорить, що дати тлумачення цьому поняттю важко у зв’язку з його належністю, як до науки, так і до практики. Моніторинг може розглядатися і як засіб дослідження реальності в будь-яких галузях науки, і як засіб забезпечення сфери управління будь-якими видами діяльності за допомогою отримання своєчасної та якісної інформації [3; с.267].
Ми погоджуємося з такою думкою автора, що моніторинг виконує функцію інформаційного забезпечення управління в різних сферах діяльності. Виходячи з такого бачення, можна стверджувати, що моніторинг є засобом забезпечення сфери управління основними (провідними) видами діяльності людини в певному віці (гра, навчання, професійна діяльність тощо).
Ми поділяємо думку Г.Єльникової, яка розглядає моніторинг як комплекс процедур спостереження, поточного оцінювання, перетворень керованого об’єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів його розвитку [2; с. 42].
С.Шишов та В.Кальней, досліджуючи моніторинг якості освіти у загальноосвітньому навчальному закладі, визначають його як систематичну і регулярну процедуру збору даних за важливими освітніми аспектами роботи школи. Частиною системи моніторингу якості освіти є такі елементи, як встановлення стандарту й операціоналізація (включає встановлення критерію, за яким можна судити про відповідність стандарту); збір даних та їх оцінювання; дії (прийняття відповідних заходів та оцінювання їх результатів) [4; с.12].
Аналізуючи наведені вище дані, можна зробити узагальнення: за сутністю: моніторинг – це інформаційна система (збір, обробка, збереження та використання інформації про стан керованого об’єкта), яка постійно поповнюється і вказує на безперервність спостереження; за процесом: моніторинг – це циклічний процес порівняння, зіставлення, оцінювання існуючого стану об’єкта із запланованим та прийняття на цій основі управлінського рішення щодо поточного коригування; за технологічністю: моніторинг – це технологія замірювання існуючого стану об’єкта.
Отже, визначимося, що моніторинг в соціально-педагогічних системах, зокрема в загальноосвітньому навчальному закладі, це інформаційна система, яка постійно змінюється завдяки безперервності спостереження певного об’єкта за виділеними параметрами, факторами та критеріями управління з метою прийняття оперативного управлінського рішення щодо прогнозування подальшого його розвитку.