Олена Кухарчук

Науковий керівник – доц. Федірчик Т.Д.

Роль вчителя в системі розвивального навчання

У системі розвивального навчання першочерговим є збере­ження духовного здоров’я, емоційного благополуччя кожної дитини поряд із необхідністю навчити кожного творчо мислити, добре чи­тати, грамотно писати, швидко рахувати, а найголовніше сформувати навички спілкування та співробітництва й виховати ті людські якості, вміння, які необхідні в спілкуванні й спільних справах; навчити дитину вчитися, самостійно накопичувати нові знання і вміти їх використовувати в повсякденному житті.

На думку О.Чеснокової, головне завдання не «донести», «пояснити» і «показати» учням, а організувати спільний пошук розв’язання завдання, яке виникло перед ними. Учи­тель виступає як режисер міні-вистави, що народ­жується безпосередньо в класі. Нові умови навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажа­ючих з кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного доповідача, щоб зрозуміти логіку його міркування й знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації, аналізувати відповіді, пропозиції дітей, і непомітно вести їх до розв’язання проблем. [1, с.18]. Навчання логіки дискусії, діалогу, розв’язання навчального завдання не перед­бачає швидкого одержання правильної відповіді. Можливі ситуації, за яких діти не зможуть на одно­му уроці відкрити істину. Виправданість такої логіки будування процесу навчання підтверджується дослідами Н.Подьякова, який стверджуав, що правиль­но побудований процес мислення характеризується тим, що виникнення нечітких, невиразних знань, пи­тань випереджає процес формування чітких знань. Отже, чим швидше ми приходимо до істини, тим ко­ротший процес мислення, тим менше можливостей для його розвитку.

А.Дусавицький, О.Погребняк наголошували, що діти самі шукають шляхи вирішення проблеми. На цьому етапі уроку вчитель має бути професіоналом, добре знати навчальний матеріал, вміти критично оцінити особисті дії, опера­тивно мислити. 95% учнів зайняті пошуком шляхів вирішення про­блеми, тому цей етап уроку найцінніший. Необхідно набратися те­рпіння і вислухати думку кожного. На цьому етапі дитина навчаєть­ся мислити, аналізувати, виправляти чужі помилки, осмислювати власні. Учні ведуть урок, вони не бояться висловлювати думку на­віть тоді, коли вона неправильна. У центрі навчального процесу особистість дитини, її роль па уроці величезна, від неї залежить: бу­де проблема розв’язана чи ні. І це найцінніше, що є в методиці роз­вивального навчання. Поставлена проблема й зусилля вчителя спрямовані на організацію пошукової діяльності дітей. Учитель в розвивальному навчанні - учасник пошуку, а не керівник. Разом з дітьми він шукає шлях, не нав’язуючи їм готовий алгоритм. [2, с. 57-58].

В.Давидов стверджував, що важливим етапом є формування аналітичних навичок. У цьому плані позитивним є застосування «пасток» - наперед неправиль­них тверджень вчителя. Спочатку учні часто потрапляють до «пас­ток», оскільки спрацьовує фактор авторитету вчителя. Але об­говорюючи судження вчителя, учні розуміють, що він припустився помилки, і наступного разу намагаються впоратися самі, не сприй­маючи на віру його твердження.

Отже, вчитель, у процесі розвивального навчання, не наставник, не наглядач, а діловий співробітник та партнер. Він разом з учнями ставить та розв’язує проблему, іде не попереду, а поряд, не веде за руку від невідомого до знань, а дає ді­тям можливість зрозуміти самим, робити одне відкриття за іншим.