34

Тема: Підприємництво і підприємство.

Цілі заняття:

1. Розкрити сутність поняття «підприємництво».

2. З'ясувати які економічні, соціальні та правові умови необхідні для

формування підприємництва.

3. Розкрити функції підприємництва.

4. Визначити сутність видів підприємницької діяльності.

5. Ознайомитися з основними принципами підприємницької діяльності.

6. Визначити сутність підприємства як первинної ланки ринкової економіки.

7. Розкрити основні функції та види підприємств.

8. З'ясувати загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в

Україні.

П Л А Н

1. Зміст підприємництва, основні принципи та умови підприємницької діяльності.

2. Підприємство – первинна ланка ринкової економіки. Основні функції та види підприємств.

3. Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.

1. Зміст підприємництва, основні принципи та умови підприємницької діяльності.

Формування середовища підприємництва і суб'єктів ринкових відносин є визначальною умовою переходу до ринку.

Сучасна наука відносить до економічних ресурсів і таку рису людини, як "підприємницькі здібності" чи "підприємницький хист". Похідним від цієї риси є поняття "підприємництво".

Поняття «підприємництво» надзвичайно містке. Зумовлено це тим, що в ньому переплітається сукупність економічних, правових, політичних, історичних та психологічних відносин. Уявлення про нього складалося впродовж значного історичного часу, змінювалось під впливом базисних та надбудовних інституцій, психології людей.

Поняття "підприємництво" має давню історію. Уявлення про нього складалися тривалий час і змінювалися під дією багатьох чинників. В античні часи і в часи феодалізму діяльність підприємців: купців, крамарів, лихварів, які щойно народжувалися, багато людей сприймали як негідну, таку, що суперечить моральним засадам суспільства. З розвитком ринкової економіки кількість людей, які прагнуть реалізувати свій інтерес, зростала. Змінювалося і ставлення до них.

Вважають, що вперше термін "підприємництво", "підприємець" вжив французький банкір Т. Кантільйон (XVIII). Підприємцями він вважав людей, які займаються ризиковою діяльністю, і тому їхні доходи не гарантовані. У ті часи це були ремісники, селяни, торговці, лихварі, а навіть ... розбійники та злидарі. Т. Кантільйон наголошував на схильності до ризику, як головній рисі підприємця.

За А. Смітом, підприємець - це насамперед власник, який також ризикує заради комерційного успіху. Він сам організовує ви­робництво, управляє ним і сам розпоряджається його результатами.

Для французького економіста Ж. Б. Сея підприємець - це особа, яка вміло комбінує фактори виробництва.

Наприкінці XIX ст. В. Зомбарт намагався розкрити "дух підприємництва". Він вбачав у підприємцеві передусім людину сильної волі, розкріпачену. Це особистість, що може зацікавити своїми ідеями інших людей; це творець і організатор.

Німецький соціолог М. Вебер запропонував модель "ідеального підприємця ". Мотивом діяльності підприємця він вважав прагнення влади і визнання, що досягається нагромадженням багатства. М. Вебер називав підприємництво "способом життя" певного типу людей: людина існує задля справи, а не справа - задля людей.

Вагомий внесок у дослідження підприємництва, як й інших економічних проблем, зробив видатний український економіст і державний діяч Михайло Туган-Барановський.

Проблеми підприємництва М. Туган-Барановський досліджу­вав на прикладі Англії, де вони виявлялися найяскравіше. Його працю "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя", надруковану 1894 року, широко використали західні економісти. Француз Жан Леск'юр назвав працю М. Туган-Барановського найоригінальнішим, найвизнач­нішим твором в економічній літературі того часу.

У підприємництві М. Туган-Барановський важливу роль відводив патріотизмові, культурі, релігії, психологічним рисам характеру народу, тобто тим характеристикам, які сьогодні передає поняття "менталітет". Їх він вважав наймогутнішими чинниками господарської діяльності. Дискутуючи з марксистами щодо перспектив капіталістичної системи і запроваджуваного "соціалізму" він ще 1917 року геніально передбачив, що за соціалізму зв'язок між внеском людини в суспільне виробництво та винагородою буде зруйновано. Соціалістична централізація, за М. Туган-Барановським, - це пригнічення людської особистості, обмеження її свободи, які не сприятимуть самовдосконаленню людини та її розвитку. Тому, наголошував учений, підприємництво в таких умовах розвиватися не може.

Багато ідей М. Туган-Барановського згодом дійшли до наукової громадськості, зокрема, через Й. Шумпетера, який часто подавав їх як власні.

Ґрунтовну й усебічну характеристику феномену підприємництва і підприємця уже в XX ст. дав австро-американський економіст Й. Шумпетер, (до речі, навчався у Чернівецькому університеті). Він наголошував, що підприємець - не обов'язково власник. Такий висновок не випадковий: наприкінці XIX па початку XX ст. швидко розвивалося акціонерне (корпоративне) підприємництво, з яким пов'язане явище відокремлення функції власності від функції підприємництва й управління (менеджменту). Останні функції стають дедалі важливішими в досягненні комерційного успіху.

Й. Шумпетер акцентує увагу на творчих рисах підприємця: це людина, яка вбачає своє покликання у виготовленні нових благ або нової якості блага, освоєнні нових ринків, нових видів сировини, нових технологій, нових методів управління тощо. Це під силу духовно вільним особистостям, людям сильної волі, з нестан­дартним мисленням, які здатні до ризикових, але продуманих вчинків. Це - економічні лідери.

Виробництво товарів та послуг - складний процес, що потребує відповідного потенціалу, у створенні яко­го особлива роль належить підприємництву. Підприємництво - ініціативна, творча, пов'язана з ризиком самостійна економічна діяльність суб'єкта господарювання, який постійно здійснює нові комбінації ресурсів з метою реалі­зації нових ідей, випуску нової продукції та одержання прибутку; організаційно-господарське новаторства на основі вико­ристання різноманітних можливостей для випуску нових або існуючих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації виробництва тощо.

Сучасні дослідження підприємництва, його ролі та значення у розвитку суспільства базуються на ідеях класиків-економістів та їх послідовників, які визначають підприємця як своєрід­ний соціально-психологічний тип господарника, для якого головне - аналіз і використання різноманітних ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей.

Підприємець - суб'єкт, який займається підприємницькою діяльністю, бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, праці й капіталу в єдиний процес виробництва товару або послуги, сподіваючись на прибутковість справи; приймає ос­новні рішення у процесі підприємницької діяльності; реалізує свій діловий інтерес (одержання прибутку) через новаторс­тво, запроваджує на комерційній основі нові виробничі тех­нології.

Нині можна визначити риси вдалого підприємця:

- пошук можливостей та ініціативність (готовий до неодноразових зусиль для подолання перешкод, змінює намічену лінію поведінки заради досягнення мети);

- спрямованість на ефективність та якість (знахо­дить шляхи виготовлення продукції краще, швидше та дешевше);

- залучення до діяльності колективу (береться за справу разом із працівниками або замість них);

- цілеспрямованість (ясно формулює цілі, має ба­чення на перспективу);

- прагнення бути поінформованим (особисто зби­рає дані про клієнтів, постачальників, конкурентів);

- систематичне планування і спостереження (стежить за господарськими показниками і використо­вує їх для прийняття рішень);

- здатність переконувати, встановлювати ділові та особисті зв'язки;

- самовпевненість (прагне незалежності, вірить у свою здатність вирішувати складні завдання).

Н еупереджений розгляд вказаних рис допомагає зрозуміти та оцінити свої можливості бажаючим стати керівником-підприємцем. Деякі необхідні якості бізнесмена - природжені властивості людей, інші - ре­зультат розвитку природних здібностей, наслідок нав­чання та практичного досвіду. Але не всі люди здатні бути вдалими підприємцями. Як свідчить світовий досвід, таких приблизно 3-5% і не більше 10% від усіх працюючих.

У сучасній економічній літературі підприємництво тлумачать як:

- соціально-організаційну діяльність, що є різновидом творчості;

- особливу ініціативну економічну діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства й одержання зиску;

- особливий, творчий вид господарської поведінки, що є основою досягнення економічного успіху;

- вміння організувати власний бізнес;

- спосіб життя або дій;

- особливий вид діяльності, в основі якого є інновація;

- різновид господарської активності людей та ін.

Підприємництво - неодмінна визначальна ознака ринкової економіки. Немає підприємництва - немає і ринку, і навпаки. Для його існування потрібні економічні, політичні та правові передумови.

Економічними передумовами є існування приватних, колек­тивних і державних власників, що сприяє свободі підприємницької діяльності і забезпечує її. У перехідній економіці України най­важливішою передумовою є приватизація власності.

Політичні передумови - це гарантії суб'єктам, що госпо­дарюють, щодо збереження їхньої власності. Інститути державної влади повинні створити через податкову, кредитну, митну та іншу політику сприятливий політичний клімат для підприємництва.

Правові передумови підприємництва ґрунтуються на законо­давстві та нормативних документах. Чинне законодавство має гарантувати підприємцям, незалежно від організаційних форм діяльності, які вони обрали, рівні права і створити рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, природних, інформаційних та інших ресурсів. Держава повинна законодавчо забезпечити свободу конкуренції.

У сфері бізнесу і підприємництва, окрім формальних інститутів (економічних, політичних, правових), важливу роль відіграють і так звані неформальні інститути (відносини): довіра, слово честі, джентльменство тощо, а також психологічні чинники, які пов'язані з формуванням позитивної думки щодо підприємництва в суспільній свідомості. Не секрет, що десятиріччя негативного ставлення до підприємництва в часи комуністичного режиму в Україні не пропали "марно", і досі підприємницька діяльність викликає підозріння і несхвальне ставлення людей, зокрема старшого віку.

Отже, головний зміст підприємництва полягає в реформуванні економіки через використання нових ідей, технологій, винаходів (інновацій), або знаходження нових джерел ресурсів та їх комбінацій, застосування модерних методів і освоєння нових ринків збуту продукції.

Вигода - невід'ємний атрибут підприємництва. Отримання прибутку - важлива мета для підприємця, але не самоціль. Головним для нього є використання прибутку для розширення і вдосконалення виробництва, дальшого його розвитку.

Отже, підприємництво — це ініціативна, творча, самостійна економічна діяльність громадян і об'єднань (суб'єктів господарювання), що здійснюється на їх ризик та майнову відповідальність і спрямована на отримання прибутку, щоб далі розвивати підприємство. Це особливий вид діяльності, що забезпечує розвиток і вдосконалення господарського механізму, створення інноваційного середовища, а також зростання добробуту сус­пільства.

У зв'язку зі швидким зростанням кількості малих підприємств та підвищенням їх ролі від 70-х років XX ст., а також із розпадом СРСР увага до підприємництва знову зросла. У цей час поглиблений інтерес викликають проблеми співвідношення понять: "підприємець - малий бізнес", "підприємець - велика корпорація", особливості підприємництва у великих фірмах і корпораціях, нові форми підприємництва, а також особливості формування підприємництва в посткомуністичних країнах.

Бізнес і підприємництво

Щодо підприємницької діяльності використовують два терміни: "бізнес" і "підприємництво". І відповідно суб'єктів підприємницької діяльності називають "бізнесмен" і "підприємець", ідентифікуючи їх як людей, "що мають справу". Однак у науковій літературі часто наголошують на відмінності цих понять.

Бізнесом вважають законно (або незаконно) організовану діяльність, що приносить дохід та інші вигоди, тобто головним у бізнесі є одержання комерційного зиску.

Підприємництво ж, на противагу бізнесові, передбачає вихід за межі тільки ділової (бізнесової) активності людей. Підприємництво - це реалізація потенційних можливостей людини, це тип господарської поведінки.

Відповідно поняття "бізнесмен" і "підприємець" не тотожні. Вважають, що бізнесмен це людина, яка просто виконує відтво­рювальну функцію, виробляючи рік у рік одні й ті ж товари, чи надаючи одні й ті ж послуги. Підприємець - це суб'єкт, якого вирізняє творчий неспокій, ризик, бажання пошуку нових ресурсів, та їх нових комбінацій, технологій, виготовлення нових благ, завоювання нових ринків збуту і нових сфер застосування капіталу.

Підприємництво в Україні здійснюється відповідно до закону «Про підприємництво», в якому, зокрема, зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і вести самостійно будь-яку діяль­ність, що не суперечить чинному законодавству. Сфор­мульовані основні принципи підприємництва: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних заса­дах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян; самостійне форму­вання програм діяльності та вибір постачальників і спо­живачів продукції, що виготовляється; встановлення цін відповідно до законодавства; вільне наймання пра­цівників; залучення і використання матеріально-тех­нічних, фінансових, трудових, природних та інших ви­дів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством; вільне розпоряджання при­бутком, що залишається після внесення платежів, вста­новлених законодавством; самостійне здійснення під­приємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності.

Досвід розвинених країн світу переконливо свідчить, що сьогодні підприємництво – найпрогресивніша система господарювання незалежно від соціально-економічного устрою суспільства.

Суть підприємництва розкривається через його головні функції: ресурсно-мобілізаційну, організаційно-виробничу і творчо-новаторську.

Ресурсно-мобілізаційна функція підприємництва виявляється в найефективнішому залученні ресурсного потенціалу (капіталу, землі, людських ресурсів). Організаційно-виробнича функція підприємництва зводиться до оптимального поєднання факторів виробництва, контролю за їх використанням, визначення стратегії зростання прибутків. Творчо-новаторська функція підприємництва передбачає забезпечення реалізації нових ідей, здійснення науково-технічних розробок і проектів, впровадження нових технологій, пошук нових способів завоювання ринків.

Підприємництво – необмежене поле людської діяльності, зумовленої різноманітними потребами. Усе різноманіття підприємницької діяльності можна згрупувати у види:

Виробниче підприємництво - підприємництво, спрямоване на виготовлення різноманітної продукції, виконання робіт (будівництво, ремонт) і надання послуг, створення духовних благ (навчання, живопис, музика) для споживачів.

Якщо виробництво не спрямоване на задоволення сус­пільних потреб (наприклад, вирощування овочів на дач­ній ділянці для власного споживання), воно не є підпри­ємницькою діяльністю.

Наукове підприємництво - підприємництво, що виступає перед виробничою стадією виробництва і реалізується у діяльності ризикових підприємств, які працюють над втіленням у виробництво нової ідеї чи проекту, а отже спеціалізуються на проведенні науково-до­слідних і дослідно-конструкторських розробок.

Ризикові підприємства не повертають вкладені у них інвестором кошти і не виплачують відсотки за них. Проте інвестор отримує права на всі запатентовані «ноу-хау», інновації та засновницький прибуток від діяльності ризи­кових підприємств, якщо вони досягають успіху. Такі під­приємства засновують безпосередньо підприємці, менеджери, бізнесмени. Вони можуть бути окремими відділення­ми (філіями) крупних компаній і фінансових груп.

Венчурні (ризикові) підприємства вигідні великим ком­паніям, банкам, страховим компаніям, оскільки таким шляхом вони використовують підприємницький талант дрібних бізнесменів, їхню енергію і творчу ініціативу, частково перекладають на них ризик нововведень. Тому кож­на п'ята новинка науки і техніки, успішно впроваджена крупними компаніями розвинутих країн світу, запозиче­на у невеликих фірм і дає комерційний ефект.

У США в 1999 р. майже 20 тис. невеликих фірм про­водили інтенсивні наукові розробки, а обсяг венчурного капіталу становив майже 40 млрд. дол. Середній прибуток на цей капітал приблизно у 2 рази перевищує середній прибуток промислових компаній країни, а кожний долар, вкладений у цей капітал, дає майже у 5 разів більше патен­тів, ніж вкладений у звичайні дослідження і розробки. В Україні венчурний капітал практично відсутній.

Комерційне підприємництво - діяльність щодо купівлі-продажу товарів і послуг, засобів виробництва; тобто товарно-грошові, торговельно-обмінні операції.

Такою діяльністю займаються передусім торговельні організації, різні посередники.

Фінансове підприємництво - діяльність щодо купівлі-продажу грошей, валюти і цінних паперів.

Такою діяльністю займаються комерційні банки, фондові біржі, інвестиційні фонди та ін.

Страхове підприємництво - діяльність щодо страхування ризи­ків та відшкодування витрат.

Цей вид діяльності здійснюють страхові компанії, пен­сійні фонди та інші організації.

Такі види послуг, як інформаційні, консультаційні, маркетингові, відносити до посередницької діяльності не­доцільно. Адже виробнича діяльність передбачає надання послуг.

Суб`єктами підприємницької діяльності в сучасній економіці є:

- приватні особи;

- групи фізичних або юридичних осіб, які пов'язані між собою договірними відносинами та економічними інтересами;

- держава (в особі відповідних інституцій).

В українській економічній літературі є й інша класифікація суб'єктів підприємництва (типів підприємців):

- підприємець - власник;

- підприємець - орендар;

- підприємець - менеджер.