5. Генетика стійкості проти збудників хвороб та шкідників

У ячменю краще за інші досліджена реакція на зараження базидіальним грибом Erysiphe graminis hordei . Особливості аналізу генетики стійкості, а також складна будова локусів стійкості проти збудника борошнистої роси не дозволяють однозначно співставити дослідження різних авторів. Гени стійкості описані під 150 символами в п'яти системах позначення . Більшість з них знаходиться в п'ятій (локуси Reg l = Ml—a, Reg 4 = Ml — k, Reg 5 = MI~p, Ml — nn, Ml—at] й четвертій хромосомах (локуси Reg 2 = Ml — g, reg 6 = ml — о). До складу цих локусів (ділянок хромосоми) входить декілька генів, які різняться за інфекційним типом, ступенем домінування, спектром стійкості й рекомбінаційним тестом. Так, локус М І —а може включати від 13 до 30 генів, локус M l —k влаштований менш складно — в його склад входять два гени. Локус Reg 6 (ml —о), множинні рецесивні мутації в якому характеризуються однаковим проявом відносно інфекційного типу, спектру стійкості, некрозу листя, включає один ген. З універсальною стійкістю, обумовленою цим геном, пов'язані великі надії в селекції ячменю.

Расоспецифічна стійкість, яка пояснюється теорією «ген проти гена», знайшла своє підтвердження й при вивченні стійкості ячменю проти інших фітопатогенних грибів: іржастих — Puccinia graminis tritici.(reHH Т, Т2), P.hordei (Rph — 1...5 або Pal...9), недосконалих — Helmintosporium gramineum (Hg, Hg2, Hg3), H.sativum (hi, W2...4), Rynchosporium secalis (Rh, Rh2...5] й інших. З розширенням досліджень по стійкості, появою нових рас патогена й виявленням стійких проти них форм ячменю збільшується й число нових генів. Так, число генів стійкості до R. secalis, не тільки домінантних, але й рецесивних, до теперішнього часу досягло 17. У вивченні стійкості ячменю проти фітопатогених грибів велику увагу надається так званій тривалій або частковій стійкості, не пов'язаній з реакцією надчутливості, яка визначається головними генами. Цей вид стійкості дозволяє уникнути епіфітотій внаслідок появи вірулентних рас патогенна .

У ячменю виявлені гени стійкості проти вірусів жовтої карликовості (yd, Ydr)

, смугастої мозаїки (sm, sm 2),

жовтої мозаїки (Rym l, Rym 2, Rym 3),

а також проти шкідників — кореневої нематоди (На1,На2)

і злакової попелиці (Grb, Grb 2, Grb 3).

Список використаної літератури

1.Бахтеев Ф.Х./ В кн.: Генетические основи селекции растений. М.; Л.,1971.-с.374- 416.

2 Бахтеев Ф.Х / В сб.: Успехи современной генетики.-М.-1976,вип.6.- с.225-253.

3.Генетика культурных растений: Зерновые культуры. //Под ред. В.Д.Кобылянского,Т.С.Фадеевой. - Л.: Агропромиздат. - 1986.- с. 234 - 278

4. Губернатор В.Р .Ячмень. – К. - 1973.- 264 С.

5. Лукьянова М.В .- В кн.: Генетические основы болезнеустойчивости полевых культур. Рига. - 1977. - с.63- 70.

6. Лукьянова М.В., Горелик К.С,Терентьева И.А / Сб науч. трудов по прикл.бот.,ген. и сел. Проблемы скороспелости зерновых культур.- 1984,т.84. - с.48 - 54.

7. Лукьянюк С.Ф. ,Игнатова С.А. Проблемы селекции ячменя / Докл ВАСХНИЛ ,1980,№2. - с. - 7-10.

8. Наумова Л.Н.,Весна Л.П. / Селекция и семеноводство,1975,вип. 30,с.81-85.

9. Неттевич З.Д.,Сергеев А.В. /С.-х. .биология. - 1973,т 8. - №2. - с.224-233.

10. Петропавловский М.Ф //В.-кн.:Теоретические основы селекции растений. М.;Л.,1935 . -т.2. - с.267-336.

11 .Поморцев А.А., Нецветаев В.П., Попереля Ф.А., - Запасные белки ячменя./ Докл.ВАСХНИЛ.-1983.-№1.-с.-9-24. 12.ПрайсФ.Б.//Вкн.:Ячмень.-М.-1973.-с.-155-176. ІЗ.Токарев Б.И., Шумный В.К. / Генетика.- 1981.- т.17,№5. - с.852 - 857. 14.ТрофимовскаяА.Я //.Ячмень Л.-1972. -296С. 15.Филипченко Ю.А. Частная генетика. Л.,1927,ч.1. 240 с. Іб.Харлан Д.Р// В кн.: Ячмень.- М.-1973. - с.9-60.

17. Шведов Г.Г. / Тез.докладов 14 Междунар.ген.конгр.-1978. -ч.2. - с.297 - 298

18 .Штуббе Г. / Генетика. – 1966. -т.2. -с.9 -30.

19. Шумньй В.К., Першина Л.А / С- х.биология. -1980. -т.15,№2. -с.290- 296.

20. Шумньй В.К. Першина Л.А, Белова Л.И. / Цитология и генетика. -1982. -т.16,№3. - с.46-50.

21 .Шумный В.К., Першина Л.А., Щапова А.И./ Генетика . -1979. - т.15,№5. -с.936-938.

22. Шумный В.К., Першина Л.А., Нумерова О.М., Колосова Л.Д., БеловаЛ.И. /

Цитология и генетика. - 1979. - т.13,№3. - с.181 - 186.