4.3. Фізіологічні ознаки
Серед фізіологічних ознак вивчено успадкування типу розвитку яровість — озимість.
Ярий тип розвитку є домінантним, контролюється трьома генами Ae, Ae1, Ae2.
Є відомості про домінування ранньостиглості над пізньостиглістю; повільного проростання насіння, як у дикоростучих видів, над швидким проростанням, але кількість генів невідома.
Біологічні властивості жита, його пристосування до перехресного запилення та самонесумісність створюють можливості для використання гетерозису в селекції цієї культури. Прояв гетерозису та його величина зумовлені специфікою генотипів компонентів схрещувань. Для одержання гетерозисних гібридів використовуються форми з цитоплазматичною чоловічою стерильністю. У жита є 2 типи ЦЧС — R-тип (російський) і P-тип (Pampa). На основі R-типу ЦЧС створені генетичні системи, необхідні для одержання гібридного насіння: стерильні форми, закріплювачі стерильності, відновлювачі фертильності. Особливістю R-типу є мала частота генотипів, здатних закріплювати стерильність та велика частота відновлювачів фертильності.
В протилежність R-типу P-тип легко закріплюється, але є складнощі у пошуку відновлювачів фертильності.
5. Генетика стійкості проти збудників хвороб
Генетика стійкості рослин жита проти збудників хвороб вивчена теж дуже погано.
Стійкість проти збудника борошнистої роси є домінантною ознакою. Ген Er контролює стійкість проти збудника борошнистої роси пшениці Erisife graminis,
ген Rm2 контролює стійкість проти 41 ізоляту збудника борошнистої роси жита ( Erisife graminis sp. secalis).
Стійкість проти збудника бурої іржі є расоспецифічною і домінантною, контролюється геном Pd.
Стійкість проти збудника стеблової іржі (збудник Puccinia graminis sp. tritici) є теж расоспецифічною, домінантною, відомо 9 генів стійкості.
Стійкість проти збудника стеблової іржі (збудник Puccinia graminis sp. secalis), контролюється 15 генами вертикальної стійкості.
Основні напрямки селекції
В сортах-популяціях жита при вільному перезапиленні гетерогенність зберігається від покоління до покоління. Методом штучного самозапилення досягається гомозиготація певних генів, внаслідок чого можна виділити рецесивні алелі певних генів, наприклад, крупнозерності, карликовості, білозерності і ін.
Потенційна урожайність сучасних сортів досягає 6–8 т/га зерна. Але не завжди такі врожаї можна одержати у зв’язку з недостатньою стійкістю сортів до вилягання, хвороб, несприятливих факторів перезимівлі. Тому основні напрямки селекції створення сортів із високою стійкістю до вилягання за рахунок зменшення висоти рослин, стійкістю до комплексу найбільш шкодочинних хвороб (снігової пліснявини, кореневих та стеблових гнилей, іржі, борошнистої роси), підвищеною морозостійкістю, стійкістю до проростання зерна в колосі, що зумовлює високі технологічні якості зерна.
В сучасній селекції широко використовують методи комбінативної селекції на основі внутрішньовидових, географічно-віддалених та міжвидових схрещувань, а також гетерозисної селекції.
Для створення сортів-синтетиків використовують метод полікросу або топ-кросу для вивчення комбінаційної здатності майбутніх компонентів та добору кращих по ЗКС.