Лекція №

Генетика ознак жита

Питання

1.Вступ

Жито — це друга після пшениці хлібна культура, принаймні в країнах СНД. Житній хліб багатий на біологічно активні речовини, високопоживний та має добрі смакові властивості. Зерно жита містить повноцінні, багаті незамінними амінокислотами, особливо лізином, білки та вітаміни A, C, E та групи B. Воно широко використовується і для годівлі тварин як високолізинова добавка до комбікорму. Біологічна цінність білка жита вища, ніж пшеничного.

Жито може рости на різних і навіть малопридатних ґрунтах. Найцінніші якості жита, як культури — це здатність проростати при мінімальних температурах (0+2 °С), витримувати морози (до –32 °С), формувати зерно при знижених температурах. На півночі Європи його посіви досягають 69°, а в Сибіру — 64° північної широти, в гірських умовах зустрічаються на висоті 3 тисячі метрів і більше над рівнем моря. Потенційна урожайність кращих сортів жита сягає 8 т/га. Велике значення в створенні короткостебельних, високоврожайних, стійких до хвороб сортів мав розвиток генетики жита.

2.Видовий склад і походження

Останні дослідження дозволили виділити в роді Secale тільки 4 види, які об’єднуються в 2 секції. Перша об’єднує дикоростучі однорічні та багаторічні види, друга — тільки вид жита посівного з п’ятьма підвидами.

I секція — це види S. silvestre, S. iranicum, S. montanum — дикоростучі, мають ламкий колос, який розпадається при достиганні, насіння мілке (1000 з — 5–17 г), світло-брунатне, світло-коричневе.

Вид S. silvestre (жито дике) — однорічний, дуже низькорослий 20–40 см. Використовується в селекції як донор самосумісності та стійкості до проростання зерна в колосі, але погано схрещується з іншими видами.

Вид S. iranicum (жито іранське) — однорічний, має неопушене коротке стебло — до 70 см. Використовується як донор самосумісності та короткостебельності.

Вид S. montanum (жито гірське) — має 4 підвиди. Це багаторічні рослини з довгим стеблом до 170 см, здебільшого самонесумісності.

II секція включає вид S. cereale та поділена на 5 підвидів, в які входять форми бур’янисто-польового жита з неламким та ламким колосом, всі сорти і форми диплоїдного та тетраплоїдного жита.

Підвид S. cereale subsp. cereale (жито посівне) — представлений однорічними рослинами сортів жита, які різняться за висотою (від 30 до 220 см), розміром неламкого колоса (від 7–14 до 23 см) та розмірами зерна — маса 1000 насінин становить від 15 до 60 г.

Підвид S. vavilovii (жито Вавілова) — характеризується подібними з підвидом S. cereale ознаками, але має ламкий колос. Росте як бур’ян в ареалі первинного та вторинного генцентрів жита — Кавказ, Закавказзя, Мала Азія, Середня Азія, Іран, Афганістан.

Підвид S. tetraploidum (жито тетраплоїдне) — тетраплоїдний аналог жита посівного. В дикій природі відсутній. Не схрещується із диплоїдним житом.

Підвид S. derzhavinii (жито Державіна) — багаторічне диплоїдне посівне жито, створене людиною при схрещуванні S. cereale  S. montanum. Характеризується міцним габітусом рослин, неламким колосом та багатьма ознаками S. montanum. Використовується як кормова культура.

Підвид S. tsitsinii (жито Цицина) — багаторічне тетраплоїдне жито, похідне від жита Державіна. Використовується на кормові цілі. Не схрещується з диплоїдним житом. В дикій природі відсутнє.

Походження культурного жита.

Вважають, що культурне жито виникло або безпосередньо від багаторічного виду S. montanum з S. vavilovii.

Батьківщина культурного жита — Закавказзя та райони Передньої Азії, що прилягають до нього. Це первинний генцентр; він має безліч форм жита: дикоростучі однорічні та багаторічні види бур’янисто-польового та культурного жита. Другий генцентр — це Афганістан, Північно-Східний Іран, Середня Азія, в ньому значно менша різноманітність видів. Із диких лише — S. silvestre. Мабуть, цей генцентр виник внаслідок міграції форм жита із первинного центру походження.