11.2.2.4 Точність способу.

Точність визначення величин Δl - залежить від точності підрахунку дожин евольвент існуючої колії - .

Для пікетних точок :

(11.24)

Приймемо, що рублені пікети відсутні : , тоді

(11.25)

СКП функції (3.25) :

+ , (11.26)

Для кінця кривої:

(11.27)

(11.28)

За умови, що

З врахуванням формул (3.27) і (3.28) для кінця

ходу ( і приймаючи , одержимо:

(11.29)

При можливості вимірів кутів γ і зрівнюванні ходу:

(11.30)

Якщо прийняти R=1000 м, K=400м, n=4,

,

то за формулою (9.29) одержимо , а за формулою (9.30) , тобто в урівненому ході похибка зменшується майже в 1,5 рази.

11.2.3 Спосіб стріл вигину.

Методика вимірів полягає в наступному:

1. До початку вимірів криву і 40-60 метрові ділянки, які до неї примикають розмічають на 10 метрові відрізки, які відмічають на зовнішній рейці.

2. Виміряють стрілки прогину в середині кожної 20-ти метрової хорди з перекриттям 10 м. Для цього натягують 20-ти метрову нитку і при допомозі спеціального шаблону виміряють стрілку прогину.

Обчислення евольвент в розмічених через 10 метрів точках ведуть наступним чином:

1. За виміряними величинами стрілок прогину вираховують кути повороту хорд і кути повороту відносно тангенса кривої - :

Рис. 9.13 Спосіб стріл вигину.

(11.31)

де

За кутами , або безпосередньо за стрілками вигину можна визначити евольвенти

=2 ;

2

2

…………………………………………………

2 .32)

Точність визначення довжин евольвент в цьому способі залежить від точності вимірів стрілок вигину на яку впливають такі чинники: точність розмічення точок, неперпендикулярність вимірювального пристрою до нитки, власне точність виміру. Прийнявши, щовсі стрілки вигину виміряють приблизно з однаковою точністю - , одержимо на основі формули(3.32) для останньої евольвенти:

, (11.33)

де n-число виміряних стріл вигину.

Приймаючи, як і у прикладі для способу І.В.Гонікберга , довжину кривої 400 м, за формулою (11.33) одержимо:

що в декілька раз менш точно. Тому на довгих кривих цей спосіб застосовувати не рекомендується.

9.2.4 Фотограмметричний спосіб.

В цьому способі довжини евольвент визначають за результатами фотограмметричних вимірів на великомасштабних знімках. При ціьому одночасно з зйомкою кривих можна складати план колії і колійового господарства з координуванням точок.

Інженером Рабіновичем Ф.Д. був запропонований спосіб, безпосереднього виміру кутів повороту оптичних хорд шляхом суміщення зображень кінців відрізків криволінійної колії на планових аерофотознімках. Для цього способу ним була виготовлена приставка до прецизійного стереометра СТД. Досвід використання цього способу показав, що помилки визначень кутів повороту навіть з використанням нетрансформованих аерофотознімків не перевищували 2´, а приростків евольвенти 1,5 – 2 см [9] .

Звичайно, що таку і навіть більшу точність можна досягти шляхом визначення планових координат на прецизійному стереокомпараторі чи фотограмметричній станції ( наприклад Дельта).