
- •11.1 Розмічування з’єднань і парків залізничних колій
- •11.1.1 Загальні положення
- •11.1.2 Одиничне звичайне стрілове переведення.
- •11.1.3 Приєднання паралельних колій
- •11.1.4 Стрілові вулиці і парки колій.
- •11.1.5 Розмічування габаритних стовпчиків.
- •11.1.6 Виконавча зйомка.
- •11.2 Зйомка залізничних колій
- •11.2.1 Основні формули.
- •11.2.2 Спосіб евольвентних різниць ( спосіб і.В.Гонікберга)
- •11.2.2.1 Основні положення методики зйомки
- •11.2.2.2 Розрахунок значень виміряних евольвент
- •3.2.2.3 Підбір радіуса проектної кривої
- •11.2.2.4 Точність способу.
- •11.2.3 Спосіб стріл вигину.
- •9.2.4 Фотограмметричний спосіб.
- •9.3 Контрольні питання
11.2.2 Спосіб евольвентних різниць ( спосіб і.В.Гонікберга)
11.2.2.1 Основні положення методики зйомки
Суть методики в наступному:
Рисунок 11.11 Спосіб І.В.Гонікберга
На колії, яку знімають лентою або рулеткою розмічають на зовнішній рейці 20-ти метрові хорди і 100 метрові, або рублені пікети. Початкову і кінцеву точку вибирають на прямих ділянках колії на віддалях 40-60 м від видимого початку і кінця кривої.
Технічним теодолітом виміряють кути βi і , при можливості, для контролю кути γ1, γ2. Одночасно з виміром кутів, на плюсових точках +20, +40, +60, +80 способом бокового нівелювання при
Рисунок 11.12 Зйомка плюсових точок
допомозі теодоліта і горизонтально встановленої рейки виміряють стрілки вигину кривої від хорди між пікетними точками. Рейку закріпляють спеціальним пристроєм на гранях головки рейки. Нульова позначка (“п’ятка”) рейки повинна співпадати з повздовжньою віссю рейки. Стрілки виміряють два рази в прямому і зворотному напрямках ( допустиме розходження – 5 мм.)
11.2.2.2 Розрахунок значень виміряних евольвент
За даними польових вимірів розрахунок евольвент виконують в наступному порядку:
Урівнюють кути у зімкнутому теодолітному ході.
На пікетах підраховують кути :
;
;
(9.15)
=
…………………………………………
;
Підраховують виміряні значення евольвент на пікетах. Так як
, то згідно формули (11.14):
;
(11.16)
………………………………………
;
Обчислення евольвент плюсових точок. Для обчислення евольвент плюсових точок користуються виміряними стрілками прогину. Приросток евольвенти на 20-ти метровий відрізок дорівнює:
ΔЕ=dφ-Δf = 20φ – Δf , (11.17)
де Δf – алгебраїчна різниця стрілок вигину на сусідніх точках.
Послідовно сумуючи величини ΔЕ знаходять евольвенти для точок +20, +40, +60, +80.
Так як в границях кожного пікету ΣΔf =0, то, відповідно в границях кожного пікету:
,
(11.18)
що і є контролем правильності обчислень.
3.2.2.3 Підбір радіуса проектної кривої
При підборі радіуса проектної кривої дотримуються наступних умов:
Загальний кут повороту цієї кривої, утворений лініями тангенсів повинен бути рівний проектному.
Проектна крива ( радіусом який ми підбираємо) повинна вписуватись в цей кут при мінімальних переміщеннях рейок.
В критичних точках ( звичайно, штучні споруди) переміщення повинні бути рівні нулю.
Для всієї кривої радіус можна знайти за формулою:
(11.19)
де
- відповідно евольвента останньої точки
і загальний кут повороту від лінії
тангенса останньої хорди.
Одержане значення R слід округлити до найближчого стандартного значення .
Для окремих хорд довжиною – b радіус кругової кривої можна знайти за формулою:
(11.20)
Згідно формули (3.8) і (3.12) переміщення колій при рихтуванні в поточній точці М буде дорівнювати:
=
(11.21)
Якщо
в
противному випадку назовні.
При вписуванні перехідних
кривих кругова крива переміщається
всередину кола на величину
,
тому загальна величина переміщення
рейки при рихтуванні колії буде:
а) в границях зміщеної кругової
кривої -
б) в границях першої половини перехідної кривої від її з’єднання з прямою S=0 до точки де S=0,5l.
(11.22)
в) в границях другої половини перехідної кривої від точки, де S=0,5l до точки примикання до кругової кривої
)
(11.23)