План

1. Вступ………………………………………………………………………..….3

2. Організована і самостійна діяльність дітей……………………….……..….5

3. Організована діяльність……………………………………………………...6

4. Ігрова діяльність………………………………………………………......…..9

5. Організована навчально-пізнавальна діяльність……………………….….11

6. Кількість і тривалість занять……………………………………….…….…14

7. Види праці…………………………………………………………..……..…16

8. Самостійна, вільна діяльність…………………………………………...….19

9. Контроль та оцінка досягнень дитини 3-го року життя…………..……....26

10. Сучасні вимоги планування навчально-виховної роботи в групах дітей…………………………………………………………………………..27

11. Висновки…………………………………………………………...…....…..33

12. Література……………………………………………………….…………..34

13. Додатки ………………………………………………………….……….….36

1. Вступ

Сьогодні все частіше в дошкільних закладах з'являються вихованці, яким немає ще й 3-х років. Цей вік досить особливий. Він потребує від педагогів спеціальних знань та різнобічної підготовки. Дедалі частіше вихователі груп раннього віку переконуються у тому, що дуже мало сьогодні друкується методичної літератури та посібників для роботи з дітьми саме цього віку. А та методична література, якою користуються вихователі груп раннього віку протягом останніх 10-20 років, значною мірою застаріла і потребує ретельного перегляду. Застаріли погляди на можливості дітей раннього віку і на способи та методи освітньо-виховної роботи з ними.

Основний шлях розвитку малюка 3-го року життя - правильна організація предметно-ігрового середовища та розвитку сенсорних здібностей дитини (це забезпечує високу ефективність розвитку дітей). Правильно створене предметно-ігрове середовище дає дитині шанс на реалізацію її внутрішніх потреб, сприяє усуненню вередувань і поступовому виробленню уміння управляти своїми рухами та поведінкою.

Загальноприйнята істина - пріоритетним в ранньому віці є засвоєння прийнятих способів використання предметів та розвиток мовлення. Отже, предметно-ігрове середовище у групах дітей раннього віку має бути облаштоване таким чином, щоб діти мали вільний доступ до всього ігрового матеріалу, обмацували його, розглядали з усіх сторін (колір, форма, величина, призначення) та обігравали доти, доки є інтерес до того чи іншого предмета. Здатність використовувати предмети дає можливість кожній дитині найповніше розкривати свій внутрішній потенціал в процесі вільної самостійної діяльності. Малюк прагне до самостійної діяльності, потребує допомоги вихователя використовувати предмети, які обов'язково мають бути привабливі, яскраві, різнокольорові, розвивати інтерес до них та дій з ними, привертати дитячу увагу, давати дитині свободу, необхідну для її розвитку.

В групових кімнатах має бути правильний підбір та розстановка меблів (на рівні зросту та очей дітей). Користування меблями, які не відповідають зросту дітей, призводить до тяжких наслідків: сидіння за високими чи низькими столами, на високих чи низьких стільцях сприяє викривленню хребта, розвитку короткозорості, перевантаженню нервової системи. Весь ігровий матеріал має бути розташований на відкритих полицях на рівні очей дитини та на столах, до яких у неї є вільний доступ.

2. Організована і самостійна діяльність дітей.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку передбачає зміни підходів до організації життєдіяльності дітей, яка має бути насиченою цікавим змістом їхнього буття разом з дорослим у спеціально створеному розвивальному просторі.

Під змістовним буттям слід розуміти повноцінне проживання дитиною кожного дня, коли максимальною мірою задовольняються фізіологічні, пізнавальні, духовні, естетичні, комунікативні та інші потреби, запити, інтереси з урахуванням бажань, можливостей, здібностей і нахилів малюка. Освітній процес має домірно включати різні види дитячої діяльності, адекватні вікові вихованців, передусім ті, в межах яких формуються важливі вікові новоутворення і які сприяють подальшому розвитку кожної маленької особистості в усіх сферах життєдіяльності. Для реалізації цих завдань педагог має вільно володіти багатим арсеналом організаційних форм, засобів, методів і прийомів впливу на вихованців.

Дитяча життєдіяльність передбачає педагогічно виважене поєднання таких типів діяльності дошкільників: організована та самостійна (вільна).

3. Організована діяльність

Організована діяльність включає ті форми освітньої роботи, через які під безпосереднім керівництвом педагога, за його участі вихованці залучаються до різноманітних видів специфічної дитячої діяльності.

Зокрема:

– ігрової (проведення дидактичних, рухливих, конструкторсько-будівельних ігор, драматизацій тощо); Про організовану і самост. діяльність 2

– навчально-пізнавальної (заняття, гурткова, індивідуальна робота, спостереження та екскурсії у соціум і природу, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті);

– трудової (індивідуальні й групові трудові доручення, чергування, колективна праця тощо);

– художньої (образотворчі, музичні, літературні заняття, художня праця, розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальна робота тощо);

– комунікативно-мовленнєвої (спеціальні мовленнєві заняття, бесіди, розмови на особисті та спільні теми, створення й розв’язання певних ситуацій спілкування, індивідуальна робота в повсякденні, цілеспрямоване залучення дітей до спілкування під час усіх форм організації життєдіяльності);

– рухової (заняття з фізичної культури, плавання, музики, робота спортивних секцій та хореографічних гуртків, різні форми організації дитячої праці, рухливі ігри у повсякденному житті, фізкультурні свята, розваги, походи, ранкова і після денного сну гімнастики, фізкультурні хвилинки, паузи тощо). [2]

Невід’ємна складова повноцінного буття дошкільника – організовані дорослими побутові процеси: вдягання – роздягання, умивання, прийом їжі, вкладання на сон, піднімання після сну тощо. Як і під час інших організованих форм життєдіяльності, з дорослішанням та набуттям певного досвіду дитина стає дедалі самостійнішою, ініціативнішою, відповідальнішою у різних побутових справах, хоча педагог безпосередньо скеровує, спрямовує її дії.

Будь-яка організована діяльність характеризується тим, що педагог заздалегідь продумує мету, час, місце, умови, хід проведення тієї чи іншої форми роботи, потрібний для цього матеріал, обладнання, її зв’язок з іншими формами організації життєдіяльності, а також передбачає можливі дії дітей, форми впливу на них та очікувані результати.

За сучасним трактуванням організована діяльність ґрунтується на засадах партнерства, співробітництва педагога з колективом вихованців, підгрупою та окремою дитиною, а також дітей між собою з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних можливостей та потреб розвитку.

В організованій дитячій діяльності формується фонд “можу”

(знання, уміння, навички) та скеровується формування фонду “хочу”

кожного малюка (його потреб, інтересів, ставлень, запитів тощо).

Організована діяльність є також основою для розгортання на належному

змістовому та організаційному рівнях дитячої діяльності самостійного, вільного типу, сприяє розвитку важливих базових якостей особистості дитини – організованості, відповідальності, працелюбності, самовладанню, спостережливості, креативності. Значення цього типу діяльності зростає у зв’язку з підготовкою дошкільника до переходу на новий соціальний щабель, до нової соціальної ролі школяра, учня, до шкільного навчання й шкільного життя з його розмаїтою системою ділових взаємин. Сформовані в дошкільний період досвід участі в організованій діяльності, домірно регламентованій вимогами педагога і ролями інших дітей, навички довільного керування власними діями та підпорядкування свого “хочу” і “можу” новому фондові “треба” – запорука успішного входження старшого дошкільника у шкільне життя. [3]

Форми такої освітньої роботи в дошкільному закладі не повинні

бути жорстко регламентовані у часі: їх можна поміняти місцями в

розпорядку дня, перенести на інший день, скоротити чи відвести більше

часу на їх проведення – залежно від конкретної ситуації: погодних умов,

затримки із завершенням попередньої форми, настрою, інтересів та бажань дітей, непередбачених подій тощо. Варто уникати зайвої задидактизованості, приділяти розвивальним та виховним завданням не менше уваги, ніж навчальним. З огляду на вимогу часу – посилити значення освіти дітей старшого дошкільного віку як підготовчого етапу до організованої, системної загальної середньої освіти – важливо забезпечити впродовж усього дошкільного дитинства організовану життєдіяльність дітей разом з дорослими у створеному для цього розвивальному просторі. При цьому обов’язковим є включення зазначених вище видів дитячої діяльності: ігрової, навчально-пізнавальної, трудової, комунікативно-мовленнєвої, художньої, рухової.