Заняття №3. Спеціальне обладнання автомобіля Призначення, будова і робота лебідки. Загальні вимоги щодо користування лебідкою

Лебідка. На автомобіль установлюється лебідка, призначена для самовитягання автомобіля при подоланні важкопрохідних ділянок шляху, а також для надання допомоги іншим застряглим в шляху автомобілям.

Лебідка (мал. 1) установлена попереду автомобіля, закріплена болтами до переднього буфера й до передньої поперечки рами. Передній буфер кріпиться болтами до спеціальних знімних подовжувачів лонжеронів.

Рис. 1 Лебідка:

1— маслянка вала барабана; 2 — упорне кільце муфти; 8 — ковзна муфта включення барабана;

4 — вилка включення барабана; 5 — передня поперечка; 6 — маслянка напрямного ролика; 7 — запобіжна скоба; 8 — напрямний ролик; 9 — напрямна троса; 10 — трос лебідки з гаком; 11 — редуктор лебідки;

12 — барабан; 13 — маслянка підшипників барабана; 14 — гайка скоби кріплення троса; 15 — карданний вал; 16 — важіль керування коробкою передач відбору потужності; 17 — коробка відбору потужності;

18 — гальмова колодка барабана; 19 — палець вилки включення барабана; 20 — задня поперечка;

21 — болт кріплення траверси; 22 — траверса вала барабана; 23 — підшипник вала барабана

Привод лебідки здійснюється карданним валом від коробки відбору потужності, закріпленої на коробці передач. Передаточне число редуктора лебідки дорівнює 31. Граничне тягове зусилля лебідки 5000 кгс.

При більшому навантаженні запобіжний палець, установлений у передню вилку й кінець карданного вала, зрізується й охороняє від обриву трос лебідки. Повна довжина троса лебідки 72 м. Робоча довжина троса 65 м. Барабан 12 лебідки вільно обертається на валу.

Для запобігання течі масла з редуктора на валу барабана між редуктором 11 лебідки й барабаном 12 установлена кришка із сальником.

Барабан з'єднується з валом за допомогою муфти 3, що має торцеві кулачки. Муфта включення барабана пересувається на валу на двох шпонках. При переміщенні муфти торцеві кулачки її входять у зачеплення з торцевими кулачками барабана й обертаються з ним як одне ціле. Вилка 4 включення барабана встановлена на траверсі лебідки. Вилка включення постачена гальмовою колодкою, закріпленою у вушках траверси на осі шарнірно. При вимиканні муфти гальмова колодка під дією натискного болта із пружиною впирається в торець реборди барабана, пригальмовує його обертання й запобігає можливість саморозпускання троса при розмотуванні вручну.

Гальмо регулюють натягом або ослабленням пружини упорного болта за допомогою гайки з контргайкою, а при необхідності (коли зусилля пружини недостатньо ─ переміщенням цього болта укручуванням або вивертанням різьбової втулки. Тиск пружини гальма відрегульовано правильно, якщо трос розмотується під дією зусилля руки без саморозпускання. У реборді барабана є западина, у яку закладають і закріплюють скобою кінець троса. Трос лебідки сталевий, що не розкручується, з металевим або прядив'яним сердечником. На вільному кінці троса укріплений гак, з'єднаний із тросом через коуш.

Вал барабана обертається на трьох бронзових підшипниках, з яких два встановлені в картері редуктора й один у траверсі. Траверса й картер редуктора прикріплені болтами до поперечок.

Підшипник вала барабана змазують через маслянку 1, поміщену в траверсі, а поверхні обертання барабана на валу — через дві маслянки 13, розташовані по кінцях барабана. Підшипники вала барабана, установлені в картері редуктора, змазуються маслом, що стікає із черв'ячного колеса редуктора зі стінок кришки картера.

Редуктор лебідки (мал. 2) складається із глобоїдного однозахідного сталевого черв'яка, черв'ячного колеса із бронзовим вінцем, рознімного картера, вала барабана, автоматичного гальма, підшипників і їхніх кришок. Черв'ячне колесо 3 редуктора встановлене на валу барабана лебідки на двох шпонках і закріплено від осьових переміщень штифтом.

Переміщення вала барабана із черв'ячним колесом в осьовому напрямку здійснюється зміною набору прокладок під шайбою 4, установленою між правим торцем картера редуктора й торцем виточення в кришці 6. Шайба 4 прикріплена до торця вала болтами.

Верхня половина картера редуктора має оглядовий люк, закритий кришкою

Черв'як 21 установлений у картері 13 редуктора на двох конічних роликопідшипниках. Підшипники закриті кришками 14 і 22. У кришку 14 запресований сальник 18. Кришки підшипників прикріплені до картера редуктора болтами.

Рис. 2. Редуктор лебідки:

1 — пробка контрольного отвору; 2 — підшипник (втулка) вала барабана; 3 — черв'ячне колесо; 4 — настановна шайба; 5 — маслянка; 6 — упорна кришка; 7 — вал барабана; 8 і 19 — регулювальні прокладки; 9 — стрічка гальма; 10 — кришка пружини гальма; 11 — кришка оглядового люка; 12 — кришка картера; 13 — картер редуктора; 14 і 22 — кришки підшипників; 15 — барабан гальма; 16 — фланець; 17 — сальник кришки; 18 — сальник;

20 — пробка зливального отвору; 21 — черв'як; 23 — пружина; 24 — регулювальна гайка; 25 — пробка контрольного отвору картера гальма

На задньому кінці вала черв'яка встановлений барабан 15 автоматичного гальма редуктора лебідки й фланець 16 кріплення карданного вала. Барабан гальма встановлений на шпонці, а фланець ─ на шліцах, і вони закріплені від осьових переміщень гайкою. Барабан гальма закритий кришкою. У кришку встановлений повстяний сальник 17, що запобігає проникненню бруду в гальмо. Між торцем внутрішнього кільця підшипника й торцем маточини барабана гальма встановлене ущільнювальне кільце з міді або пароніта.

Гальмування барабана здійснюється стрічкою 9 гальма із фрикційною накладкою. Один кінець стрічки гальма жорстко закріплений у стінці кришки підшипника, а інший ─ рухливо в отворі кришки за допомогою пружини, що затягує стрічку в напрямку, протилежному обертанню вала черв'яка при намотуванні троса лебідки. Стрічка під дією сили тертя стискає пружину, що приводить до ослаблення натискання стрічки на барабан, тобто зменшенню гальмування.

Внаслідок жорсткого закріплення протилежного кінця стрічки при зворотному обертанні під дією сили тертя відбувається самозатягування стрічки, що викликає пригальмовування черв'яка.

При невеликій частоті обертання вала черв'яка зусилля гальмування, створюване автоматичним гальмом, незначне й не перешкоджає розмотуванню троса. У випадку зрізу в результаті перевантаження запобіжного пальця, коли барабан лебідки починає обертатися у зворотному напрямку з підвищеною частотою обертання, дія гальма стає значним і служить доповненням до самогальмуючої дії черв'ячної передачі, що перешкоджає швидкому обертанню барабана лебідки й розмотуванню троса.

Натяг стрічки гальма регулюється гайкою 24. При обертанні гайки по ходу годинної стрілки натискне зусилля пружини збільшується. Гальмо повинно бути відрегульоване так, щоб при розмотуванні троса надмірно не нагрівався барабан гальма.

До нижніх полиць переднього буфера й задній поперечці лебідки болтами закріплені напрямні троса лебідки. Попереду між напрямними встановлений напрямний ролик троса лебідки й штанга, що втримує трос від випадання. Ролик обертається на осі, закріпленої гайками в напрямних.

Змазують підшипники роликів через маслянку 6 (мал. 1), установлену в лівому кінці осі ролика.

Карданний вал трубчастий, зі шліцевим кінцем і двома шарнірами. Один кінець карданного вала має приварену вилку, на іншому кінці вала на шліцах установлена ковзна вилка. Хрестовини кардана встановлені в вилках на голчастих підшипниках. Підшипники втримуються в отворах вилки пружинними стопорними кільцями.

У комплект приладдя кожного автомобіля, обладнаного лебідкою, входить блок (поліспаст) лебідки, яким користуються, якщо необхідно збільшити тягове зусилля лебідки або змінити напрямок тяги, і трос для кріплення блоку лебідки.

Користування лебідкою. При русі автомобіля трос лебідки повинен бути повністю туго намотаний на барабан, барабан лебідки повинен бути включений (з'єднаний з валом за допомогою муфти). Відключати барабан від вала допускається тільки при ручному розмотуванні троса.

Для включення лебідки необхідно натиснути до відмови на педаль зчеплення, включити потрібну передачу в коробці відбору потужності й відпустити педаль зчеплення. Розмотувати вільний трос треба вручну, не включаючи передачу, але виключивши муфту включення барабана. В окремих випадках можна для розмотування троса включити передачу.

Для самовитягання автомобіля необхідно розмотати трос, зачепити його за який-небудь надійний предмет (дерево, пень, стовп і т.д.), включити передачу для намотування троса в коробці відбору потужності й проводити підтягування при частоті обертання вала барабана лебідки 14-16 об/хв.

При самовитягуванні на зволожених дорогах з дерновим покриттям допускається включення ведучих мостів на першій передачі в коробці передач.

При витягуванні лебідкою іншого автомобіля варто поставити важіль перемикання коробки передач у нейтральне положення й загальмувати автомобіль. Після закінчення підтягування треба зупинити лебідку, виключивши зчеплення, і поставити важіль коробки відбору потужності в нейтральне положення. Щоб послабити трос, треба поставити важіль коробки відбору потужності в положення, що відповідає розмотуванню троса.

Щоб закріпити трос лебідки в положенні для їзди, необхідно зачепити гак троса лебідки за передній буксирний гак, включити передачу для намотування в коробці відбору потужності й плавно натягнути трос. Після цього треба поставити важіль коробки відбору потужності в нейтральне положення.

У випадку застосування блоку для збільшення сили тяги при самовитяганні (мал. 3, а) блок повинен бути закріплений за предмет, обраний як опора, а гак троса лебідки ─ за один з передніх буксирних гаків автомобіля.

Якщо блок застосовують для зміни напрямку тяги при витяганні іншої машини (мал. 3, б), його закріплюють на предметі, що служить опорою, а гак троса зачіпляють за буксирний гак машини, що витягають.

а б в

Рис. 3. Схема використання лебідки із застосуванням блоку:

1— блок; 2 — нерухомий предмет

Якщо блок використовують для збільшення сили тяги при витягуванні іншої машини (мал. 3, в), його закріплюють за гак машини, що витягають, а гак троса ─ за предмет, який служить опорою.

При користуванні лебідкою необхідно дотримувати наступні правила:

1. Тягове зусилля на тросі не повинне перевищувати 4500 кгс. Для одержання більшого зусилля треба застосовувати блок (поліспаст).

2. Робоча довжина троса не повинна перевищувати 65 м; інша довжина троса (не менш трьох-чотирьох витків) повинна залишитися намотаною на барабан.

3. Максимально припустима температура масла в редуктор при роботі лебідки 130°С.

4. Розмотувати трос треба вручну. Допускається використовувати передачу для розмотування троса; при цьому треба вручну підтягувати трос.

5. Кут розташування проса стосовно осі автомобіля (у горизонтальній площині) не повинен перевищувати 15°. При цьому підтягування під навантаженням не повинне перевищувати 10—12 м довжини троса. При більшому куті застосовують блок.

Категорично забороняється:

1. користуватися тросом лебідки для буксирування автомобіля;

2. включати задній хід автомобіля під час роботи лебідки;

3. перемикати передачі під час підтягування автомобіля під великим навантаженням і при зворотному русі автомобіля з гори;

4. перебувати біля тороса або між тросами (при використанні блоку), поправляти укладання витків троса під час роботи лебідки;

5. закладати в отвір вилки кардана болти або інші деталі замість спеціального запобіжного пальця;

6. допускати рух автомобіля з відключеним від вала барабаном лебідки.

У випадку неправильного укладання витків троса на барабані й несправній роботі механізмів варто зупинити лебідку. Зупиняти лебідку необхідно насамперед вимиканням зчеплення, а потім виключати передачу в коробці відбору потужності.

Якщо виявляється надмірне нагрівання масла в редукторі, що видно по рясному паротворенню, лебідку варто зупинити для охолодження масла й установити причину нагрівання.

При розбиранні забороняється знімати барабан 15 (мал. 2) гальма черв'яка лебідки укручуванням болтів до упору в сальник. Це приводить до руйнування обойми сальника і його виходу з ладу. Для того щоб болти не впиралися в сальник, варто загвинтити болти на 7—8 мм, знімачем зачепити за болти й зняти барабан.

Технічне обслуговування лебідки полягає в перевірці й підтяжці всіх кріплень, змащенню підшипників, зміні масла в редукторі, перевірці якості ущільнень, регулюванню підшипників, перевірці й регулюванню осьового зазору вала барабана й зачеплення черв'ячної передачі.

Картер редуктора лебідки заправляють маслом через люк у верхній частині редуктора до рівня контрольного отвору. Не рідше чим через 15—20 підтягувань автомобіля треба перевіряти рівень масла. При необхідності варто додавати масло до рівня контрольного отвору. Масло в редукторі варто міняти в строки, зазначені в карті змащення.

Шарніри, шліцеві з'єднання карданних валів привода лебідки, підшипники вала барабана й напрямного ролика треба змазувати відповідно до карти змащення.

Конічні роликопідшипники вала черв'яка регулюють із появою осьового зазору в підшипниках або заміні черв'ячної пари нової.

При виявленні осьового переміщення черв'яка необхідно затягти болти кріплення кришок підшипників і повторно перевірити величину осьового зазору в підшипниках. Підшипники варто регулювати тільки в тому випадку, якщо затягування болтів не усунуло осьового переміщення вала.

Конічні роликопідшипники вала черв'яка повинні бути відрегульовані з попереднім натягом. Момент, необхідний для провертання вала черв'яка в підшипниках, повинен бути 0,02—0,06 кгс-м.

Роликопідшипники вала черв'яка регулюють зміною кількості прокладок під фланцями кришок. Якщо вал черв'яка обертається занадто вільно або є осьовий зазор, то треба видалити частину прокладок рівної товщини з-під передньої й задньої кришок підшипників; якщо для обертання вала черв'яка крутний момент більше 0,06 кгс·м, то варто додати прокладки рівної товщини під обидві кришки підшипників. При регулюванні підшипників вала черв'яка повинні бути зняті черв'ячне колесо з валом, фланець, барабан гальма й барабан лебідки.

Число прокладок під задньою й передньою кришками по закінченні регулювання повинне бути приблизно однаковим або мати різницю товщини прокладок не більше 0,1 мм. Змінювати товщину прокладок під кришками можна тільки при регулюванні зачеплення зубів черв'ячної пари по плямі контакту.

Вал барабана із черв'ячним колесом у зборі після регулювання зачеплення повинен обертатися вільно, але не повинен мати осьовий зазор більше 0,1 мм при вимірі індикатором на лівому торці вала барабана при переміщенні колеса в осьовому напрямку. Якщо осьовий зазор перевищує припустиму величину то необхідно замінити зношені шайбу 4 (мал. 2) або кришку 6. При перевірці зазору вала барабана шайба 4 кінця вала повинна впиратися в торець кришки або торець картера редуктора. При цьому болти кріплення шайби до вала повинні бути затягнуті.

У міру зношування торців картера редуктора, кришки й шайби збільшуються осьовий зазор вала й зсув плями контакту. У цьому випадку правильність зачеплення черв'ячного колеса й черв'яка порушується, зношування зубів збільшується, що приводить до руйнування вінця черв'ячного колеса. Положення плями контакту необхідно періодично перевіряти й регулювати. Положення плями контакту регулюють після того, як остаточно відрегульовані підшипники вала черв'яка. Правильність зачеплення черв'ячного колеса й черв'яка перевіряють «на фарбу» по плямі контакту на зубах колеса.

Правильне розташування плями контакту щодо осі симетрії зуба досягається відповідним переміщенням вала барабана із черв'ячним колесом убік, протилежну зсуву плями контакту. Щоб змістити черв'ячне колесо з валом барабана вправо або вліво, варто зняти або додати частину прокладок під торець упорної шайби, закріпленої на валу й закритій кришкою.

Регулювання величини плями контакту по висоті зуба досягається переміщенням черв'яка щодо черв'ячного колеса. Для цього треба перекласти частину прокладок з-під кришки підшипника з однієї сторони на іншу, не міняючи попереднього натягу в підшипниках. Черв'ячна передача може надійно працювати тільки за умови правильного зачеплення. Неправильне регулювання є причиною сильного нагрівання редуктора.

Коробка відбору потужності від коробки передач

Коробка відбору потужності (мал. 4) реверсивна, допускає відбір потужності до 30 к. с. (23квт) і служить для привода лебідки. Передаточні числа: для намотування троса 1, для розмотування троса 0,76. Коробку відбору потужності встановлюють на фланець правого (по ходу) люка коробки передач.

Загальні передаточні числа коробки відбору потужності з врахуванням шестірень коробки передач: 2,257 для намотування троса 1,72 для розмотування троса.

Рис. 4. Коробка відбору потужності:

1 — шток вилки включення передач; 2 — сальник; 3 — ущільнювальне кільце; 4 — вилка включення передач;

5 — кулька фіксатора; 6— заглушка штока; 7 — кришка заднього підшипника; 8 — шарикопідшипник; 9 — шестірня включенні передач; 10 — головний вал; 11— вісь шестірні постійного зачеплення; 12 — опорна шайба;

13 — шестірня постійного зачеплення; 14 — вісь блоку шестірень; 15 — картер коробки передач; 16 — блок шестірні; 17 — роликопідшипник: 18 — опорна шайба; 19 — розпірне кільце; 20 — прокладка кришки підшипника;

21 — кришка переднього підшипника; 22 — фланець вторинного вала; 23 — сальник; 24 — опорна шайба фланця; 25 — наливна пробка; 26 — важіль включення коробки відбору потужності; 27 — зливальна пробка;

28 — шпилька; 29 — прокладка; 30 — коробка передач

Ведучий блок 16 шестірень і проміжна шестірня 13 установлені на нерухомих осях 11 і 14 на роликопідшипниках 17. Головний вал 10 обертається на двох шарикопідшипниках 8. По шліцах головного вала сковзає шестірня 9 включення передач. На виході вала, ущільненому самопідтискним сальником 23 є фланець 22. Вивід фланця при необхідності може бути здійснений як уперед, так і назад по ходу автомобіля.

Передачі включаються вилкою 4, нерухомо закріпленою на штоку 1 перемикання. Фіксація стрижня перемикання здійснюється кулькою 5 фіксатора. На виході штока є сальник 2. Всі шестірні механізму коробки відбору потужності мають прямі зуби. Керування коробкою відбору потужності здійснюють через люк у підлозі кабіни ключем, що вставляють у втулку на важелі.

Ведуча шестірня коробки відбору потужності входить у постійне зачеплення із шестірнею блоку заднього ходу коробки передач.

Неправильна установка коробки відбору потужності приводить до збільшення шуму шестірень і прискореному їхньому зношуванню. Для правильної установки необхідно гайки шпильок затягувати рівномірно хрест-навхрест, одночасно провертаючи головний вал.

Ущільнювальна прокладка 29 між привалочними площинами фланців коробки передач і коробки відбору потужності повинна бути товщиною 0,3—0,4 мм (використовується прокладка з-під кришки люка коробки передач).

При правильній установці коробки відбору потужності головний вал провертається вільно (без заїдання шестірень) зусиллям руки, прикладеним до вихідного кінця вала.

Технічне обслуговування коробки відбору потужності таке ж, як і коробки передач.

З появою осьового переміщення головного вала варто зняти коробу й відрегулювати затягування шарикопідшипників зменшенням товщини набору паперових прокладок 20, розташованих під кришкою переднього підшипника, або підтягуванням болтів кріплення кришки підшипників. Підшипники відрегульовані правильно, якщо вал вільно провертається зусиллям руки й не має відчутного осьового зазору. При регулюванні болти кріплення кришок підшипників повинні бути затягнуті.

Призначення, будова і робота системи регулювання тиску повітря в шинах. Порядок та правила використання системи

Наявність на автомобілі системи регулювання тиску повітря в шинах дозволяє:

- підвищувати прохідність автомобіля на важкопрохідних ділянках;

- продовжувати рух автомобіля до бази без зміни колеса при проколі камери;

- здійснювати постійне спостереження за тиском у шинах і знижувати чи підвищувати його при відхиленні від норми.

Рис.5. Схема пневмосистеми автомобіля.

1-Гальмівна педаль. 2,22-Гальмівні камери. 3-Компресор. 4-Регулятор тиску. 5-Комбінований кран керування тиском в шинах. 6-Запобіжний клапан. 7-Склоочищувач. 8-Вимикач склоочисника. 9-Шланг до манометру контролю тиску повітря в гальмівних камерах. 10-Шланг до манометра контролю тиску повітря в пневмосистемі. 11-Кран відбору повітря. 12-Манометр контролю тиску в гальмівних камерах. 13-Манометр контролю тиску повітря в шинах. 14-Кран зливу конденсату. 15-Електропневмоклапан вмикання приводу переднього моста. 16-Шланг керування вмиканням переднього моста. 17-Ресивер. 18-Роздавальна коробка. 19-Стояночний гальмівний механізм. 20-Трубопровод гальмівної системи. 21-Трубопровод системи регулювання тиску повітря в шинах. 23- З’єднувальна голівка. 24-Голівка підведення повітря до шини через напіввісь. 25-Канал підведення повітря. 26-Шинний кран. 27-Кнопка пневматичного звукового сигналу. 28-Звуковий сигнал. 29-Комбінований гальмівний кран. 30-Вимикач сигналу гальмування.

Тиск повітря в шинах знижують нижче нормального тільки в тих випадках, коли необхідно подолати важкопрохідних ділянки шляху. Не рекомендується знижувати тиск у шинах без особливої необхідності.

Система регулювання тиску повітря в шинах складається з крана 5 (рис. 4)керування тиском із клапаном обмежником зниження тиску; голівок 24 підведення повітря до шин коліс; шинних кранів 26 запору повітря; манометра 13 і трубопроводів.

Кран керування тиском із клапаном-обмежником (рис.6) золотникового типу має корпус 6 із трьома отворами для підведення повітря від пневматичної системи до шин коліс і випуску повітря в атмосферу.

Золотник 10 переміщається в корпусі й ущільнюється сальниками 9, що підгортаються за допомогою направляючої 11 золотника, розпірними кільцями 7, розпірними втулками 8.

Замкове кільце 12 обмежує хід золотника. Золотник з’єднаний тягою з важелем крана. Важіль крана має три положення: праве, ліве і середнє. Усі три положення важеля фіксуються в прорізах кронштейна і відповідають, праве — накачуванню шин; середнє — нейтральному положенню, коли система регулювання тиску роз’єднана з пневматичною системою гальм; ліве — випуску повітря із шин в атмосферу.

Рис. 6. Кран керування тиском з клапаном обмежувачем.

1 — упорна шайба; 2 — пружина клапана-обмежувача; 3 — направляючий стакан; 4 —кришка клапана;

5 —мембрана; 6 — корпус крана керування; 7 — розпірне кільце сальника; 8 — розпірна втулка, 9 — сальник; 10— золотник; 11— направляюча золотника;

12 — замочне кільце; 13— контргайка: 14 — болт

При переміщенні важеля крана керування тиском у праве крайнє положення золотник 10 переміщається вперед, проточка на золотнику при цьому встановлюється проти лівого сальника, і повітря через зазор, що утворився, під сальником надходить у шини (включене накачування шин).

При переміщенні важеля крана керування тиском у ліве крайнє положення золотник переміщається назад, проточка на золотнику при цьому встановлюється проти правого сальника, і повітря із шин виходить в атмосферу.

При встановлені важеля крана керування тиском у нейтральне положення проточка на золотнику знаходиться між сальниками, тобто в положенні, що виключає як надходження повітря з пневматичної системи гальм у шини, так і випуск повітря із шин в атмосферу (кран закритий).

Встановлений на крані клапан-обмежник призначений для роз'єднання системи регулювання тиску повітря в шинах і системи пневматичного приводу гальм при зниженні тиску в останній для забезпечення необхідного запасу повітря для надійного гальмування. Якщо в гальмовій системі тиск повітря нижче 550 кПа (5,5 кгс/см²), то мембрана 5 перекриває надходження стиснутого повітря в систему регулювання тиску в шинах.

Накачка шин можлива тільки при тиску в ресиверах, що перевищує 550 кПа (5,5 кгс/см²). Клапан дозволяє також зберегти необхідний тиск у тормозній системі при зниженні тиску в шинах. Клапан регулюють на зазначений тиск болтом 14, що закріплений на кришці 4 клапана контргайкою 13.

Перед з'єднанням золотника 10 крана з тягою важеля керування необхідно золотник установити так, щоб розмір від отвору в золотнику під сполучний палець до найближчого болта був 54 мм.

Голівка підведення повітря (рис.7)до шин розбірна, встановлена усередині колісних цапф півосі і складається з двох еластичних манжет 2 із пружинами 3, що забезпечують герметичність рухливого з'єднання.

Рис.7. Голівка підведення повітря:

1- стопорне кільце; 2- манжета сальника; 3 - пружина манжети; 4 - корпус голівки; 5 - кришка голівки

Манжети з пружинами монтують у корпусі 4 голівки і замикають кришками 5, притиснутими до упора в корпус голівки стопорними кільцями. З порожнини голівки, утвореної манжетами, повітря через канал у півосі надходить до шинного крана і далі по сполучному шлангу через вентиль камери в шину колеса

Рис.8. Шинный кран.

1— пробка крана; 2 — гайка 3— Ущільнюючий сальник, 4 — корпус кра­на; 5 — ущільнююче кільце

Шинні крани (рис.8)встановлені на кожнім колесі. При їхній допомозі шини можуть бути відключені від системи регулювання тиску в шинах. Шинний кран установлений на півосях і закріплений чотирма болтами на напівосьових фланцях. У корпусі 4 крана переміщається по різьбленню пробка В; її зовнішній кінець має квадратну голівку під ключ. Пробка ущільнена сальником 3, що контриться гайкою 2. Шийка корпуса крана, що входить у гніздо півосі, ущільнюється еластичним гумовим кільцем 5.

Порядок використання системи регулювання тиску повітря в шинах.

При русі по шосе з асфальтобетонним покриттям з номінальним навантаженням тиск у шинах повинне складати для автомобіля Урал-4320 - 320 кПа (3,2 кгс/см²), КамАЗ-4310 — 300 кПа (3,0 кгс/см²). Під час перевезення людей і вантажів масою не більш 3000 кг для автомобіля Урал-4320 — 220 кПа (2,2 кге/см²). При русі по бруковому, щебеневому, гравійному і розбитому асфальтовому шосе, укоченим ґрунтовим і сніжним дорогам тиск у шинах варто знижувати до 250 кПа (2,5 кгс/см²). Швидкість при цьому повинна бути не більш 60 км/год.

Для подолання важкопрохідних ділянок варто установити тиск повітря в шинах і швидкість руху відповідно до вказівок табл. 1.

Таблиця 1.

Вид дороги	Припустимий тиск у шинах, кгс /см2			Максималь­на швидкість, км/год
	Урал-4320	КамАЗ-4310	ЗІЛ-131
Перезволожена рівнина, болотиста місцевість. Сипучий пісок, волога рілля, сніжна цілина. Розмоклі ґрунтові дороги, пухкий ґрунт. Дорога всіх типів (тільки на період підкачування) При русі з вантажем 5000 кг	0,5 - 0,75 0,75 – 1,4 1,4 - 1,5 Від 1,5..2,0 до 3,2	0,7 1,0 - 1,5 1,4 - 1,5 Від 1,5 до 3,0	0,5 - 0,75 0,75 – 1,5 0,75 – 1,5 3,0 4, 2	10 20 20 30

Під час підкачування шин після подолання важкопрохідних ділянок шляху швидкість руху повинна бути не більше 10 км/год при тиску в шинах 1,0 кгс/см² та 20 км/год при піднятті тиску від 1,0 кгс/см² до нормального.

При температурі нижче мінус 40 °С колісні крани відкривати через 15 хв після початку руху.

Намети, короткі підйоми, невеликі замети варто долати з розгону. При необхідності виконання поворотів робити їх плавно, на великих радіусах, не знижуючи швидкості руху. По заболоченій місцевості рухатися без зупинок і крутих поворотів, не допускаючи пробуксовок коліс.

Після подолання важкопрохідної ділянки шляху автомобіль зупинити для піднятгя тиску повітря в шинах до 150 кПа (1,5 кгс/см²). Подальше збільшення тиску допускається в ході руху автомобіля

При значних ушкодженнях системи регулювання тиску повітря в шинах шинні крани треба закрити, а кран керування поставити в середнє положення. При ушкодженнях шинник кранів необхідно зняти шланги, що з’єднують крани з вентилями коліс, а у вентилі вставити золотники і закрити вентилі ковпачками. У цьому випадку підкачувати шини необхідно, як звичайно, шлангом через кран відбору повітря 11, а перевіряти тиск у шинах шинним манометром. Золотники і ковпачки для всіх шин водій повинний зберігати разом із дрібним інструментом.

Забороняється відключати від системи одне чи кілька коліс і регулювати при цьому тиск в інших колесах.

Шинні крани варто тримати постійно відкритими. Закривати їх треба тільки на тривалих стоянках щоб уникнути великого витоку повітря із шин. Перед початком руху шинні крани,необхідно відкрити і підкачати шини до нормального тиску.

Для того щоб закрити шинні крани, треба користуватися тільки спеціальним ключем, що мається в комплекті інструмента водія. Короткий вороток цього ключа не дозволяє докладати зайвих зусиль. При справному крані повна герметичність досягається при малому зусиллі загортання крана. Спроба досягти герметичності несправного крана збільшенням зусилля загортання і застосуванням подовжувачів воротка приведе до остаточного псування крана.

Забороняється ставити кран керування тиском у шинах у положення, що відповідає накачуванню шин при закритих шинних кранах, тому що при цьому може бути ушкоджений шинний манометр.

Переводити кран керування в положення, що відповідає накачуванню шин, необхідно плавним рухом (особливо при невеликому тиску в шипах коліс), для того щоб різке підвищення тиску у повітропроводах не привело до ушкодження шинного манометра.

Технічне обслуговування системи регулювання тиску повітря в шинах.

Обслуговування системи регулювання тиску повітря в шинах полягає в перевірці герметичності системи в цілому і її окремих елементів, підтягуванню кріплень, прочистці трубопроводів та шлангів, поновленню змазки блоків сальників підводу повітря. Особливу увагу необхідно звертати на герметичність з'єднань трубопроводів і гнучких шлангів, де найчастіше може бути ослаблене кріплення з'єднань.

При КО перед виїздом відчиняють шинні крани та на слух перевіряють чи немає витоку повітря із системи.

При ЩТО зливають конденсат із балонів, прочищають трубопроводи, шланги, повітряні балони, шинні крани від бруду, снігу.

При ТО-1 підтягують кріплення приладів систем. Перевіряють їх герметичність.

При ТО-2 крім того, продувають всі трубопроводи та шланги. Промивають блоки сальників та закладають в них свіжу змазку (через 2 ТО) марки Літол-24.

Місця сильного витоку повітря можуть бути визначені на слух, місця слабкого витоку — за допомогою мильної емульсії, якою варто змочити місця передбачуваного витоку. Витік повітря через з'єднання повітропроводів усувається підтягуванням чи заміною окремого елемента з'єднання. Момент підтягування нарізних сполучень повітропроводів повинний бути 60...70 Нм (6...7 кгс-м). У справній системі зниження тиску в холодних шинах при закритому крані керування тиском і відкритими шинними кранами на колесах не повинно бути більш 50 кПа (0,5 кгс/ см²) за 6 годин стоянки автомобіля.

Рис. 9. Схема підведення повітря до шини через напіввісь.

1-канал підведення повітря.; 2-шинний кран; 3-шланг підведення повітря до шини; 4-кутник; 5-шланг підведення повітря до напіввісі; 6-голівка підведення повітря.

Робота голівок підведення повітря багато в чому залежить від наявності і якості мастильного матеріалу на поверхнях тертя манжет сальника і кришки. Тому при кожнім знятті цапф варто обновляти мастильний матеріал у голівках підведення повітря.

Внутрішню поверхню манжет сальника і кришок необхідно ретельно змазати мастильним матеріалом, застосовуваним для маточин коліс; внутрішня порожнина голівок повинна бути заповнена мастильним матеріалом, крім зони отвору штуцера, що підводить.

Варто продувати повітропроводи і шланги системи регулювання тиску повітря в шинах. Для цього необхідно звільнити верхній кінець повітряного шланга, що йде від шинного крана до вентиля, попередньо закривши пробку шинного крана, спустити конденсат з повітряних балонів, пустити двигун і збільшити тиск повітря в пневматичній системі гальм до максимального. Кожний контур трубопроводу варто продути.

ДЛЯ ЗАМІТОК