34. Санкції в міжнародному праві

Санкції — це примусові заходи як збройного, так і неозброєного характеру, що застосовуються суб'єктами міжнародного права у встановленій процесуальній формі у відповідь на правопорушення. Санкції мають своїми цілями:— припинення правопорушення;— відновлення порушених прав; — забезпечення відповідальності правопорушника. Слід зазначити такі особливості застосування санкцій: — застосовуються тільки санкції, дозволені міжнародним правом; — вони не можуть нести превентивний (попереджувальний) характер, тому що їхньою метою є захист і відновлення вже порушених прав суб'єктів міжнародного права; — міжнародно-правовими санкціями визнаються лише тільки заходи, застосовувані у відповідь на правопорушення;. Міжнародно-правові санкції не є формою міжнародної відповідальності і відрізняються від неї такими рисами: — санкції є завжди діями потерпілого (потерпілих), що застосовуються до правопорушника, у той час як відповідальність може виступати у формі самообмежеь правопорушника;

— санкції застосовуються в процесуальному порядку, відмінному від порядку здійснення міжнародно-правової відповідальності; — санкції є правом потерпілого і виражаються тільки у формах, властивих цим правомочностям. Тому їхнє застосування не залежить від волі правопорушника; — підставою застосування санкцій є відмова припинити неправомірні дії і виконати законні вимоги потерпілого (потерпілих). Санкції розрізняють на різних підставах. У залежності від кількості потерпілих суб'єктів вони бувають: — індивідуальні — коли санкції застосовуються однією потерпілою державою; — колективні — коли примусові заходи застосовуються двома і більше потерпілими суб'єктами міжнародного права У залежності від суб'єктів здійснення санкцій розрізняють: — санкції, застосовувані в порядку самодопомоги; — санкції, здійснювані за допомогою міжнародних організацій. Санкціями, здійснюваними в порядку самодопомоги, є:

реторсії, репресалії, розірвання або призупинення дипломатичних чи консульських відносин, самооборона. Реторсії — це застосовувані у відповідь на правопорушення відповідні примусові заходи суб'єкта, спрямовані на обмеження інтересів іншої держави, що охороняються міжнародним правом. Міжнародна практика включає багато форм реторсій, застосовуваних до держави-порушника: — підвищення мит на товари з цієї держави; — уведення систем квот і ліцензій на торгівлю з даною державою; — встановлення обмежень на імпорт товарів із цієї держави;— підвищення податкових платежів;— націоналізація власності держави-порушника, її підприємств і громадян;— так звані політичні реторсії: всілякі обмеження, установлювані для дипломатів і громадян цієї держави (обмеження пересування територією держави перебування, обмеження в правах громадян держави-порушника), Репресалії — це відповідні примусові заходи, спрямовані на обмеження прав іншої держави, що вчинила правопорушення. У сучасному міжнародному праві застосовуються такі форми репресалій:— ембарго — заборона продавати товари, майно і технології на територію держави-порушника; — бойкот — заборона купувати і ввозити на територію товари і майно, що походить з даної держави; — заморожування авуарів (внесків) держави-порушника в банках, розташованих на своїй території; — вилучення своїх внесків із банків держави-порушника. Серед форм репресалій виділяються так звані політичні форми репресалій: денонсація або анулювання міжнародних договорів із державою-порушником; невизнання (відмова держави визнавати ситуації або дії, породжені неправомірними з погляду міжнародного права актами правопорушника).Слід звернути увагу на те, що невизнання має декілька основних форм:— відмова держави визнавати юридичну чинність договорів і угод, укладених у результаті неправомірного застосування сили, або таких, що суперечать загальновизнаним принципам міжнародного права;— відмова визнавати протиправний режим, що прийшов до влади в даній державі;— відмова визнавати фактичні ситуації, що виникли в результаті неправомірних дій влади держави-порушника (наприклад, невизнання територіальних змін, що відбулися в результаті агресії), та ін.

35.Поняття і види територій Таким чином, термін «територія» використовується в міжнародному праві для позначення земного, а також позаземного простору, відмежованого від інших просторів певними межами, і такого, що має визначений юридичний статус (наприклад, статус державної території) і відповідний йому правовий режим. виділяють два види територій: а) державну; б) міжнародну. Деякі автори виділяють ще території зі змішаним і з особливим режимом. Державна територія — це територія, що правомірно знаходиться під суверенітетом конкретної держави, над якою нею здійснюється територіальне верховенство. Міжнародна територія — це територія, на яку не поширюється суверенітет якоїсь держави. Таких територій небагато: відкрите море; міжнародний район морського дна — морське дно і його надра за межами континентального шельфу прибережних держав (за межами національної юрисдикції); повітряний простір за межами державних територій; Антарктика; космічний простір, Місяць та інші небесні тіла. На цій території, що знаходиться в загальному користуванні держав, діють загальновизнані принципи і норми міжнародного права. Територія зі змішаним режимом — це територія, на якій діють одночасно як норми міжнародного права, так і норми національного законодавства прибережних держав. Території зі змішаним режимом умовно можна розділити на дві групи: 1) ті, що прилягають, і виняткові економічні зони і континентальний шельф прибережних держав, що не входять до складу державної території прибережних держав; 2) міжнародні ріки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальними водами прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав. Своєрідним різновидом територій є території з особливим міжнародним режимом — це демілітаризовані і нейтралізовані зони і зони миру (у разі їхнього встановлення). Виділення таких територій носить суто функціональний характер із метою визначення ступеня їхньої мілітаризації. До складу цих територій можуть входити державні території або державні, міжнародні території і території зі змішаним режимом одночасно: наприклад, архіпелаг Шпіцберген, Аландські острови, Панамський і Суецький канали, Місяць та інші небесні тіла та ін.