- •1. Поняття і визначення міжнародного права
- •2. Особливості міжнародного права
- •3. Система міжнародного права
- •4. Функції міжнародного права
- •5. Основні риси сучасного міжнародного права
- •6. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •7 Питання:Міжнародне публічне право та національне право
- •8 Питання:Міжнародне право і міжнародні відносини
- •9. Поняття і структура норми міжнародного права
- •Ієрархія норм міжнародного права
- •11. Джерела міжнаодного права
- •12. Договір і звичай — основні джерела міжнародного права
- •13. Допоміжні джерела міжнародного права
- •14. Поняття Основних принципи міжнародного публічного права
- •15. Перелік основних принципів міжнародного публічного права і х-ка Принцип суверенної рівності держав
- •Принцип непорушності державних кордонів
- •Принцип територіальної цілісності держав
- •Принцип мирного рішення міжнародних суперечок
- •Принцип загальної поваги прав людини
- •Принцип самовизначення народів і націй
- •16.Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
- •17. Види суб'єктів міжнародного права
- •18.Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •19. Види держав
- •20. Міжнародна правосуб'єктність націй і народів, що борються за національне визволення
- •21. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •24. Форми визнання
- •25. Види визнання
- •26,Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •27,Правонаступництво щодо міжнародних договорів.
- •28. Правонаступництво щодо державної власності, державних боргів та державних архівів.
- •29.Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •30. Поняття міжнародного правопорушення
- •31. Види міжнародних правопорушень
- •32. Види і форми відповідальності
- •33. Обставини, що виключають відповідальність держав
- •34. Санкції в міжнародному праві
- •36. Державна територія
- •3. Способи придбання державної території
- •38. Державні кордони
- •39. Міжнародна (недержавна) територія
- •40. Міжнародні і багатонаціональні ріки
- •40. Правовий режим Арктики й Антарктики
31. Види міжнародних правопорушень
у сучасній міжнародній практиці і доктрині розрізняють три види міжнародних правопорушень, що визначаються за суб'єктною і суб'єктивною сторонами складу таких правопорушень: 1. Міжнародні злочини; 2. Злочини міжнародного характеру; 3. Інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти). Міжнародні злочини — це злочини, що порушують міжнародні зобов'язання, які є основними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, і розглядаються як злочини міжнародним співтовариством у цілому. Міжнародні злочини: — здійснюються державами, посадовими особами держав, що використовують механізм держави в злочинних цілях, а також рядовими виконавцями; — здійснюються в безпосередньому зв'язку із державою; — зазіхають на міжнародний мир і безпеку, — загрожують основам міжнародного правопорядку; — спричиняють відповідальність держави як суб'єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальності виконавців, що наступає в рамках міжнародної, а в деяких випадках внутрішньодержавної (національної) юрисдикції. Під злочином міжнародного характеру розуміють діяння фізичної особи, що посягає на права й інтереси двох або декількох держав, міжнародних організацій, фізичних і юридичних осіб. До таких злочинів належать: захоплення заручників; зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом; підробка грошових знаків; незаконне захоплення повітряних суден та ін. Злочини міжнародного характеру: — торкаються інтересів двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян; — здійснюються окремими фізичними особами поза зв'язком із політикою держави; — спричиняють персональну відповідальність правопорушників у рамках національної юрисдикції. Міжнародні делікти визначаються за залишковим принципом, до них належать правопорушення, що не ввійшли в перші дві групи. Таким же чином їх визначала і Комісія з міжнародного права. До них належать: порушення державою своїх односторонніх зобов'язань; невиконання рішень міжнародних судів і арбітражів; порушення державою договірних зобов'язань, що не мають основного значення, і т.д. Міжнародні делікти: — не носять характеру злочинів і не мають суспільної небезпеки міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру; — можуть здійснюватися будь-якими суб'єктами міжнародних правовідносин, що порушують положення розпоряджень міжнародно-правових норм; — спричиняють відповідальність суб'єктів, що може виражатися у формі самообмежень, які випливають у результаті офіційного визнання протиправності поведінки суб'єкта.
32. Види і форми відповідальності
Існує два види міжнародно-правової відповідальності держав: політична і матеріальна. Деякі автори поділяють таку відповідальність на матеріальну і нематеріальну, виходячи з того, що міжнародно-правова відповідальність завжди буде виступати в політичній формі.Політична відповідальність, як правило, супроводжується застосуванням у відношенні держави-поруш-ниці примусових заходів і сполучається з матеріальною відповідальністю. Найбільш поширеними формами політичної відповідальності є: сатисфакція, ресторація, різноманітні форми обмежень суверенітету (наприклад, призупинення членства або виключення із міжнародної організації), декларативні рішення. Сатисфакція (задоволення) як форма політичної відповідальності припускає обов'язок держави-правопорушниці надати задоволення не матеріального характеру, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну честі і гідності іншої держави. Сатисфакція може виявитися в таких діях держави-деліквента (винного суб'єкта, що зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну правопорушенням):— офіційне вираження жалю або співчуття;— приношення вибачень; — приношення запевнень у тому, що подібні акції не повторяться в майбутньому— карне покарання винних осіб; — видання нормативного акту з визнанням своєї провини з тим, щоб подібні дії не повторювалися в майбутньому; — посилання спеціальної делегації в ображену державу; — вшанування постраждалої держави шляхом підняття прапора постраждалої держави в столиці держави-деліквента, або віддання їй честі військовим формуванням з артилерійським салютом або виконанням її державного гімну, або сполученням того й іншого і т. Ресторація — це такий вид політичної відповідальності, що являє собою відновлення правопорушником колишнього стану (статус-кво) і виконування ним усіх несприятливих наслідків цього. Прикладом ресторацій можуть служити звільнення незаконно зайнятої території і несення в зв'язку з цим майнових витрат. Обмеження суверенітету держави може виступати в різних формах. Класичним прикладом цього виду відповідальності, застосовуваного в комплексному виді, можуть слугувати засоби, прийняті у відношенні фашистської Німеччини за підсумками Другої світової війни. Німеччина, зокрема, не тільки позбавилася значної частини своєї території, але на частині, що залишилася, був установлений режим повоєнної окупації. Матеріальна відповідальність наступає в зв'язку з порушенням державою своїх міжнародних зобов'язань, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди, і покликана покласти на винну державу обов'язок загладити цей збиток, заподіяний правопорушенням. Матеріальна відповідальність може бути виражена У формі репарації, реституції і субституції.Під репараціями (від лат. reparatio— відновлення) — розуміють відкодування державою-порушницею заподіяної нею шкоди.При репарації відшкодування матеріального збитку відбувається як у грошовій формі, так і в натуральній: товарами, послугами та ін.Реституція являє собою відшкодування правопорушником матеріального збитку в натурі (повернення неправомірно захопленого майна: того ж самого — конкретні твори мистецтва, транспортні засоби та ін.).Різновидом реституції виступає субституція — заміна неправомірно знищеного або ушкодженого майна однорідним майном.
