Тема: Оборотні засоби (оборотні активи) підприємств

Мета: засвоїти методику визначення структури оборотних фондів та показників ефективності їх використання, дати їм економічну оцінку.

Методичні поради

Середьорічна вартість оборотних засобів визначається за середньоарифметичною величиною вартості оборотних засобів на початок і кінець року.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (Ко) характеризує кількість оборотів за рік і визначається за формулою:

де Вр — виручка від реалізації продукції, грн;

Мв — вартість молодняка, переведеного в основне ста­до, грн;

Вс — виручка від реалізації основного стада, грн;

Зо — середньорічні залишки оборотних засобів, грн

Тривалість одного обороту визначається діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності засобів.

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів — показник, обернений до коефіцієнта оборотності, і показує, скільки оборотних засобів припадає на кожну умовну одиницю реалізованої продукції за певний період.

Забезпеченість оборотними засобами визначається відношенням фактично наявних засобів на кінець року до нормативних і виражається у відсотках.

Тема: Витрати виробництва і собівартість продукції

Мета: закріпити на практичних розрахунках методику визначення собівартості одиниці продукції рослинництва, тваринництва, одиниці робіт та послуг.

Методичні поради

Собівартість обчислюється як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.

Під структурою собівартості розуміють процентне співвідношення окремих статей витрат у собівартості одиниці продукції.

Собівартість 1 кормо-дня визначається:

Ск = Вв : Кк.дн,

де Ск – собівартість 1 кормо-дня;

Вв – витрати виробництва;

Собівартість 1 голови приплоду:

С1 = Ск х 60 к.дн

Витрати на приплід:

Вп = С1 х Гол.п

де Гол.п. – голови приплоду

Витрати на молоко:

Вм = Вв – Вг -Вп

де Вв – витрати виробництва;

Вг – витрати на гній;

Вп – витрати на приплід

Собівартість 1 ц молока:

С2 = Вм : Ом,

де Вм – витрати на молоко;

Ом – валовий надій молока.

Собівартість одиниці продукції визначають за допомогою пев­них методів:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції - застосовують там, де одержують лише один вид продукції (1 ц зеленої маси, 10т · км, 1 кВт · год, 1 м³ води).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вира­женої в грошовій формі (солома, гичка, стебла кукурудзи, гній, пух, перо, міражні яйця, роги). Залишок відносять на обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількіс­ному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх ви­дів продукції (вміст повноцінного зерна в зерновідходах, вміст поживних речовин у фуражній картоплі та кормових корене­плодах).

4. Коефіцієнтний метод - застосовують у разі визначення умовної продукції (у зерновиробництві).

5. Пропорційний метод - застосовують під час розподілу ви­трат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненої за реалізаційними цінами (овочі, льон, конопля).

6. Комбінований метод - містить два або більше вищерозглянутих методів.

Задача 1. Розрахувати собівартість 1 ц. картоплі, якщо на її вирощування сума всіх витрат становила 22800 грн., а картоплі вироблено 400 центнерів.

Задача 2. Розрахувати собівартість 1 цетнера, картоплі, якщо урожайність становить 120 цетнерів на гектар, площа посіву – 60 гектарів, а затрати на вирощування – 138 тис.грн.

Задача 3. Розрахувати суму одержаного прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь, якщо вартість валової продукції по господарству 2275 тис.грн., сума одержаного прибутку 96 тис.грн., а площа сільськогосподарських угідь 2500 га.

Тема: Ціноутворення на продукцію

Мета: засвоїти методику та навчитись визначати ціни виробника, середньо реалізаційні та договірно-розрахункові.

Методичні поради

Формування різних видів цін схематично можна пода­ти так:

Витрати виробництва + Прибуток = Оптова ціна

Оптова ціна + Акциз = Відпускна ціна

Відпускна ціна + ПДВ = Відпускна ціна разом з ПДВ

Відпускна ціна + Торговельна надбавка разом з ПДВ = Роздрібна ціна

На практиці залежно від конкретних умов і цілей підприємства використовують різні методи розрахунку;

1.Метод «Середні витрати + Прибуток» — найпростіший і найпоширеніший. Суть його можна записати так:

де Ц — ціна продукції;

S — витрати на виготовлення продукції;

П — прибуток, який встановлює підприємство або об­межує держава через граничний рівень рентабельності продукції.

2.Розрахунок ціни за цільовим прибутком. Ціну постав­лено в жорстку залежність від загального прибутку, який підприємство передбачає одержати від реалізації певної кількості продукції.

де Sзм — змінні витрати на одиницю продукції;

Sпост — постійні витрати за певний період;

Пзаг — загальний прибуток, який можна одержати від реалізації продукції за певний період;

V — обсяг реалізації продукції в натуральному вираженні.

3. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін», або «за рівнем конкуренції». Ціну вважають функцією цін на аналогічну продукцію у конкурентів і встановлюють на рівні поточної ринкової ціни або дещо нижчою.

4. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу това­ру в різних сегментах ринку.

5. Метод встановлення єдиної ціни разом з витратами на доставку. В ціну входять фіксована сума транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця.

6. Встановлення цін зі знижками.

Ціна виражається формулою:

де с + V — собівартість продукції;

m'— прибуток, що реалізується в господарстві.

Задача 1. Визначити реалізаційну ціну по зернових культурах, якщо виручка від реалізації зернових становила 986 тис.грн., а реалізовано зернових 23410 центнерів.