
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО
ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ О.М. БЕКЕТОВА
КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРОЛОГИИ
РЕФЕРАТ
«Сталінські репресії УКРАЇНИ»
Виконав: Студент 1 курсу
групи ЕМ 2014-2
Ялимов А.Я
Викладач: канд. іст.наук, доцент
М.В. Яцюк
Харкiв – хнумг – 2014
Введення
Політичні репресії 20-50-х рр.. ХХ століття відклали великий відбиток на Російську історію. Це були роки свавілля, беззаконного насильства. Цей період Сталінського верховенства історики оцінюють по-різному. Одні з них називають це «чорною плямою в історії», інші - необхідним заходом для зміцнення і зростання могутності Радянської держави.
Саме поняття репресія в перекладі з латинської означає придушення, каральний захід, покарання. Іншими словами, придушення шляхом покарання.
На сьогоднішній момент політичні репресії є однією з актуальних тем, так як вони торкнулися майже кожного жителя нашої країни. Кожен нерозривно пов'язаний з цією трагедією. Останнім часом дуже часто спливають страшні таємниці того часу, збільшуючи тим самим важливість цієї проблеми.
Мета даної роботи полягає у розгляді політичних репресій протягом всього керівництва Йосипа Віссаріоновича Сталіна.
Ідеологічна основа репресій
Ідеологічна база сталінських репресій (знищення «класових ворогів», боротьба з націоналізмом і «великодержавним шовінізмом» і т. д.) сформувалася ще в роки громадянської війни. Самим Сталіним новий підхід (концепція «посилення класової боротьби у міру завершення будівництва соціалізму») був сформульований на пленумі ЦК ВКП (б) у липні 1928 року:
«Ми говоримо часто, що розвиваємо соціалістичні форми господарства в області торгівлі. А що це значить? Це значить, що ми тим самим витісняємо з торгівлі тисячі і тисячі дрібних і середніх торговців.Чи можна думати, що ці витіснені зі сфери обігу торговці будуть сидіти мовчки, не намагаючись зорганізувати опір? Ясно, що не можна.
Ми говоримо часто, що розвиваємо соціалістичні форми господарства в області промисловості. А що це значить? Це значить, що ми витісняємо і плюндрують, може бути, самі того не помічаючи, своїм просуванням вперед до соціалізму тисячі і тисячі дрібних і середніх капіталістів-промисловців. Чи можна думати, що ці розорені люди будуть сидіти мовчки, не намагаючись зорганізувати опір? Звичайно, не можна.
Ми говоримо часто, що необхідно обмежити експлуататорські наміри куркульства в селі, що треба накласти на куркульство високі податки, що треба обмежити право оренди, не допускати права виборів куркулів у Ради і т. д., і т. п. А що це значить? Це значить, що ми тиснемо і тісним поступово капіталістичні елементи села, доводячи їх іноді до розорення. Чи можна припустити, що кулаки будуть нам вдячні за це, і що вони не спробують зорганізувати частина бідноти або середняків проти політики Радянської влади? Звичайно, не можна.
Чи не ясно, що все наше просування вперед, кожен наш скільки-небудь серйозний успіх в області соціалістичного будівництва є виразом і результатом класової боротьби в нашій країні?
Але з усього цього випливає, що, в міру нашого просування вперед, опір капіталістичних елементів буде зростати, класова боротьба загострюватиметься, а Радянська влада, сили якої будуть зростати все більше і більше, буде проводити політику ізоляції цих елементів, політику розкладання ворогів робочого класу , нарешті, політику придушення опору експлуататорів, створюючи базу для подальшого просування вперед робітничого класу і основних мас селянства.
Не можна представляти справу так, що соціалістичні форми будуть розвиватися, витісняючи ворогів робочого класу, а вороги будуть відступати мовчки, поступаючись дорогою нашому просуванню, що потім ми знову будемо просуватися вперед, а вони - знову відступати назад, а потім "несподівано" всі без винятку соціальні групи, як кулаки, так і біднота, як робітники, так і капіталісти, виявляться "раптом", "непомітно", без боротьби і хвилювань, у лоно соціалістичного суспільства. Таких казок не буває і не може бути взагалі, в обстановці диктатури пролетаріату-- особливо.
Не бувало й не буде того, щоб відживаючі класи здавали добровільно свої позиції, не намагаючись зорганізувати опір. Не бувало й не буде того, щоб просування робітничого класу до соціалізму при класовому суспільстві могла обійтися без боротьби і хвилювань. Навпаки, просування до соціалізму не може не вести до опору експлуататорських елементів цьому просуванню, а опір експлуататорів не може не вести до неминучого загострення класової боротьби. »1