Клонічні
мовленнєві судоми
характеризуються мимовільним разовим
ритмічним скороченням м’язів мовленнєвого
апарату. Дитина зазвичай повторює
окремі звуки та склади.
Досить
частими є поєднання клонічних і тонічних
мовленнєвих судом в однієї дитини.
Локалізація
судом:
судоми м’язів мовленнєвого апарату
можуть виявлятися в усіх його відділах:
артикуляційному, голосовому і
дихальному. Відповідно ці судоми
прийнято називати артикуляційними,
голосовими і дихальними. У клінічній
картині заїкання трапляються переважно
змішані судоми:
Отже,
із зазначеного можна зробити висновок,
що заїкання Ц- це складне комплексне
захворювання, яке потребує різнобічного
підходу до лікування. На сучасному
етапі корекційної роботи поширений
комплексний медико-педагогічний підхід
до подолання заїкання.
Клініко-педагогічні
спостереження за дітьми, які заїкаються,
дає змогу поділити їх на три підгрупи.
До
першої
підгрупи
входять діти, у яких мовлення зненацька
переривається повторами різних звуків.
За спостереженнями батьків, ці діти
заїкаються лише тоді, коли хвилюються.
У них порушені моторні механізми
мовлення і на заїкання, які виникають
під час мовлення, вони не звертають
уваги. Мовленнєве порушення найчастіше
виявляється піл час емоційних реакцій,
зумовлених ситуацією.
До
другої
підгрупи
належать діти, які реагують на свою
ваду у мовленні. До виникнення заїкання
ці діти спокійні, врівноважені, проте
з появою заїкання у них з’являються
зміни у емоційно-вольовій сфері. Вони
стають плаксивими, замкненими, намагаються
менше говорити, наявні супутні рухи
голови, рук, тулуба,, ніг, виражені у
легкому ступені. Виникає страх перед
мовленням.
До
третьої
підгрупи
входять діти, фізично ослаблені, занадто
хворобливі, вразливі, вони бояться
темряви, моторно неспокійні, тривожні.
З’являється логофобія. Під час мовлення
вони дуже хвилюються і частота судом
збільшується. Спостерігаються судоми
м’язів обличчя,-шиї, кінцівок.
404
Дихально-артикуляційні;
Дихально-голосові;
Артикуляційно-голосові.
Усі
ці аспекти треба враховувати, виконуючи
корекційну роботу з подолання заїкання.
Фізіологія.заїкання
Мовлення
- це коловий процес (мал.
10.1).
Мовленнєве коло утворюють три мозкових
мовленнєвих центри (мал.
10.2):
центр
Брока відповідає за мовлення, кермуючи
мовленнєвою мускулатурою;
центр
Верніке (слуховий центр мовлення)
розпізнає власне мовлення і мовлення
інших людей;
асоціативний
центр створює структуру фраз і речень.
Розрив
мовленнєвого кола в будь-якому місці
руйнує мовленнєвий процес.
Заїкуватість
є періодичним розривом мовленнєвого
кола, що зумовлює нестабільну його
роботу.
Мал.
10.1.
Мовленнєве коло
Мовленнєве
коло періодично розривається внаслідок
неоднакової швидкості роботи
мовленнєвих центрів. Причина цього
явища визначається такими чинниками:
центр
Брока є найсильнішим. Він розвивається
першим, коли в дитини з’являються
перші мовленнєвоподібні реакції -
дитячий лепет;
центр
Верніке формується пізніше, коли дитина
із загального хаосу звуків починає
розпізнавати і повторювати прості
405
Неоднаковою фізіологічною силою мовленнєвих центрів:
слова,
від яких вона життєво залежна. Наприклад,'
«мама», «тато», «дай» тощо;
асоціативний
центр розвивається до 2 років, коли
дитина починає вимовляти складні
фрази, за які цей центр і відповідає;
Цяпгр
Мал.
10.2. Локалізація мовленнєвих центрів
недостатністю
неврологічних механізмів синхронізації
швидкостей роботи мовленнєвих центрів
унаслідок переляку, стресу, перенесеного
наркозу або тяжкого соматичного
захворювання (див. мал. 10.3).
Мал.
10.3. Нормальна робота мовленнєвого кола
Потенційно
відмінність між мовленнєвими центрами
є в кожної людини, проте захворювання
виявляється, якщо вона
406
стає
надірною. Саме тоді з’являється
нестабільна робота мовленнєвого
кола (мал. 10.4).
Мал.
10.4.
Порушений стан мовленнєвого кола
Найпоширенішими
причинами надмірної відмінності між
мовленнєвими центрами є:
а) особливості
медіаторної структури мовленнєвих
центрів, що може передаватися спадково;
б) чинник
перенавченої ліворукості, коли центр
Брока переміщується з однієї півкулі
мозку в другу.
Зовнішня
симптоматика захворювання насамперед
визначається порушенням центру
Брока. З розглядом його синхронізації
порушення поширюється на прилеглу
рухову зону кори головного мозку (табл.
10.1).
Таблиця
10.1.
Робота
центру Брока
Нормальна робота центру |
Порушена робота центру |
Керування м’язами язика і губ |
Спазм м’язів обличчя і піднебіння |
Керування гортанню і голосовими зв’язками |
Спазм м’язів шиї і гортані |
Керування дихальною’ мускулатурою |
Спазм м’язів грудної клітки і т. д. |
407
Симптоматика заїкання
Вперше повна симптоматика заїкання була подана в праці
І.Сікорського. Прояви заїкання у різні вікові періоди вивчали В.Гіляровський, М.Зеєман, С.Ляпідевський, М.Хватцев та інші. У сучасній теорії та практиці логопедії умовно виділяють дві групи симптомів заїкання, які перебувають у тісному взаємозв’язку:
біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоров’я, загальної та мовленнєвої моторики.
соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксова- ності на дефекті, логофобії, виверти та інші психологічні особливості.
Мовленнєві судоми
Судоми м’язів мовленнєвого апарату мають різну локалізацію, тип та ступінь виразності. Виділяють два основних типи мовленнєвих судом: тонічні та клонічні.
Тонічні мовленнєві судоми — це складні тривалі спазми, які заважають вимовити слово та проявляються у вигляді тривалої паузи в мовленні, або у вигляді напруженої, протяжної вокалізації (к - к - корова).
Клонічні мовленнєві судоми характеризуються мимовільним багаторазовим ритмічним скороченням м’язів мовленнєвого апарату. Заїкуватий повторює окремі звуки або склади (кі
кі — кіт).
Локалізація судом. Судоми м’язів мовленнєвого апарату можуть виникати в усіх його відділах: артикуляційному, голосовому та дихальному. Відповідно ці судоми прийнято називати: артикуляційними, голосовими і дихальними. В практиці частіше трапляються мішані судоми: дихально-артикуляційні, дихально-голосові, артикуляційно-голосові.
Судоми дихального апарату:
Інспіраторні судоми характеризуються раптовим різким вдихом, що виникає на різних етапах мовленнєвого висловлювання і призводить до необґрунтованої паузи. Ці судоми пору
408