1. Поняття та особливості адміністрування податків та зборів як елемент податкової системи України

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів – це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об’єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (п. 14.1.1.­¹ ПКУ).

На думку А. Селіванова "адміністрування податків" – це правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків.

А. Ластовецький пропонує більш широке визначення адміністрування податків, а саме як механізм, що включає систему способів та організаційно-правових заходів відчуження уповноваженими державними органами податків і зборів.

Адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів (податкове адміністрування) слід розуміти як управлінську діяльність публічно-правового характеру, що здійснюється податковими органами, іншими ОДВ в межах їх компетенції та суб'єктами господарювання, щодо формування державних доходів з метою реалізації функцій податків, яка включає в себе здійснення попереджувально-контрольних, адміністративно-примусових, адміністративно-корпоративних, антикризових та інших заходів зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством з питань оподаткування. ]] На основі такого розуміння було побудовано Розділ ІІ ПКУ, який визначає адміністрування податків.

Адміністрування є організаційно-управлінською діяльністю контролюючих органів, яка за­безпечує застосування податково-правових норм. Адміністрування податків є невід’ємною частиною процедурного регулю­вання податкових відносин, тобто податкового процесу. Хоча ПКУ термін "податковий процес" не використовує.

Нормами розділу II ПКУ регулюють податкові процедури, які деталізують дії плат­ників та контролюючих органів при справлянні податків та зборів. Мова йде  про облік платників податків,  визначення суми податкових чи грошових зобов'язань платника податку,  порядок сплати податків та зборів,  податкову звітність,  погашення податкового боргу платників,  податковий контроль,  оскарження рішень контролюючих органів та  відповідальність за порушення податкового законодавства.

Метою адміністрування податків є забезпечення виконання платником податків його податкових обов’язків в цілому і, виконання податкового зобов’язання зокрема. При цьому, платник податків є не об’єктом, а суб’єктом цієї діяльності. Адміністрування податків здійснюється спільними діями контролюючих органів, платників податків та пов’язаних з ними осіб.

Тому податковий процес можна визначити як врегульований нормами податкового законодавства порядок діяльності учасників податкових правовідносин, спрямований на ефективну реалізацію податково-зобов’язальних і податково-деліктних правових відносин.