3 Питання…. Копенгагенські критерії як передумова вступу держав у єс.

У червні 1993 р. Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгаґені визнала право кожної європейської країни яка визнає положення статті 6 пункт 1 Угоди про утворення Європейського Союзу вступати до Європейського Союзу після виконання ними низки вимог за трьома критеріями:

1)політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин;

2)економічного: дійова ринкова економіка;

3)«членського»: зобов'язання, що випливають із факту вступу до ЄС, зокрема визнання його політичних, економічних та монетарних цілей.Так звані «копенгаґенські критерії» або критерії вступу були підтверджені в грудні 1995 р. на Мадридському засіданні Європейської Ради, яка підкреслила, крім того, значення перебудови адміністративних структур країни-заявника і створення умов поступової гармонійної інтеграції в ЄС.

Географічні критерії--Стаття 49 (колишня стаття O) Договору про утворення Європейського Союзу або Маастрихтський договір визначає, що будь-яка Європейська країна, яка поважає принципи ЄС, може подавати заявку на приєднання. Про приєднання до ЄС не-Європейських країн не згадується, але з відомих прецедентів відмови Марокко та переговорів про найтіснішу інтеграцію Ізраїля свідчать про неможливість приєднання не-Європейських країн. Однак, існують різні визначення "Європейськості", й питання приналежності країни до Європи є «предметом політичних дискусій»[3] Європейської Комісії, і, що важливіше Ради.

Політичні критерії-Демократичність,Верховенство права,Права людини,Повага та захист прав меншин.

Економічні критерії-Економічні критерії, в широкому сенсі, вимагають наявність ринкової економіки та здатність виробників витримати конкуренцію в рамках Союзу. Європейська система обмінних курсів використовувалась для підготовки як нових країн так і дійсних членів для приєднання до Єврозони.

Останнім критерієм, який не належить до Копенгаґенських, є вимога, аби всі майбутні члени узгоджували своє законодавство з Європейськии актами, також відомими як доробок спільноти або acquis communautaire.

4 Пит….Шляхи та механізм адаптації законодавства України до законодавства єс.

Закон "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в ЄС. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи необхідні для ефективного правотворення і правозастосування. Згідно з цим Законом адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до acquis communautaire. З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми адаптації законодавства.

Закон "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає, що пріоритетні сфери, в яких здійснюється адаптація законо-давства України до законодавства ЄС, під час першого етапу адаптації співпадають із сферами, визначеними у ст. 51 УПС, а саме: митне право; законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки, включаючи непрямі;

21 лютого 2005 р. в м. Брюссель (Бельгія) Радою зі Співробітництва між Україною і ЄС було схвалено План дій "Україна — ЄС" у рамках Європейської Політики Сусідства. Серед головних завдань Плану дій "Україна — ЄС" є "поступове наближення законодавства, норм та стандартів України до законодавства, норм та стандартів ЄС; подальше посилення

Конкретні заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми адаптації законодавства, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основною функцією Координаційної ради є забезпечення взаємодії органів державної влади та недержавних інституції в процесі виконання Програми адаптації законо-

давства. Уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, є Міністерство юстиції України яке здійснює експертизу (готує висновки) щодо відповідності законодавству ЄС проектів законів України та інших нормативно-правових актів, що за предметом регулювання належать до сфер, врегульованих правом ЄС.

За результатами правової експертизи Міністерство юстиції оформляє висновок, який має містити інформацію про: належність проекту нормативного акта до пріоритетних сфер, визначених Законом "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу"; відповідність проекту нормативного акта законодавству ЄС; тощо.

У 2004 p. з метою посилення інституційної спроможності у сфері адаптації постановою Кабінету Міністрів утворено Держав-ний департамент з питань адаптації законодавства як урядовий орган державного управління у складі Міністерства юстиції України1. Цей орган відіграє важливу роль у процесі забезпечення процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄС.