
- •Умовні позначання
- •1 Основи технічної термодинаміки
- •1.1 Властивості робочих тіл
- •1.1.1 Робоче тіло та його параметри
- •1.1.2 Рівняння стану ідеального газу
- •1.1.3 Суміші ідеальних газів
- •1.1.4 Теплоємність ідеального газу
- • Масову теплоємність – с, Дж/(кг к); об'ємну теплоємність – с', Дж/(м3 к);
- •1) Теплоємність при постійному об’ємі – Сv, с’V, Сμv;
- •1.1.5 Питання для самоконтролю
- •1.2 Перший закон термодинаміки
- •1.2.1 Основні види термодинамічних процесів
- •1.2.2 Робота розширення газу
- •1.2.3 Внутрішня енергія газу
- •1.2.4 Аналітичне вираження першого закону термодинаміки
- •1.2.5 Ентальпія
- •1.2.6 Ентропія
- •1.2.7 Термодинамічні процеси ідеальних газів
- •Ізохорний процес
- •Ізобарний процес
- •Ізотермічний процес
- •Адіабатний процес
- •Політропні процеси
- •1.2.8 Питання для самоконтролю
- •1.3 Другий закон термодинаміки
- •1.3.1 Основні положення другого закону термодинаміки
- •1.3.2 Кругові термодинамічні процеси
- •1.3.3 Цикл Карно
- •1.3.4 Математичне вираження другого закону термодинаміки
- •1.3.5 Питання для самоконтролю
- •1.4 Реальні гази
- •1.4.1 Властивості реальних газів
- •1.4.2 Водяна пара
- •Ентальпiйно-ентропiйна діаграма водяної пари
- •1.4.3 Вологе повітря
- •622 Dmax
- •1.4.4 Питання для самоконтролю
- •1.5 Термодинаміка потоку
- •1.5.1 Основні властивості газів і рідин
- •1.5.2 Статика газів
- •1.5.3 Динаміка газів
- •1.5.4 Витікання парів та газів
- •1.5.5 Вибір форми сопла
- •1.5.6 Розрахунок процесу витікання за допомогою h,s-діаграми
- •1.5.7 Дроселювання парів та газів
- •1.5.8 Питання для самоконтролю
- •1.6 Приклади рішення задач
- •3) Політропне розширення.
- •1.7 Завдання для самостійного розв’язання
- •2 Основи теорії теплообміну
- •2.1 Теплопровідність
- •2.1.1 Основні поняття і визначення
- •2.1.2 Диференціальне рівняння теплопровідності
- •2.1.3 Умови однозначності для процесів теплопровідності
- •2.1.4 Теплопровідність при стаціонарному режимі
- •2.1.4.1 Передача теплоти через плоску стінку
- •1) Граничні умови першого роду
- •2) Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •2.1.4.2 Передача теплоти через циліндричну стінку
- •1) Граничні умови першого роду
- •2) Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •2.1.4.3 Критичний діаметр циліндричної стінки
- •2.1.5 Нестаціонарна теплопровідність
- •2.1.5.1 Загальні положення
- •2.1.5.2 Нагрівання і охолодження плоскої стінки
- •2.1.5.3 Нагрівання і охолодження циліндра
- •2.1.5.4 Залежність процесу поширення теплоти від форми і розмірів тіла
- •2.1.6 Питання для самоконтролю
- •2.2 Конвективний теплообмін
- •2.2.1 Загальні положення
- •2.2.2 Теорія подоби
- •Число Нуссельта Nu
- •Число Прандтля Pr
- •2.2.3 Тепловіддача при вільній конвекції
- •2.2.4 Тепловіддача при вимушеній конвекції
- •2.2.4.1 Тепловіддача при русі теплоносія всередині труби
- •2.2.4.2 Тепловіддача при поперечному омиванні труби
- •2.2.4.3 Тепловіддача при русі теплоносія вздовж пластини
- •2.2.5 Питання для самоконтролю
- •2.3 Теплообмін випромінюванням
- •2.3.1 Загальні положення
- •2.3.2 Основні закони теплового випромінювання Закон Планка
- •Закон зсуву Віна
- •Закон Стефана-Больцмана
- •Закон Кірхгофа
- •2.3.3 Теплообмін випромінюванням між тілами
- •2.3.4 Випромінювання газів
- •2.3.5 Складний теплообмін
- •2.3.6 Питання для самоконтролю
- •2.4 Приклади розв’язання задач
- •2.5 Завдання для самостійного розв’язання
- •3 Прикладна теплотехніка
- •3.1 Теплообмінні апарати
- •3.1.1 Класифікація теплообмінних апаратів
- •Гаряча вода
- •3.1.2 Вимоги до теплоносіїв
- •3.1.3 Основні положення теплового розрахунку теплообмінних апаратів
- •Рівняння теплового балансу
- •Види теплового розрахунку теплообмінників
- •3.1.4 Питання для самоконтролю
- •3.2 Компресори
- •3.2.1 Загальні положення
- •3.2.2 Об'ємні компресори
- •3.2.3 Лопаткові компресори
- •3.2.4 Питання для самоконтролю
- •3.3 Термодинамічні цикли
- •3.3.1 Цикли паротурбінних установок (пту)
- •3.3.2 Цикли двигунів внутрішнього згорання (двз)
- •3.3.3 Цикли газотурбінних установок (гту)
- •3.3.4 Питання для самоконтролю
- •3.4 Приклади рішення задач
- •3.5 Завдання для самостійного розв’язання
1.1.2 Рівняння стану ідеального газу
У технічній термодинаміці широко застосовують поняття про ідеальний газ. Під ідеальним газом розуміють газ, в якого відсутні сили взаємодії між молекулами, а молекули не мають об’єму, тобто являють собою матеріальні точки. Реально такого газу не існує, але введення поняття «ідеальний газ» дозволило скласти прості математичні залежності між величинами, що характеризують стан тіла, і на основі законів для ідеальних газів створити струнку теорію термодинамічних процесів.
Усі реальні гази при високих температурах і малих тисках майже цілком підходять під поняття «ідеальний газ» і практично за властивостями не відрізняються від нього. Стан ідеального газу – це граничний стан реального газу, коли тиск наближається до нуля.
Параметри ідеального газу зв'язані між собою рівнянням Клапейрона
P v = R T. (1.8)
Для довільної маси газу m рівняння має наступний вид
P V = m R T, (1.9)
де V – повний об’єм, м3;
R – газова стала, Дж/(кг K).
Виразимо газову сталу з рівняння Клапейрона (1.8):
R = P v / T (1.10)
Таким чином, газову сталу можна розрахувати для кожного газу за параметрами його стану. Слід зазначити, що відношення Pv/T, а відповідно, й газова стала R є величиною постійною, вона не залежіть від стану або параметрів газу, а тільки від його властивостей, тобто від його хімічного складу і структури. Газова стала чисельно дорівнює роботі, що виконує 1 кг газу, якщо підвищити його температуру на 1 оC. Значення газової сталої R для різних газів наводяться у довідниках. Газові сталі для деяких газів наведено в додатку А.
Рівняння (1.9) для 1 кмоля газу називається рівнянням МенделєєваКлапейрона
PV = R T, (1.11)
де V – об’єм 1 кмоля газа, м3/кмоль;
– маса 1 кмоля (мольна маса), виражена в кілограмах, чисельно дорівнює атомній масі, кг/кмоль.
Згідно із законом Авогадро при однакових температурі і тиску в рівних об’ємах газу міститься одна й та сама кількість молекул, або 1 моль будь-якого газу при нормальних умовах займає той самий об’єм. Тому
мольний об’єм ідеального газу за нормальних умов дорівнює
V = 22,4 л/моль = 22,4 м3/кмоль. (1.12)
Згідно з рівнянням (1.11) при нормальних умовах
R = PV /Т = 101325 · 22,4 / 273 = 8314 Дж/(кмоль К).
Добуток R є величина постійна для всіх газів при нормальних фізичних умовах. Її називають універсальною газовою сталою [R = 8314 Дж/(кмоль K)], вона не залежить від хімічного складу газу, але на відміну від газової сталої залежить від параметрів газу. При підстановці отриманої величини в рівняння (1.11) одержимо друге формулювання рівняння Менделєєва-Клапейрона:
PV = 8314 T. (1.13)
1.1.3 Суміші ідеальних газів
На виробництві рідко використовують окремі гази, частіше використовують суміші газів. Суміші ідеальних газів характеризуються тим, що в них кожен газ поводиться незалежно від інших газів. Це підтверджується законом Дальтона – загальний тиск суміші газів дорівнює сумі парціальних тисків цих газів
Р = Р1 + Р2 + … + Рi , (1.14)
Парціальний тиск Рi окремого газу газової суміші – це такий тиск, який мав би цей газ, знаходячись один у тій же кількості, у тому ж об’ємі і при тій же температурі, що й у суміші.
Для характеристики суміші газів використовують масові й об'ємні частки.
Масова частка – відношення маси даного газу mі до загальної маси суміші m: gi = mi / m. (1.15)
Об'ємна частка – відношення об’єму окремо взятого газу Vі, що входить до складу суміші, до загального об’єму суміші V:
ri = Vi / V. (1.16)
Сума усіх об’ємних або масових часток дорівнює одиниці:
gi = 1, ri = 1. (1.17)
Залежності між масовими й об'ємними частками, отримані на основі закону Авогадро і рівняння Менделєєва-Клапейрона (1.11), мають наступний вигляд:
gi = ri Rсум / Ri ; gi = ri μi / μсум , ri = gi Ri / Rсум , (1.18)
де μсум – молярна маса суміші газів, кг/кмоль; μі – молярна маса окремого газу, кг/кмоль.
Молярна маса суміші газів дорівнює алгебраїчній сумі добутків об'ємних часток окремих газів rі, що входять до суміші, на їх молекулярні маси μі:
сум = (ri i )= 8314 / (giRi)= 1 / (gi / і). (1.19)
Густина суміші газів визначається за наступним рівнянням
сум = (ri i )= 1 / (gi/i), (1.20)
де сум – густина суміші газів, кг/м3;
і – густина окремого газу, кг/м3.
Парціальний тиск кожного газу, що складає суміш, можна визначити, знаючи об'ємну частку газу rі:
Pi = ri P . (1.21)
Установлено, що суміші ідеальних газів цілком підкоряються законам ідеальних газів. Їх стан характеризується рівнянням Клапейрона
(1.9)
P Vсум = m Rсум T , (1.22)
де Rсум – газова стала суміші ідеальних газів, Дж/(кг К).
Для визначення значення Rсум запишемо рівняння Клапейрона для і-го газу:
Pi Vi = mi Ri T . (1.23)
Виразимо масу кожного газу через масову частку газу gі і загальну масу m (mi = m gi) і підставимо до рівняння (1.23):
Pi Vi = m gi Ri T. (1.24)
Після додавання рівняння (1.24) для всіх компонентів суміші одержимо:
( Pi )Vсум = m T (gi Ri) чи P Vсум= m Т (giRi) . (1.25)
При порівнянні рівнянь (1.22) і (1.25) одержимо рівняння для визначення газової сталої суміші:
Rсум = (gi Ri)= 1 / (ri / Ri)=8314 / (ri μі). (1.26)
Газова стала суміші дорівнює алгебраїчній сумі добутків масових часток газів, що складають суміш, на їх газові сталі.
Газову сталу суміші можна визначити й через універсальну газову сталу:
Rсум = 8314 /μсум ; Rсум = 8314 (gi / і), (1.27)
де μсум – молярна маса суміші газів, кг/кмоль; μі – молярна маса окремого газу, кг/кмоль.