9.4. Отруєння дихлоретаном

Основні ознаки. Психоневрояогічні розлади проявляються голово­кружінням,

нестійкою ходою, заторможеністю, адинамією, або навпа­ки, ейфорією,

психомоторним збудженням, слуховими і зоровими мареннями, можливі клонічні та

тонічні корчі.

При прийомі більше 50 мг дихлоретану може розвинутись кома з розширенням

зіниць, зниженням зіничних і корнеальних рефлексів, гіперемією склер,

підвищенням м'язового тонусу кінцівок і сухожил-кових рефлексів або гіпотонією

м'язів і зниженням сухожилкових рефлексів. Ураження зовнішнього дихання

проявляється обтураційио-аспіраційним симптомом, який зв'язаний з підвищеною

салівацією і бронхореєю, аспірацією, западіиням язика.

Ураження серцево-судинної системи проявляється тахікардією, підвищенням AT.

При екзотоксичному шоці AT падає з відсутністю пульсу на перифе­ричних

артеріях, що супроводжується ціанозом видимих слизових оболонок, акроціанозом,

мармуровістю шкіри, задишкою, тахікардією. Маса циркулюючої крові знижується до

35,68+-3,17 мл/кг (норма 73,7+-0,75). На ЕКГ порушення провідності

(сповільнення пере-дсердно-шлуночкової провідності аж до внутрішньошлуночкової

бло­кади) , зниження сегмента ST на 2-6 мм і амплітуди зубця Т до 1 мм. В

деяких випадках з'являються ознаки вогнищевих змін міокарда.

Токсична гепатопатія проявляється збільшенням печінки, болючістю при пальпації,

жовтушністю склер і шкіри. Шлунково-кишкові розлади проявляються нудотою,

блювотою.

Невідкладна допомога

- промивання шлунка в максимально ранні терміни (15-20 л води з наступним

введенням вазелінової або рицинової олії (150-200 мл). Ця процедура повинна

проводитись 2-3 рази з інтервалом 1-2 год;

- при виражених клінічних проявах інтоксикації - гемодіаліз протя­гом не менше

6 год.;

- в зв'язку з тим, що дихлоретан має високу жиророзчинність з швидким

депонуванням в жировій тканині сальника і передньої черевної стінки, ефективним

є перитонеальний діаліз і детоксикаційна гемосорбція.

Таким чином, при вираженій клініці отруєння і високій концентрації дихлоретану

в крові показано комплексне застосування гемосорбції, потім гемодіалізу і

перитонеального діалізу;

- введення антиоксидантів - вітаміну Е 10% по 1-2 мл і розчину унітіолу 5% - 5

мл 3-4 рази на добу внутрішньом'язево.

Внутрішньовенно вводять ацетилцистеін 5% в першу добу до 500 мг/кг, на другу

добу - до 300 мг/кг. Особлива увага зосереджується на профілактиці 1 лікуванні

екзотоксичного шоку. Цьому служить інфузія поліглюкіну, гемодезу,

гіпертонічного розчину (10-15%) глю­кози з інсуліном, гідрокарбонату натрію

4-8% до 10-12 л/добу. Призначають преднізолон до 1000 мг/добу;

- лікування токсичної коагулопатії - гепарин 5000 од./добу підшкірно 1-2 дні

при легкому отруєнні; при середній важкості - 5-10 тис.од./добу підшкірна 3-4

дні; при важкому отруєнні - 20-40 тис.од./добу внутрішньовенно 2-3 дні;

- введення протеолітичних ферментів - трасилолу, контрикалу в дозі 200-500

тис.од./добу в/венно покращує гемодинаміку, зменшує жи­рову дистрофію печінки,

гепатонекроз.

Рекомендується введення гепатопротекторів. Використовують вітаміни В1, В6, В12,

глюкозу, ліпокаіи, кокарбоксилазу (100-150 мг), ліпоеву кислоту 20-30 мг/кг за

добу, глютамінову кислоту (1% розчин по 400-800 мл/добу), есенціале в/венно

1000-2000 мг/добу і всереди-

ну 1000 на/лобу. Тривалість терапії визначається важкістю гепатопотіі;

- при глибокій комі - інтубація, штучне апаратне дихання.