9.2. Отруєння аміназином

Основні клінічні ознаки: різка слабість, головокружіння, сухість в носі,

нудота. Можливі корчі, втрата свідомості. Коматозний стан не­глибокий,

сухожильні рефлекси підвищені, зіниці звужені. Тахікардія, зниження AT без

ціанозу. Шкірні алергічні реакції. При виході з коми можливі явища

паркінсонізму. Гіперемія і набряк слизової оболонки рота.

Лікування;

- промивання шлунка;

- солеві проносні (сульфат натрію 15-30 г на один прийом або сіль карловарська

1 столова ложка, або магнію сульфат 10-30 г на півсклянки води натще);

- форсований діурез (манітол 15-20% 1-1,5 г/кг. Добова доза не більше 180 г;

сечовина 30% р-н 1-1,5 г/кг) без олужения плазми, тобто без внутрішньовенного

введення бікарбонату натрію;

- перитоиеальний діаліз;

- гемосорбція;

- при гіпотонії - кофеїн 10% - 1-3 мл, ефедрин 5% - 2 мл п/шкірно. Вітамін В1

6% - 4 мл в/м'язево. При паркінсонізмі- депаркін, меліпромін по 50-70 мг/добу

всередину. При розвитку серцевої недостатності - строфантин 0,05% - 0,5 мл або

корглікон 0,06% 1 мл в/в.

При виникненні аритмій - антиаритмічні препарати.

9.3. Отруєння сполуками важких металів

Основні ознаки: при отруєнні препаратами ртуті, сулеми, каломе-лем, меркузалом

в перші години переважають явища подразнення і опіку слизових оболонок

шлункового тракту: різкий біль в горлі і за грудиною (в ділянці стравоходу),

блювота, через деякий час з'явля­ються проноси з тенезмами. При важких

отруєннях уже в перші години може розвинутись стан повної прострації.

Розвивається виразковий стоматит і гінгівіт, виразковий геморагічний коліт і

ураження нирок (нефроз - некротичне ураження канальців). Смерть може наступити

протягом перших діб при явищах колапсу або на кінець першого - початку другого

тижня від уремії і сепсису. У сприятливих випадках наступає регенерація

пошкодженого канальце-вого епіталію, заживлення пошкоджень шлунково-кишкового

тракту і виздоровлення.

Лікування;

- промивання шлунка з уведенням 50-100 мл 5% розчину унітіолу через зонд на

початку і в кінці промивання для зв'язування отрути, що не всмокталась. Шлунок

необхідно промивати 2-3 рази на добу;

- для очищення кишківника хворим дають проносні (рицинову або вазелінову олію -

1-2 столові ложки). Призначають сифонні клізми унітіолом 5% - 100-150 мл;

- при легких отруєннях - форсований діурез (манітол 15-20%- 1-1,5 г/кг,

сечовина 30% - 1-1,5 г/кг). Олуження плазми. Форсований діурез проводиться на

фоні в/венного введення 200-300 мл 5% розчину Кунітіолу;

- при важких отруєннях найбільш ефективний гемодіаліз, розпоча­тий не пізніше

12 год. після прийому яду і протягом 8-9 годин;

- обов'язковою умовою успішного гемодіалізу є в/венне крапельне ведення 5%

унітіолу впродовж усієї операції 30-40 мл/год. при важких отруєннях і 20-30

мл/год. при середній важкості;

- вітамінотерапія: аскорбінова кислота, вітамін В1, В6, В15;

- 10% розчин хлориду натрію в/венно повторно по 10 мл (під контролем

іонограми);

- при різких болях в животі - платифілін гідротартрат 0,2%- 1 мл, атропін

сульфат 0,1% - 1 мл п/шкірно, паранефральна блокада з новокаїном;

- серцево-судинні середники.

При гемоглобінурії - глюкозо-новокаінова суміш (глюкоза 5% - 500 мл, новокаїн

2% - 50 мл в/венно, гіпертонічний розчин (20-30%), глюкози 200-300 мл, еуфілін

2,4% - 10 мл, гідрокарбонат натрію 4% -1000 мл в/венно.

При отруєнні парами ртуті - лікування токсичної пневмонії в стаціонарі -

антибіотикотерапія, уиітіол 5% 10 мл 2 рази в день в/м'язево. Форсований

діурез. При токсичному набряку легень в/вен­но 100-150 мг преднізолону, 100-150

мг 30% сечовини або 90-100 мг лазиксу. Оксигенотерапія.