8.6. Сироваткова хвороба

Сироваткова хвороба - алергічне захворювання, яке виникає при введенні

гетерологічних або гомологічних сироваток або препаратів

із них і характеризується переважними запальними пошкодженнями судин і

сполучної тканини.

Основні ознаки. При первинному введенні сироватки несен-сибілізованій людині

розвитку гострої реакції передує інкубаційний період тривалістю 7-10 днів від

ін'єкції. В продромальний період спостерігається гіперемія і гіперестезія

шкіри, збільшення регіональних лімфатичних вузлів, незначне висипання навколо

місця ін'єкції. Гострий період починається з підвищення температури тіла від

субфебрильних цифр до 39-40 градусів. Поліартралгія, скованість в суглобах,

сверблячі висипання. Висипання може носити еритематоз-ний, папульозний,

папуловезикулярний характер, в рідких випадках - геморагічний. Висипання

виникають найчастіше в місці введення сироватки, розповсюджуючись по всьому

тілу, 1 супроводжуються набряками, локалізованими на обличчі. Поліаденіт, може

бути збільшення селезінки.

Ураження серцево-судинної системи проявляється задишкою, слабістю, серцебиттям,

болями в ділянці серця, тахікардією,зниженням AT, приглушеністю серцевих тонів.

На ЕКГ - знижений вольтаж зубців. При важкому перебігу в патологічний процес

включається харчовий тракт (нудота, блювота, проноси), нирки (гломерулонефрит),

легені (емфізема легень), печінка (гепатит).

В крові в продромальний період - невисокий лейкоцитоз, сповільнене ШОЕ; на

висоті захворювання - лейкопенія, відносний лімфоцитоз, незначне прискорення

ШОЕ, тромбоцитопенія.

Невідкладна допомога

Лікування залежить від форми прояву захворювання.

При розвитку важкої загальної реакції - анафілактичного шоку -лікують

анафілактичний шок.

Лікування легкої форми обмежується призначенням препаратів кальцію, аскорутину

і антигістамінних середників.

Для зменшення швидкого свербіння рекомендують теплі ванни і обтирання метиловим

спиртом 5% або розведеним столовим оцтом.

При середній і важкій формах - антикоагулянти (гепарин 10-20 тис.од.) в/в в

стаціонарних умовах під контролем згортання крові.

При виражених суглобових проявах - вольтарен 0,05 г 3 рази на добу, бруфен 0,2

г 3 рази на добу, ацетилсаліцилова кислота 0,5 г 3-4 рази на добу, анальгін

0,25-0,5 г 2-3 рази на добу.

При ураженнях серця і нервової системи - кортикостероїдні препа­рати, доза яких

залежить від важкості захворювання. При больовому синдромі в ділянці серця -

еуфілін в/в 2,4% - 10 мл. Виражені набряки потребують призначення сечогінних.

8.7. Медикаментозна алергія

Класифікація побічної дії ліків. 1. Токсичні реакції:

а) передозування;

б) токсичні реакції від терапевтичних доз, пов'язаних зі сповільненням

метаболізму ліків;

в) токсичні реакції в зв'язку з функціональною недостатністю печінки і нирок;

г) віддалені токсичні ефекти (гетерогенність, канцерогенність).

2. Суперінфекції і дисбактеріози.

3. Реакції, пов'язані з вираженим бактеріолізом під дією ліків.

4. Реакції, зумовлені особливою чутливістю субпопуляції:

а) незвичайні реакції, відмінні від фармакологічних, зумовлених ензимопатіями і

псевдоалергічні реакції;

б) алергічні реакції.

5. Психогенні реакції.

Основні клінічні ознаки.

Клінічні синдроми медикаментозної алергії досить різноманітні, у Теоретично

майже всі ліки можуть викликати будь-який синдром, однак практичні

спостереження показують, що певні синдроми частіше всього викликаються певними

ліками.

Синдроми, які мають найбільше практичне значення, протікають важко і небезпечні

для життя. 1. Анафілактичний шок.

2. Реакції типу сироваткової хвороби.

Найбільш часто зустрічаються реакції на пеніцилін, цефалоспоріни,

сульфаніламіди, гідралізин (апресин, апресолін), бутадіон. Інсулін, АКТГ,

барбітурати, похідні нітрофурану.

3. Кропивниця і набряк Квінке.

4. Медикаментозні висипання (свербіння шкіри, ерітематозні виси­пання,

скарлатиноподібні і екзематозні).

5. Дерматити (алергічні дерматити, фотодерматити, фіксовані дерма­тити, які

виникають при повторних призначеннях "винних" ліків на одних і тих же місцях).

6. Алергічні васкуліти - нерідко важкі, інколи з летальним кінцем. Висипання

з'являються на ногах 1 можуть бути еритематозними, маку-лопалульозними і у

вигляді пурпури. Може бути лихоманка, слабість, міалгії, артрити, задишка,

головний біль, периферичні неврити.

7. Медикаментозна лихоманка.

8. Еозинофілія.

9. Системний червоний вовчак, як синдром медикаментозної алергії:

загальна слабість, лихоманка, артрити, пошкодження серозних обо­лонок, шкіри,

лімфоаденопатія, гепато- і спленомегалія. Прискорене

ШОЕ, лейкопенія, LE-клітини і позитивна реакція на антинуклеарні антитіла.

Проходить через 1-2 тижні після відміни препарату.

10. Органи дихання: бронхоспазм, медикаментозна алергічна бронхіальна астма.

11. Печінка: доброякісні холестатичні гепатити і паренхіматозні гепатити.

12. Нирки - ураження нирок частіше має токсичний, а не алергічний генез:

лихоманка, висипання на шкірі, еозинофілія. В сечі - еритро­цити, білок,

лейкоцити. При невідміні препарату зростає азотемія і може наступити смерть.

13. Органи травлення: алергічний стоматит, гастрит, який проявяється різкими

болями в епігастральній ділянці, нудотою, блювотою. В тка­нині кишківника

нерідко локалізуються набряки Квінке з болями і симптомами кишкової

непрохідності.

14. Гематологічні медикаментозно-алергічні синдроми. З токсичним;

ефектом зв'язують апластичну анемію, агранулоцитоз, тромбоцито­пенію. У всіх

випадках уражається кістково-мозкове кровотворення.

Невідкладна допомога

- відміна препарату, який викликав алергію;

- у випадках, коли для відміни деяких препаратів виникають життєві;

протипокази, наприклад, інсулін при цукровому діабеті, антибіотики при

тотальній гострій пневмонії, лікування продовжують під прикрит­тям

кортикостероїдів і антигістамінних препаратів.

Лікування анафілактичного шоку (адреналін, кортикостероїди, гепа­рин,

імунодепресанти і симптоматична терапія в залежності від харак­теру і прояву

захворювання).

При медикаментозних алергозах, які розвиваються повільно і хронічно протікають,

методом вибору є специфічна імунотерапія: 6 флаконів з різними розведеннями

алергену: 10 -6, 10 -5, 10 -4, 10 -3, 10 -2, 10-1, вводять п/ш: перші три

розведення 2 рази в тиждень, починаючи з 0,1 мл 10-6, кожна наступна доза

збільшується в арифметичній прогресії -0,2; 0,4; 0,8 мл, потім подальші

розведення 10 -5, потім 10 -4. Починаючи з розведення 10 -2, алерген вводять

один раз в тиждень і дозу збільшують по 0,1 мл на кожну наступну ін'єкцію. Курс

специфічної імунотерапії вважається закінченим при від'ємних реакціях на

тижневу ін'єкцію нерозведеного алергену (1:1), починаючи з 0,1 мл до 0,4-0,5

мл.

Принципове лікування не відрізняється від такого при відповідних синд­ромах

іншого походження (анафілактичного шоку, сироваткової хвороби, гострої

кропивниці і набряку Квінке, дерматиту, бронхіальної астми і інше).

У випадках важких реакцій на препарати пеніцилінового ряду рекомендується в/м

введення 1 млн. од. пеніцилінази. Слід пам'ятати про натрієві солі метициліну,

оксациліну і диклоксациліну, які до пеніцилінози нечутливі. Якщо реакція

викликана препаратом феноти-озинового ряду (аміназин, тизерцин, пропазин,

френолон, трифтазин і інш.), не можна вводити піпольфен.

При важких ураженнях шкіри, окремих органів з добрим ефектом використовують

кортикостероїди. Недостатній ефект відмічено при медикаментозних нефритах і

гепатитах.

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ ОТРУЄНЬ

1. Анамнез.

2. Огляд місця пригоди, виявлення речових доказів.

3. Електроенцефалографія.

4. Електрокардіографія.

5. Вимірювання ударного і хвилинного об'ємів крові.

6. Визначення кислотно-лужного стану крові.

7. Оксигемометрія і спірографія.

8. Рентгенологічне обстеження легень показано при пневмоніях.

9. Езофагогастродуоденоскопія (при хімічних опіках стравоходу І шлунка).

10. Лабораторне визначення токсичних речовин у крові, сечі, спин­но-мозковій

рідині.

класифікація ОТРУЄНЬ

I. Випадкові отруєння:

а) виробничі;

б) побутові:

1. самолікування;

2. передозування ліків;

3. алкогольна або наркотична Інтоксикація.

в) медичні помилки.

II. Навмисні отруєння:

1. кримінальні;

2. суіцидальні.

Госпіталізація в спеціалізовані токсикологічні центри або в ре­анімаційні

відділення.