8.3. Набряк Квінке

Набряк Квінке - чітко локалізована ділянка набряку дерми І підшкірної

клітковини.

Основні клінічні ознаки;

Набряк Квінке має вигляд великого блідого щільного несверблячого інфільтрату,

при надавлениі на який не залишається ямки. Локальні ураження часто

спостерігаються в місцях з рихлою клітковиною, можуть виникати і на слизових

оболонках. Найчастіша локалізація іх - губи, повіки, калитка, слизові оболонки

порожнини рота (язик, м'яке піднебіння, мигдалики). Найбільш небезпечним є

набряк в ділянці горла, який зустрічається в 25% випадків. Спочатку з'являється

ох­риплість голосу, "гавкаючий" кашель, потім наростає затруднения дихання з

задишкою інспіраторного, а потім інспіраторно-експіраторного характеру. Дихання

стає голосним, стридорозним. Колір обличчя ціанотичний, потім блідий. Хворі

неспокійні. При роз­повсюдженні набряку на слизову трахіобронхіального дерева

приєднується синдром бронхіальної астми.

При набряку слизової шлунково-кишкового тракту виникає аб­домінальний синдром

(нудота, блювота, спочатку іжею, потім жовчю). Виникає гострий біль, спочатку

локалізований, потім розлитий по всьому животі, метеоризм. Може спостерігатись

позитивний синдром Щоткіна-Блюмберга. Приступ закінчується профузним проносом.

'

У процес можуть захоплюватись серозні мозкові оболонки з появою менінгеальних

симптомів (ригідність м'язів потилиці, різкий головний біль, блювота, інколи

корчі).

Невідкладна допомога:

- адреналін 0,1% - 0,2-0,3 мл п/ш;

- піпольфен 2,5% - 2 мл в/м;

- супрастин 2% - 2 мл або димедрол 1% - 2 мл в/м;

- преднізолон 60-90 мг в/м або в/в;

- сальбутамол або алупент - інгаляції;

- гарячі ванни для ніг;

- лазикс 1% - 2-4 мл в/в струйно в ізотонічному розчині NaCI;

- амінокапронова кислота 5% - 100-200 мл в/в;

- контрикал (трасилол) 30000 од. в/в в 300 мл ізотонічного розчину натрію

хлориду.

При лікуванні спадкового ангіоневротичного набряку Квінке ан-тигістамінні і

кортикостероїдні препарати неефективні. Для ліквідації гострого набряку Квінке

потрібна замісна терапія, доповнююча дефіцит інгібітора С-1. Хворому вводиться

свіжа або свіжозаморожена нативна плазма крапельно 250-300 мл. За кордоном

виготовлений ліофілізований С 1-інгібітор, який вводиться в залежності від

важкості випадку і ваги тіла від 3000 до 6000 од. 1-2 амп. Можна застосовувати

Е-амінокапронову кислоту, в/в крапельно 5% - 100-200 мл, потім по 100 мл в/в

крапельно кожні 4 год. або 4-5 раз в день по 4 г перорально до повної

ліквідації загострення.

При набряку гортані хворі потребують термінової госпіталізації в ЛОР-відділ, де

при необхідності їм буде проведена трахеостомія.

Хворим зі спадковим набряком дихальних шляхів в гострий період необхідне в/в

крапельне введення 200-300 мл свіжозамороженої плазми;

- 200-300 мл 5% амінокапронової кислоти;

- 40-80 мг лазиксу;

- 8-12 мг дексаметазону;

- інгаляції судиннозвужуючих середників (0,1% адреналін, 5% ефед­рин, нафтизин

або бета-адреностимулятори).

При абдомінальній локалізації ангіоневротичного набряку в гострий період хворі

госпіталізуються в хірургічне відділення, де поряд із специфічною терапією

застосовують обезболюючі, спазмолітики.

Профілактика загострення спадкового набряку:

- Е-амінокапронова кислота 5% - 100 мл разом з 20 мл 40% глюкози ' або 4-8 г

кожен день всередину протягом одного місяця;

- інколи вводять інгібітор калікреіну - трасилол ЗО 000 од. в ЗО мл

ізотонічного розчину натрію хлориду (крапельно протягом Згод.);

- ефективні курси андрогенів, які активують синтез в печінці с 1-інгібітора.

Курс метилтестостерону починають з 0,01 г (по 0,005 г) 2 рази на день.