8.2. Кропивниця:

Кропивниця - швидка поява більш або менш розповсюджених сверблячих пухирів на

шкірі, що являють собою набряк обмеженої ділянки головним чином сосочкового

шару шкіри.

Основні клінічні ознаки. Захворювання починається раптово з інтенсивного

свербіння шкіри різних ділянок, інколи всієї поверхні тіла. Швидко в цих місцях

з'являються гіперемовані ділянки висипань, які виступають над шкірою. Пізніше

пухирець блідне, може наступити відшарування епідермісу. Кропивниця може мати

геморагічний харак­тер за рахунок виходу з судинного русла формених елементів

крові. Величина елементів різна (від просяного зерна до досить великих), вони

можуть розміщуватись окремо або зливатись. Кропивниця може рецидивувати,

перейти у хронічну форму.

Атака гострої кропивниці може супроводжуватись загальною слабістю, головним

болем, нерідко підвищенням температури тіла до 38-39 градусів С.

Невідкладна допомога.

Найбільш ефективним методом лікування є етіотропне і патогене­тичне.

Етіотропна терапія полягає в елімінації алергенів.

Патогенетична терапія:

- антигістамінні препарати: димедрол (по 0,05 х 2 рази в день перорально або

в/м 1% - 2 мл), піпольфен (по 0,025 2-3 рази в день всередину після їжі або в/м

2,5% - 1 мл). Працюючим рекомендується призначати діазолін (0,1 - 2 рази в день

після їжі), фенкарол (по 0,025 З рази в день). Антигістамінні препарати

призначають до отримання терапевтичного ефекту (на 14 день).

Лікування гістаглобуліном призначають при хронічній рецидивуючій кропивниці.

Препарат вводять п/ш, починаючи з 1 мл, потім по 2 мл один раз в З дні, 4-10

ін'єкцій на курс лікування.

Більш ефективною є така схема лікування: п/ш вводять 0,1 мл гістаглобуліну,

кожен день збільшуючи дозу на 0,1 мл до 1 мл, потім через добу вводять 1,5 мл,

а пізніше роблять 3 ін'єкції по 2 мл один раз в гри дні.

Лікування аутосироваткою найбільш ефективне при холодовій кро­пивниці і

фотосенсибілізації.

На висоті загострення захворювання або після провокаційного тесту із вени

беруть 10 мл крові, центрифугують. Отриману аутосироватку розводять ізотонічним

розчином натрію хлориду 1:10 і 1:100. Лікування починають з розведення 1:100

(0,1 мл п/ш), кожен день збільшуючи дозу на 0,1-0,2 мл до 1 мл; потім

переходять до розве­дення 1:10, доводячи до цільної аутосироватки. Лікування

повторюють через 6 місяців до отримання ефекту.

Кортикостероїди призначають тільки у важких випадках, коли відмічається набряк

гортані, загрожуючий асфіксією, наявність у хво­рого бронхіальної астми.

В період ремісії класичним методом патогенетичної терапії є спе­цифічна

гіпосенсибілізація, яка проводиться в спеціалізованому алер­гологічному

кабінеті.

При вираженому набряку гортані показана трахеостома. При кро­пивниці з явищами

колапсу (анафілактичний шок) вводять п/ш адре­налін 0,1% - 0,5 мл, мезатон 1% -

0,5-1,0 мл, кордіамін 1 мл п/ш, кортикостероїди (в/в 75-125 мг гідрокортизону

або 30-60 мг преднізолону).

Для зменшення свербіння - гарячий душ, обтирання шкіри напівспиртовим розчином,

столовим оцтом, розведеним в 2 рази водою, свіжим лимонним соком, 1%

димедролом.

Тіосульфат натрію (30% - 10 мл в/в, 5-10 вливань на курс) найбільш ефективний

при гострій кропивниці.