
- •Діагностика і лікування невідкладних станів (Епішина а.В.)
- •1.2. Пароксизм миготливої аритмії
- •1.3. Асистолія
- •1.4. Реанімація при раптовому припиненні кровообігу
- •1.6. Шлуночкова пароксизмальна тахікардія
- •1.8. Нестабільна стенокардія
- •1.10. Синдром слабості синусового вузла
- •1.11. Непритомність
- •1.12. Кардіогенний шок
- •1.13. Набряк легень
- •1.14. Гострий розлад мозкового кровообігу
- •1.15. Гіпертонічний криз
- •1.16. Гостра розшаровуюча аневризма аорти
- •1.17. Гострі тромбози і тромбоемболії великих артеріальних судин
- •4. Набряк легень.
- •2.2. Ателектаз
- •2.4. Гостра пневмонія
- •2.6. Медіастинальний синдром
- •2.7. Спонтанний пневмоторакс
- •2.9. Інфекційно-токсичний шок
- •3.3. Гострий холецистит
- •3.4 Гострий панкреатит
- •3.5. Гострий ентерит
- •3.6. Гострі шлунково-кишкові кровотечі
- •3.7. Печінкова енцефалопатія
- •4.1. Ниркова коліка
- •4.3. Гостра ниркова недостатність
- •4.4. Ниркова еклампсія
- •4.5. Хронічна ниркова недостатність
- •5.1. Гіпоталамо-гіпофізарна кома
- •5.2. Тиреотоксична криза
- •5.3. Гіпотиреоідна кома
- •5.4. Гіперпаратиреоідна криза
- •5.6. Кетоацидотична кома
- •5.7. Гіперосмолярна кома
- •5.8. Гіперлактацидемічна кома
- •5.9. Гіпоглікемічна кома
- •5.10. Алергія до інсуліну
- •5.11. Гостра недостатність наднирників
- •5.13. Первинний гіперальдостеронізм
- •6.1. Гемолітичні анемії
- •6.2. Агранулоцитоз
- •6.4. Тромбогеморагічний синдром
- •65. Кровотеча при геморагічних діатезах
- •6.6. Посттрансфузійні ускладнення
- •7.1. Ревматоїдний артрит
- •7.2. Гострий алергічний артрит
- •7.3. Гострий подагричний артрит
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропивниця:
- •8.3. Набряк Квінке
- •8.4. Харчова алергія
- •8.6. Сироваткова хвороба
- •8.7. Медикаментозна алергія
- •9.1. Отруєння оцтовою есенцією
- •9.2. Отруєння аміназином
- •9.3. Отруєння сполуками важких металів
- •9.4. Отруєння дихлоретаном
- •9.5. Отруєння отруйними грибами
- •9.7. Отруєння барбітуратами
- •9.8. Отруєння чадним газом
- •9.9. Отруєння етиловим спиртом
8.2. Кропивниця:
Кропивниця - швидка поява більш або менш розповсюджених сверблячих пухирів на
шкірі, що являють собою набряк обмеженої ділянки головним чином сосочкового
шару шкіри.
Основні клінічні ознаки. Захворювання починається раптово з інтенсивного
свербіння шкіри різних ділянок, інколи всієї поверхні тіла. Швидко в цих місцях
з'являються гіперемовані ділянки висипань, які виступають над шкірою. Пізніше
пухирець блідне, може наступити відшарування епідермісу. Кропивниця може мати
геморагічний характер за рахунок виходу з судинного русла формених елементів
крові. Величина елементів різна (від просяного зерна до досить великих), вони
можуть розміщуватись окремо або зливатись. Кропивниця може рецидивувати,
перейти у хронічну форму.
Атака гострої кропивниці може супроводжуватись загальною слабістю, головним
болем, нерідко підвищенням температури тіла до 38-39 градусів С.
Невідкладна допомога.
Найбільш ефективним методом лікування є етіотропне і патогенетичне.
Етіотропна терапія полягає в елімінації алергенів.
Патогенетична терапія:
- антигістамінні препарати: димедрол (по 0,05 х 2 рази в день перорально або
в/м 1% - 2 мл), піпольфен (по 0,025 2-3 рази в день всередину після їжі або в/м
2,5% - 1 мл). Працюючим рекомендується призначати діазолін (0,1 - 2 рази в день
після їжі), фенкарол (по 0,025 З рази в день). Антигістамінні препарати
призначають до отримання терапевтичного ефекту (на 14 день).
Лікування гістаглобуліном призначають при хронічній рецидивуючій кропивниці.
Препарат вводять п/ш, починаючи з 1 мл, потім по 2 мл один раз в З дні, 4-10
ін'єкцій на курс лікування.
Більш ефективною є така схема лікування: п/ш вводять 0,1 мл гістаглобуліну,
кожен день збільшуючи дозу на 0,1 мл до 1 мл, потім через добу вводять 1,5 мл,
а пізніше роблять 3 ін'єкції по 2 мл один раз в гри дні.
Лікування аутосироваткою найбільш ефективне при холодовій кропивниці і
фотосенсибілізації.
На висоті загострення захворювання або після провокаційного тесту із вени
беруть 10 мл крові, центрифугують. Отриману аутосироватку розводять ізотонічним
розчином натрію хлориду 1:10 і 1:100. Лікування починають з розведення 1:100
(0,1 мл п/ш), кожен день збільшуючи дозу на 0,1-0,2 мл до 1 мл; потім
переходять до розведення 1:10, доводячи до цільної аутосироватки. Лікування
повторюють через 6 місяців до отримання ефекту.
Кортикостероїди призначають тільки у важких випадках, коли відмічається набряк
гортані, загрожуючий асфіксією, наявність у хворого бронхіальної астми.
В період ремісії класичним методом патогенетичної терапії є специфічна
гіпосенсибілізація, яка проводиться в спеціалізованому алергологічному
кабінеті.
При вираженому набряку гортані показана трахеостома. При кропивниці з явищами
колапсу (анафілактичний шок) вводять п/ш адреналін 0,1% - 0,5 мл, мезатон 1% -
0,5-1,0 мл, кордіамін 1 мл п/ш, кортикостероїди (в/в 75-125 мг гідрокортизону
або 30-60 мг преднізолону).
Для зменшення свербіння - гарячий душ, обтирання шкіри напівспиртовим розчином,
столовим оцтом, розведеним в 2 рази водою, свіжим лимонним соком, 1%
димедролом.
Тіосульфат натрію (30% - 10 мл в/в, 5-10 вливань на курс) найбільш ефективний
при гострій кропивниці.