7.2. Гострий алергічний артрит

Гострий алергічний артрит - один із проявів підвищеної чутливості організму до

чужорідного антигену (алергену). При цьому в основі запалення суглобів і

більшості інших симптомів лежить імунокомплексний механізм, пов'язаний з

формуванням антитіл проти білка сироватки (протиправцевої, протидифтерійної 1

ін.) чи ліків -гаптену, який набуває антигенних властивостей після з'єднання з

білками крові чи тканин.

Захворювання розвивається відразу після введення (переважно по­вторного)

сироватки або протягом 4-12 днів. Вражаються переважно великі суглоби. Крім

артриту, спостерігається лихоманка, набряк

Квінке, кропивниця, еритематозні висипання на шкірі, бронхоспазм, тахікардія,

нудота та інш. В крові виявляють лейкоцитоз (н.4,0-9,0 х 109/л), еозинофілію

(н. 0,5-5,0%), помірне збільшення ШОЕ до 20-25 мл/год. Як правило, клінічні

прояви алергічного поліартриту поступово повністю зникають. Діагноз ставлять на

основі чіткого зв'язку процесу з уведенням алергену, характерно! загальної

клінічної картини І швидкого зворотного розвитку.

Лікування:

1. Кортикостероїдна терапія: преднізолон 30-60 мг в/в або гідрокортизон 125 мг

в/в; тріамцинолон 4 мг по 1 таб. 4 рази на добу.

2. Антигістамінні препарати: супрастии 2% - 1 мл в/м; задитен 1 мл в/м;

піпольфен 2,5% - 1 мл в/м 2-3 рази на день, а також хлорид кальцію 10% - 10 мл

в/венно або глюконат кальцію Ю% - 10 мл в/венно.

3. Нестероідні протизапальні: ортофен 0,025, напроксен 0,25, аце­тилсаліцилова

кислота 1,0 - 3-4 рази в день.

7.3. Гострий подагричний артрит

В основі захворювання лежить порушення пуринового обміну. Про­ходить підвищення

біосинтезу сечової кислоти, порушення мета­болізму її і нерідко зниження

виділення нирками. Все це приводить до гіперурикемії (підвищення вмісту в крові

сечової кислоти вище 0,400 ммоль/л). В гострих випадках, особливо при тривалій

гіперурикеміТ, сечова кислота, просочуючи тканини, приводить до виникнення

запальних змін і утворення подагричних вузлів - тофусів. Подагричний артрит має

характерні особливості: він часто розви­вається вночі, інтенсивність болю

наростає дуже швидко і за декілька годин досягає максимуму. Біль переважно дуже

сильний, типова локалізація, рухи в сугпобі стають неможливими, спостерігається

гіперемія шкіри і гіпертермія тканин над суглобом. Може підвищуватися

температура тіла.

До факторів, які провокують виникнення приступу подагричного артриту належать:

надмірне вживання з їжею продуктів, багатих пуриновими основами (м'ясо, риба),

алкоголь, операції, травми, прий­ом сечогінних препаратів, рибоксину.

Лікування

1. Нестероідні протизапальні препарати в максимальних чи навіть підвищених

добових дозах: індометацин 0,025 (100-200 мг/добу), вольтарен 0,025 (150-200

мг/добу), бутадіон 0,15 (0,6 г/добу).

2. Анальгін 50% - 2 мл в/м'язево (або реопірин 5 мг в/м'язево 2-3 рази).

3. Колхіцин 0,5 мг кожну годину до зняття болей.

4. Урікозуричні препарати, антуран (добова доза 0,2-0,6 г) чи етамід

(добова доза 2,8 г). 5. Компреси з димексидом на хворий суглоб.

Принципи діагностики алергічних захворювань

1. Метою діагностики е:

1) встановлення природи захворювання (алергічне чи иеалергічне);

2) вирішення питання, чи захворювання істинно алергічне чи псев-доалергічне;

3) пошук причини даного захворювання. 1. Алергологічний анамнез: виявити

можливість спадкової схильності до виникнення алергічного захворювання:

- вияснити зв'язок між факторами навколишнього середовища і розвитком

захворювання;

- попередньо визначити алергени, які могли б зумовити виникнення даної хвороби;

- вияснити, які алергічні захворювання були в минулому або є тепер в сім'ї

хворого, як реагує хворий на введення сироваток, вакцин, прийом ліків.

II. Шкірні проби

Проводять, як правило, в період ремісії. Якісні проби визначають наявність

сенсибілізації до даного алергену.

Кількісні проби дають уяву про ступінь сенсибілізації. Вони ставляться для

виявлення індивідуальної чутливості і вирішення питання про початкову дозу

алергену при проведенні специфічної гіпосенсибілізації.

Розрізняють такі види шкірних проб:

- аплікаційні: алергенами є різні хімічні речовини, в тому числі ліки в чистому

вигляді або в концентраціях, які не викликають пошкод­ження шкіри у здорових

людей.

Клаптик марлі близько 1 кв.см змочують розчином алергену і прикладають на шкіру

передпліччя, живота або спини, прикривають целофаном і закріплюють

лейкопластирем. Результати оцінюють че­рез 20 хв., 5-6 год. і 1-2 доби;

- скарифікаційні: на шкіру передпліччя наносять у вигляді крапель різні

алергени на відстані 2-2,5 см і через кожну краплю окремим для кожного алергену

скарифікатором проводять пошкодження епідермісу. Оцінюють через 15-20 хв.;

- внутрішньошкірні: алерген вводять внутрішньошкірно.

III. Провокаційні тести.

- кон'юнктивальний тест: алерген закапують в нижній кон'юнктиваль-ний мішок в

малій концентрації. При позитивній реакції виникають сльозотеча, гіперемія

кон'юнктиви,свербіння повік;

- назальний тест: алерген закапують в одну половину носа. При позитивній

реакції виникає чихання, свербіння в носі, затруднене дихання через цю половину

носа.

- інгаляційний тест: найчастіше застосовується при бронхіальній астмі, в фазі

ремісії, в стаціонарі.

На спірограмі записують характер кривої, форсованої ЖЕЛ, і вира­ховують її

величину за першу секунду (ФЖЕЛ); вираховують також коефіцієнт ТИФНО -

співвідношення ФЖЕЛ до ЖЕЛ у процентах. У здорових він відповідає 70-80%. Через

інгалятор хворий вдихає контрольний розчин, при відсутності реакції на нього -

розчин алер­гену поступово з мінімальної концентрації до тої, яка дає помітну

реакцію. Кожен раз реєструють спірограму. Тест вважається позитив­ним при

зниженні ЖЕЛ і коефімцієнта ТИФНО більше ніж на 20%.

- Холодовий тест застосовують при холодовій кропивниці. На шкіру передпліччя

прикладають кусочок льоду на 3 хв. При позитивному .тесті через 5-6 хв. після

припинення дії холоду розвивається пухирна -реакція.

- Тепловий тест - при тепловій кропивниці. На шкіру передпліччя накладають бюкс

з гарячою водою (40-42 градуси С) на 10 хв. Позитивна реакція характеризується

утворенням пухиря.

- Лейкоцитопенічний тест - для етіологічної діагностики харчової і інколи

лікарської алергії. В умовах спокою натще два рази протягом години визначають

кількість лейкоцитів в периферичній крові. Якщо різниця між двома дослідженнями

не більша 0,3 х 109/л, дають прийняти харчовий продукт або ліки. Через 30, 60 і

90 хв. підраховують число лейкоцитів. Тест позитивний при зниженні лейко­цитів

більше як на 10 9/л.

Тромоцитопенічний тест проводять аналогічно лейкоцито-пенічному. Позитивний -

при зниженні числа тромбоцитів на 25% І більше.

IV. Елімінаційні тести -

спосіб етіологічної діагностики алергічної реакції, що грунтується на зниженні

або ослабленні цієї реакції після припинення контакту хворого з алергеном.

V. Лабораторні методи. .

В основному це імунологічні методи дослідження. До них належать визначення: 1)

allergen-specific ІдЕ-тесту і радіоалергесорбентиого

тесту, з допомогою яких визначають ІдЕ-антитіла до різних видів алергенів; 2)

3Mtotal lgEFAST-тесту і радіоімуиосорбентного тесту, який дозволяє визначити

концентрацію загального ІдЕ.

Базофільні тести. Тест специфічного звільнення гістаміну. Тест дегра-нуляції

тучних клітин. Цитотоксичний тип сенсибілізації можна виявити з допомогою:

різних варіантів методу імунофлюоресценсії; тесту Кумбса при аутоімунній

гемолітичній анемії; радіоімунологічного ме­тоду дослідження. Для виявлення

імунокомплексного типу застосову­ють різні методи визначення циркулюючих

імунних комплексів; виз­начення ревматоідного фактора; різні методи визначення

пре-ципітуючих антитіл.