1.3. Асистолія

Асистолія - зупинка електричної і механічної активності шлуночків, що приводить

до зупинки кровообігу 1 клінічної смерті.

Основні ознаки

Раптове зникнення пульсу, серцевих тонів, артеріального тиску. Через декілька

секунд хворий втрачає свідомість, блідне, у нього зупиняється дихання. Через 45

сек. після зупинки мозкового кровобігу починають розширюватись зіниці,

з'являються корчі, мимовільний се-човипуск і дефекація. На ЕКГ - пряма лінія

(відсутність електричної активності серця).

Невідкладна допомога

Удар по грудній клітці, зовнішній масаж серця і штучне дихання, електрична

стимуляція серця. При неможливості кардіостимуляції внутрішньосерцево вводять

адреналін 0,1% 1 мл. В/в крапельна норадреналін 0,2% - 2 мл, натрій

гідрокарбонат 5% - 150-200 мл.

Фібриляція шлуночків

Фібриляція (мерехтіння) шлуночків - це порушення ритму, яке характеризується

некоординованими асинхронними скороченнями окремих м'язових волокон шлуночків.

Відсутність систоли шлуночків приводить до зупинки кровообігу і клінічної

смерті.

Основні ознаки

Передвісниками можуть бути деякі порушення ритму: ранні екстра-систоли,

особливо типу R на Т, групові і множинні політопиі екстраси-столи, шлуночкова

форма пароксизмальної тахікардії.

Уже в перші 3-4 сек. з'являється слабість, головокружіння, через 18-20 сек. -

втрата свідомості, а через 40-50 сек. корчі, мимовільний сечовипуск,

відсутність пульсу, серцевих тонів, артеріального тиску, апное.

На ЕКГ хвилі при миготінні шлуночків низькі, різної висоти і ширини,

неоднакової форми, з загостреними або закругленими верхніми і нижніми кінцями.

Відстань між окремими хвилями миготіння шлу­ночків різна. Частота коливається

від 150 до 500 в хв. Перед смертю вона зменшується. Немає ізоелектричного

інтервалу- окремі хвилі переходять одна в другу і утворюють безперервну

хаотичну криву.

Невідкладна допомога

Удар кулаком по грудині, забезпечення прохідності дихальних шляхів, закритий

масаж серця, штучна вентиляція легень, електрична дефібриляція,

внутрішньосерцеве введення 1 мл 0,1% р-ну адре­наліну. В подальшому введення

адреналіну в вену або внутрішньосерцево (1 мл) повторюється через кожні 2-5

хв., норадре­налін 0,2% - 2-4 мл у 100-500 мл Ізотонічного р-ну в/в крапелько,

мезатон 1% - 1-2 мл в/веино струмеиево повільно, корекція ацидозу:

5% р-н 200 мл або 50 мл 7,5% р-н натрію бікарбонату в/в струменево кожні 10 хв.

до моменту відновлення задовільного кровообігу. При неефективності

електроімпульсної терапії внутрішньосерцево, крім адреналіну, вводять новокаїн

(0,0001 г/кг), новокаінамід (0,001-0,003 г/кг), лідокаіи (0,1 г), обзидан від

0,001 до 0,005 г. Продовжують штучну вентиляцію легень і масаж серця, через 2

хв. повторна дефібриляція, яка продовжується до відновлення серцевих скорочень

(10-20 раз на хв.) або до появи ознак смерті мозку.

1.4. Реанімація при раптовому припиненні кровообігу

Раптове припинення кровообігу - це клінічний синдром, при якому наступає

раптове припинення ефективності серцевої діяльності з втра­тою свідомості,

відсутністю пульсу на великих магістральних судинах,

розширення зіниць, поява клонічних та тонічних корчів, зупинка дихання, серце

перестає виштовхувати кров у кровоносні судини, циркуляція крові зупиняється і

приблизно через 4-5 хвилин наступає так звана "секундна смерть". Зміни на ЕКГ

при припиненні кровообігу проявляються асистолією (зупинка серця) і фібриляцією

шлуночків. Виділяють мілкохвильову 1 великохвильову фібриляцію шлуночків. Крім

того, слід розпізнати глибокий серцево-судинний колапс, зумов­лений

електромеханічною дисоціацією. При цьому на ЕКГ реєструється рідкий шлуночковий

ритм або виражена синусова брадикардія, або пароксизмальна надшлуночкова і

шлуночкова тахікардія. Інколи спостерігається повільний ідіовентрикулярний ритм

з деформованими, оозширеними і поліморфними шлуночковими комплексами, дуже

часто при наявності вираженої аритмії - агональний ідіовентрикулярний ритм.

Невідкладна допомога

Для збільшення притоку венозної крові до серця необхідно підняти ноги догори, а

голову опустити вниз.

Забезпечити прохідність дихальних шляхів. Розкривають рот хворого і звільняють

порожнину рота 1 носа від слизу, блювотних мас і посторонніх тіл. Запобігти

западінню язика.

Штучне дихання "рот в рот" з частотою 12-15 раз за хв. або "рот в ніс". При

можливості можна провести ендотрахеальну інтубацію трубкою.

Різко вдарити кулаком по грудній клітці в ділянці серця. Це ефек­тивно лише при

деяких типах зупинки серця і передфібрилярних станах: шлуночкова тахікардія,

тріпотіння шлуночків, велике ми­готіння їх, приступ синдрому

Морганьї-Едемса-Стокса внаслідок висо­кої брадикардії (менше 20 скорочень за 1

хв.) або шлуночкова асистолія.

Зовнішній масаж серця - енергійно надавлювати на грудну клітку з частотою 60

раз за хвилину. При проведенні оживлення однією людиною необхідно після кожних

двох вдувань повітря провести 10 надавлювань на грудну клітку, а коли двоє, то

один робить штучне дихання, а другий - масаж серця. Найбільш важливими ознаками

ефективності штучного дихання і масажу серця є пульсація артерій, ширина зіниць

і стан свідомості хворого.

Для корекції метаболічного ацидозу необхідно негайно внутрішньовенна ввести

бікарбонату натрію 7,5% - 50 мл на початку лікування. Таку ж дозу бікарбонату

натрію потрібно вводити кожних 5-10 хв. протягом всього періоду лікування.

Первинне електроімпульсне лікування (300-400 вт/сек.) з постійним

електрокардіографічним спостереженням, що дозволить слідкувати за ефектом

лікування. Якщо після дефібриляції мілкохвильова фібриляція шлуночків

зберігається, вводять адреналін 0,1% - 0,3 мл безпосередньо в серце (в 111-IV

міжребір'Ї зліва на відстані 1,5 см від краю грудини голкою 10-12 см,

10-20-грамовим шприцом). Одночасно

можна ввести еуфілін 2,4% -3 мл і кальцію хлориду 10% - 2-3 мл. Якщо, не

дивлячись на лікування 1 дефібриляцію (більше 3-4 раз), серцевий ритм не

відновився, показано внутрішньосерцеве або внутрішньовенне введення новодрину,

спочатку одноразово в/серце-во в розведенні з ізотонічним розчином натрію

хлориду 1:10 не більше 0,02 мг, а потім в/венно з швидкістю 0,5-2,5 мг/хв.

(5-25 крапель за 1 хв.), 0,4 мг новодрину, розведеного в 200 мл 5% розчину

глюкози.

Зупинка серця у хворих в термінальній стадії важких невилікуваних захворювань

не підлягає лікуванню.

Лікування при відновленні кровообігу

Безперервний (24-48 год.) електрокардіографічний і гемодинамічний контроль,

краще всього в ПІТ.

Внутрішньовенне крапельне введення лідокаіну 2-3 г на добу протягом 2-х діб.

Внутрішньовенне вливання натрію гідрокарбонату (до ЗО г). Киснева терапія. Якщо

при відновленні серцевої діяльності спостерігається артеріальна гіпотонія,

вводять иорадреналін в/венно крапельна в дозі 4-8 мг в 500 мл 5% р-ну глюкози

(20-40 крапель за 1 хв.).

1.5. Тремтіння передсердь, тахісистолічна форма миготливої аритмії

Тремтіння передсердь - це прискорені поверхневі» але правильного ритму

скорочення передсердь з частотою 220-350 за хвилину, з наявністю у більшості

хворих передсердно-шлуночкового блоку, що забезпечує більший рідкий ритм

шлуночків.

Основні ознаки

1. Тахікардія з частотою 120-180, частіше 150 за хвилину (атрівентрикулярна

провідність 2:1).

2. Частота серцевої діяльності не змінюється після фізичних наван­тажень,

емоцій, ортостатичної проби і застосування атропіну.

3. Ритм правильний.

4. Інколи періодичне прискорення серцевої діяльності, можлива поява аритмії

після фізичного навантаження і різкого вставання.

5. При подразненні блукаючого нерва спостерігається сповільнення серцевої

діяльності, але ніколи тріпотіння передсердь не зникає.

6. Шийні вени пульсують ритмічно.

7. Альтернуючий пульс.

8. Дані, які вказують на захворювання серця.

9. Емболії в 4% випадків.

На ЕКГ 1. Наявність в II стандартному або правих грудних відведеннях

"пилкоподібної" форми хвиль тремтіння (хвилі f).

2. В більшості випадків одна хвиля переходить у другу, через що ізоелектричиі

інтервали між ними відсутні.

3. Хвилі f мають частоту більше 220 за 1 хвилину і характеризуються однаковою

висотою і шириною.

4. У переважній більшості хворих (за винятком дітей 1 хворих з додатковим

пучком Кента) реєструється неповна передсердношлуноч-кова блокада (найчастіше

2:1).

5. Шлуночкові комплекси звичайно нормальної ширини, але інколи стають

аберантними внаслідок великої частоти ритму або порушення внутрішньошлуночкової

провідності.

Тахісистолічна форма миготливої аритмії - зміна серцевого ритму, при якому

порушений асоційований 1 координований зв'язок між діяльністю передсердь і

шлуночків з частотою шлуночкових скорочень 90 і більше за 1 хв. Основні ознаки:

серцебиття, задишка, яка посилюється при фізичному навантаженні і хвилюванні.

Інколи вини­кає біль по типу стенокардії, неприємні відчуття в грудній клітці,

головокружіння, загальна слабість, яка межує з втратою свідомості. Об'єктивно

визначається неправильний пульс різного наповнення, його дефіцит в порівнянні з

числом серцевих скорочень, аритмічність І неоднакова сила серцевих тонів, 1 тон

хлопаючий. Ознаки застою в малому 1 великому колі кровообігу.

Характерні ознаки миготливої аритмії на електрокардіограмі:

1. Відсутність зубця Р, наявність невеликих по амплітуді нерегуляр­них хвиль f,

які дещо краще виражені в ІІ,ІІІ, аvF і правих грудних;

відведеннях.

2. Нерегулярність шлуночкових комплексів, які можуть мати нор­мальну

конфігурацію або змінену, в зв'язку з супутнім блоком ніжок пучка Гіса.

Принципи невідкладної терапії

I. Середники першого ряду: наперстянка, електроімпульсне лікування.

II. Середники другого ряду: хінідин (застосовується після 1 під час

дігіталізаціі, коли не можна проводити електроімпульсне лікування),

бета-блокатори.

III. Середники третього ряду: верапаміл - в/в. Електро-кардіостимуляція.

1. Новокаінамід 10% 2-3 мл в/в. При відсутності ефекту введення повторюють в

тій же дозі через КОЖНІ4-5 хв., поки загальна кількість введеного розчину не

досягає 10 мл.

2. а) швидка внутрішньовенна дігіталізація (протягом доби). Ізоланід (целанід)

0,2% по 1 амп. (2 мл = 0,4 мг) кожні 4-8 год. до отриманий ефекту. У важких

випадках перша доза може бути рівна 2 амп. (ОД мг), введеним внутрішньовенна в

10 мл'и,9% р-ну натрію хлориду.

Дігоксин 0,025% - 2 мл в 10 мл 0,9% р-ну натрію хлориду внутрішньовенно

повільно кожні 4 години, довівши добову дозу до 7 мл (1,75 мг). В наступні дні

підтримуюча доза 0,5 мг/добу (2мл 0,025% р-ну дігоксину).

б) помірно швидкий темп дігіталІзації.

Схема: 1-й день

ДІгоксин 0,025% - 2 мл (0,5 мг) вранці -"- - 2 мл (0,5 мг) ввечері

2-й день 0,025% - 2 мл (0,5 мг) вранці -"- - 1 мл (0,25 мг) ввечері 3-й день

0,025% - 1 мл (0,25 мг) вранці -"- - 1 мл (0,25 мг) ввечері .

4-й день 0,025% - 1 мл (0,25 мг) вранці

-"- - 1 мл (0,25 мг) ввечері

5-й день -,025% - 1 мл (0,25 мг) вранці

-"- - 1 мл (0,25 мг) ввечері

З 6-го для 0,025% 0 1 мл вранці.

Інколи для купірування тремтіння передсердь досить одноразово приміиити 6-8 г

солей калію, а потім для профілактики до 2-х років по 15-20 мл 10% р-ну 3-4

рази на добу.

3. При відсутності успіху в лікуванні можна призначити одну із таких

комбінованих груп препаратів:

а) дігоксин 1 мл 3 рази + хінідин 0,2 г 4 рази на добу

б) дігоксин 1 мл 3 рази + Індерал 10 мг 4 рази на добу

в) хінідин 0,2 г 4 рази + індерал 10 мг 4 рази на добу

г) дігоксин 1 мл 2 рази + хінідин 0,2 г 3 рази + індерал 10 мг 4 рази.

4. Верапаміл 0,25% р-н 2-4 мл (5-Ю мг) в/в струменево (30-60 сек.) при

суправентрикулярній тахікардії з гіпертензією, для профілактики приступів

стенокардії. Повторно вводять крапелько з швидкістю 0,005 мг/кг за хвилину не

раніше, ніж через ЗО хвилин після струменевого

введення.

5. При високому ступені тремтіння (1:1) застосовують елект-

роімпульсну терапію, яка також показана при гострій серцевій недо­статності,

падінні артеріального тиску.

6. При важких, які не піддаються медикаментозному лікуванню випадках, коли

дефібриляція протипоказана внаслідок інтоксикації препаратами наперстянки,

застосовують елвктрокардіостимуляцію

(правопередсердну).