5.1. Гіпоталамо-гіпофізарна кома

Гіпоталамо-гіпофізарна кома виникає при ураженнях гіпоталамо-гіпофізарної

ділянки пухлинним чи інфекційним процесом, травмі черепа з наступним

крововиливом в аденогіпофіз і характеризується припиненням або зниженням

секреції тропних гормонів передньої долі гіпофіза і периферійних залоз

внутрішньої секреції.

Частіше кома розвивається поступово: виникають заторможеність, гтоз, блювота,

диспептичні розлади. Потім приєднується депресія, сонливість, галюцинації,

ступор і кома.

Шкіра суха, атрофічна, бліда з землистим відтінком. Волосся рідке. Різка

гіпотермія (30 градусів С і нижче). В пахвинних ділянках і на лобку волосся

відсутнє. Брадикардія, гіпотонія, глухість тонів серця. Дихання поверхневе,

рідке. Атонія кишківника. Олігурія.

Кров: лімфоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, анемія; зниження гор­монів: ТТГ(н. -

126,9 +- 7,3 нмоль/л), ФСГ (н. - 62.5+- 9,37 нмоль/л), ЛГ (н. - 31,25 +-12,5

нмоль/л), СТГ (н. - 65,5+-1б,7 нмоль/л) знижується кількість йоду, зв'язаного з

білками сироватки крові (н. - 30-70 мкг/л), . •меншується вміст у крові Т4 (н.

- 8 мкг/100 мл), ТЗ (н.- 120 нг/100 мл),. кортизолу (н. -277,9+-18,7 нмоль/л),

гіперхолестеринеманія (н.- 3,9+-

5,2 ммоль/л), гіпонатріемія (н.-138-148 ммоль/л), гіпохлоремія (н.-95-105

ммоль/л), гіперкаліемія (н.-3,8-5,2 ммоль/л), гіпоглікемія (н.-6,6 ммоль/л).

Невідкладно допомога

1. Замісна терапія глюкокортикоідними 1 тиреоідними препаратами. В/венно

вводять 100 мг гідрокортизону гемісукцинату в 300 мл Ізотонічного розчину

натрію хлориду. Надалі в залежності від важкості стану хворого, артеріального

тиску і рівня глікемії гідрокортизон вводять в/ввнно крапельно повільно 50-100

мг кожні 4-6 годин з наступним переходом на в/м'язеве введення по 50-100 мг

через 6 годин.

Для боротьби з колапсом застосовують нарадреналін гідротартрат 0,2% - 2-4 мл в

5% - 1000 мл глюкози в/венно під контролем пульсу, - дихання, артеріального

тиску 1 ЕКГ.

2. З метою боротьби з дегідратацією і колапсом в перші 2 доби вводять в/венно

крапельно 5% розчин глюкози і ізотонічного розчину натрію хлориду до 1000-1500

мл/добу.

3. При вираженій гіпотонії призначають 0,5% масляний розчин ДОКСА в дозах 5-10

мг/добу.

4. Щоб поліпшити скисні процеси, в/венио крапельно вводять 100 мг

кокарбоксилази, 5 мг 5% розчину аскорбінової кислоти, 200 мкг вітаміну В12, 1

мл % розчину вітаміну В6, АТФ.

5. Стійку гіпоиатріємію (115 ммоль/л і менше) ліквідують в/венним введенням

10-20 мл 10% розчину натрію хлориду.

6. Для лікування гіпоглікемії призначають глюкозу 5% - 500 мл в/венно

крапельно.

7. З метою попередження і лікування інфекційних ускладнень призначають

антибіотики широкого спектру дії.

5.2. Тиреотоксична криза

Тиреотоксична криза - загрожуючий життю стан, який супровод­жується різким

наростанням клінічних ознак дифузного токсичного зобу. Розвивається частіше

поступово протягом кількох днів:

і Підвищується температура тіла до 38 градусів С і вище, безсоння, | підвищена

пітливість, головний біль. Хворих турбує нудота, неспинна блювота, відсутність

апетиту, болі в ділянці серця, в животі.

Обличчя хворого гіперемоване, маскоподібне, куточки рота опу­щені, рот

закритий, очі широко розкриті. Рідке мигання. Шкіра гаряча на дотик, волога.

Тахікардія, аритмія (пароксизмальна форма мигот­ливої аритмії, екстрасистолія),

гіпотонія. Дихання часте і глибоке, приступи ядухи. Болі в животі, жовтяниця,

гепатомегалія. Психічне і рухове збудження аж до гострого психозу або, навпаки,

сонливість, спутаність свідомості.

' В крові, збільшується рівень йоду, зв'язаного з білками крові (н. -30-70

мкг/л), високий рівень тиреоідних гормонів тироксину Т4 (н. - 8 мкг/100 мл),

трийодтироніну ТЗ (н. - 120 нг/100 мл), зниження вмісту кортизолу (н.- 277,9

ммоль/л), гіпохолестеринемія (н. - 3,9-5,2 :ммоль/л),зниження протромбінового

індексу (н. - 80-100%),

гіперазотемія (н. - 14,28-28,56 ммоль/л), гіперглікемія (н. - 6,6 ммоль/л).

В сечі - збільшується виділення калію (н. - 25-100 ммоль/добу) і креатиніну (н.

- 7,1-17,7 ммоль/добу) з сечею.

Невідкладна допомога

'І. Для пригнічення секреції тиреоідних гормонів і зменшення їх:

синтезу призначають мерказоліл по 60-100 мг/добу, по 20-30 мг кожні 6 годин

всередину через зонд; пропілтіурацил 600-800 мг, потім по 300-400 мг кожні 6

годин. Внутрішньовенне введення йодистих пре­паратів по 10 мл 10% розчину

йодиду натрію або по 1 мл розчину. Люголя (150-250 крапель на 100 мг 5% розчину

глюкози кожні 8 годин).

2. При лікуванні серцево-судинної недостатності - серцеві глікозиди, камфора,

кофеїн; для нормалізації обмінних процесів серцевого м'яза - кокарбоксилаза,

АТФ, рибоксин.

3. Для іигібіції активності калікреін-кініновоі системи вводять інгібітор

протеаз тра сілол або контрікал в дозі 40000 од. в 500 мл розчину хлориду

натрію в/венно.

4. Периферичну біологічну дію тиреоідних гормонів знімають 0,1% розчином

обзидану 2 мг в/венно, потім по 10-40 мг кожні 6 годин всередину; 0,25% - 1 мл

резерпіну кожні 6-8 годин.

5. Лікування надниркової недостатності проводять глюко- і мінералокортикоідами:

в/венно 100 мг кожні 6-8 годин гідрокортизону або преднізолону по 200-300

мг/добу. Якщо ар­теріальний тиск продовжує падати, то призначають ДОКСА 0,5% по

1;

мл 2 рази на добу (5-10 мг). При покращенні стану хворого дозу глюкокортикоідів

поступово знижують і переходять на внутрім'язеве їх введення. Призначають

преднізолон внутрім'язево по 90-150 мг/до­бу.

6. Для ліквідації гіпертермії вводять амідопірин 5% - 2 мл в/м'язево, проводять

повітряне та вологе охолодження.

7. Дегідратаційна терапія: 0,9% розчин хлориду натрію, рео-поліглюкін,

альбумін, 5% розчин глюкози з інсуліном. !

8. Седативні засоби (фенобарбітал по 0,3 г на добу, барбаміл по 0,6 г на добу;

клізму з хлоралгідратом, аміназин 2,5% - 1 мл в/м'язево).