4.5. Хронічна ниркова недостатність

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) - симптомокомплекс, який розвивається в

результаті поступового відмирання нефронів при будьякому прогресуючому

захворюванні нирок.

Найчастішими причинами ХНН залишаються первинно ниркові за­хворювання:

хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, полікістоз, амілоідоз, різні вроджені і

набуті канальцеві порушення. Разом з тим ураження нирок з розвитком ХНН все

частіше ускладнює перебіг системного червоного вовчаку, вузликового

періартеріїту, цукрового діабету. Широко відомі медикаментозні нефропатії,

причому ліки не тільки володіють власне нефропатичною дією (фенацитин, золото),

але і можуть викликати ураження нирок під дією інших механізмів,, наприклад,

алергічних.

Особливу групу складають урологічні захворювання, які також можуть протікати з

розвитком ХНН.

Основні клінічні прояви. Слід звернути увагу на апатію, сонливість,

сповільненість рухів хворих. Спостерігається ацидотичне дихання. Відмічається

свербіння шкіри. Шкіра з жовтуватою блідістю, суха, в'яла, обличчя одутле.

М'язева слабість обумовлена гіпокаліемією. Нерідко виникають м'язеві

посмикування. Судоми можуть посилюва­тись, виникнути вперше після прийому

гідрокарбонату натрію чи на діалізі.

Диспепсичні і дистрофічні синдроми - яскраві прояви термінальної уремії.

Анорексія, нудота, блювота, спрага, важкість під ложечкою після прийому їжі.

Носові кровотечі - нерідко рання ознака азотемії, пізніше розвиваються кишкові

геморагії.

Перикардит, як більшість проявів уремії, токсико-хімічний. Уражен­ня кісток

клінічна проявляється болями. Часті зміни скелету -демінералізація

(декальцифікація). Висока фосфатемія знижує всмок-тування кальцію і сприяє

метастатичній кальцифікації. Дуже часто при ХНН спостерігається злоякісний

гіпертонічний синдром. Тяжка гіпертонія приводить до розвитку ретинопатії,

серцевих розладів -ритму галопу, астми, апоплексії мозку і інш.

Із лабораторних даних слід хвернути увагу на креатинемію, уремію, Ізостенурію,

виражене зниження клубочкової і канальцевої функції н.клубочкова фільтрація:

80-120 мл/хв., канальцева реабсорбція:

(н.97-99%).

Невідкладна допомога

У хворих з клубочковою фільтрацією від 35 до 20 мл/хв. може проводитися

консервативна терапія ХНН, а у пацієнтів з більш вира­женими порушеннями

функції нирок доводиться вдаватися до ге­модіалізу, перитонеального діалізу,

трансплантації нирок.

1. При наявності високої ниркової гіпертонії рекомендується засто-совувати всі

відомі гіпотензивні засоби, але знижувати AT до звичай­ного рівня не потрібно,

оскільки при цьому погіршується фільтрація.

2. При наявності набрякового синдрому рекомендується застосуван­ня салуретиків

(тіазидних сечогінних, фурасеміду 1% - 4 мл в/м, урегіту 0,05 г в/в), можливе в

поєднанні з тріамтереном, верошпіроном.

Останні застосовуються тільки в тому випадку, якщо немає явної гіперкаліємії.

3. При розвитку геморагічного синдрому застосовуються препарати кальцію,

вітамін К, в більш важких випадках необхідно переливання тромбоцитарної маси і

розчину фібриногену.

4. Важливе значення має корекція порушень електролітного балансу і відновлення

нормальної кислотно-лужної рівноваги. При виявленні метаболічного ацидозу

доцільно в/венне крапельне введення лужних розчинів (гідрокарбонату натрію 2-4%

до 400-500 мл).

Глюкоза у вигляді напою чи в/в (5% - 250-500 мл) з 8-10 од. інсуліну покращує

стан хворих, знижує вміст сечовини і креатиніну крові.

5. В термінальній стадії ХНН з високою азотемією необхідно засто­совувати

безбілкову дієту (4-6 тижнів) з введенням незамінних амінокислот (до 5 г) в

поєднанні з висококалорійною їжею (не менше 2500 ккал) за рахунок жирів і

вуглеводів.