4.1. Ниркова коліка

Ниркова коліка розвивається при раптовому виникненні перепони на шляху відтоку

сечі із ниркової лоханки, що веде до її переповнення і розтягнення ниркової

капсули. Найчастіше ниркова коліка виникає внаслідок міграції конкременту чи

проходження по сечоводу конгло­мерату щільний кристалів, при деяких

захворюваннях нирок і сечо­воду в результаті закупорки сечоводу згустком крові

чи казеозними масами при туберкульозі чи пухлинах сечової системи, а також при

порушенні прохідності сечоводу при перегині, запальних процесах.

Приступ починається раптово. Частіше його провокує фізичне наван­таження, але

може початися і серед повного спокою, вночі під час сну, часто після надмірного

пиття. Біль ріжучий з періодами затихання і загострення. Хворі ведуть себе

неспокійно, шукають положення, яке полегшило б їх страждання. Приступ ниркової

коліки нерідко приймає затяжний характер і з короткими ремісіями може тривати

декілька днів підряд. Як правило, біль розпочинається в поперековій ділянці І

розповсюджується в підребер'я, по всьому животу і, що особливо характерно, по

ходу сечовода в напрямі сечового міхура до проме­жини, стегна. Біль

супроводжується прискореними покликами до сечопуску і ріжучими болями в

уретрі.

По закінченні приступу в сечі може бути підвищений вміст еритро­цитів і

лейкоцитів. Ниркову коліку може супроводжувати подразнення сонячного сплетіння

і очеревини, і майже завжди хворі скаржаться на нудоту, головокружіння, поклики

на дефекацію. Тривала ниркова коліка може супроводжуватись підвищенням AT, а

при пієлонефриті - підвищенням температури. При нирковій каліці, як правило,

симптом Пастернацького позитивний.

Картина УЗД залежить від урологічного захворювання; при сечо­кам'яній хворобі -

наявність тіней конкрементів; нефроптозі - опущен­ня нирок; гідронефрозі -

збільшення їх розмірів; новоутвореннях­пухлиноподібний утвір; запальних

захворюваннях - ущільнення чаш­ково-мискового апарату.

Невідкладна допомога

1. Теплові процедури - грілка на поперекову ділянку або гаряча ванна.

2. Спазмолітики і знеболюючі при нерізка виражених болях: Но-шпа (0,04 г) 2

табл.; галідор (0,1 г) 2 табл.; баралгін 1-2 табл., тіфен (0,03 г) 2 драже;

папаверін (0,04 г) 2 табл.; цистенал - 10-20 крап., авісан (0,5 г) 1-2 табл.

3. При різко вираженому больовому синдромі призначаємо: Но-шпу 2% - 2,0-4,0

в/в; або папаверину гідрохлорид 2% - 1,0 п/ш, в/м або

в/в; атропіну сульфат 0,1% - 1,0 п/ш або платифіліну гідротартрат 0,2%

- 1-2,0 п/ш з анальгетиками (2 мл 50% р-ну анальгіну в/м); баралгін;

5,0 мл в/в повільно; галідор 2,5% - 2,0 в/м або в/в. 4. При неефективності

заходів -

а) при наявності камінця в нижньому відділі сечовода блокада за

Лоріну-Епштейном: 40-60 мл 0,5% розчину новокаїну в ділянці сім'яно-то канатика

у чоловіків чи круглу маткову зв'язку у жінок;

б) при камінці, розміщеному в середній чи верхній третині сечовода,:

аналогічний ефект може дати внутрішньотазова блокада за Школьниковою.

Паранефральну блокаду за Вишневським при нирковій коліці не рекомендують через

можливий розрив напружено? нирки при випад­ковому пошкодженні її капсули.

5. Хлоретилове зрошення паравертебральної ділянки в попереко­вому відділі

хребта.

6. У випадку приєднання пієлонефриту для відновлення пасажу сечі проводять

катетеризацію сечовода.

7. Після зняття больового синдрому призначають вживання великої кількості

рідини.

8. Консультація уролога обов'язкова.

4.2. Гостра затримка сечопуску

Гостра затримка сечопуску при переповненому сечовому міхурі вини­кає внаслідок:

1. (механічної перепони) аденома чи рак передміхурової залози, простатит,

камінь, рак сечового міхура, фімоз, розрив сечоводу;

2. (неврологічних причин) пухлина чи травматичне ураження головного і спинного

мозку і інш. 3. функціонально-рефлекторні порушення (після операції. Істерія);

отруєння, токсикоалергічні уретрити.

При гострій затримці сечі біль виникає над лобком, посилюється при повторних

покликах до сечопуску. Біль може локалізуватися в про­межині, поперековій

ділянці, може періодично зменшуватись і вини­кати знову. При огляді хворого

(пальпації і перкусії) визначається збільшений сечовий міхур.

Невідкладна допомога

1. Введення спазмолітиків: 1 мл 2% р-ну папаверину гідрохлориду п/ш або 1 мл

0,2% платифіліну гідротартрату п/ш.

2. Звільнення сечового міхура шляхом катетеризації, краще гумо­вим катетером.

Використовувати з цією метою металевий катетер не рекомендують - можливе

пошкодження сечовидного каналу.

3. Після звільнення сечовий міхур промивають розчином антисептика (0,02% р-н

фурациліну).

4. Якщо після катетеризації самостійний сечопуск не відновлюється, хворий

підлягає подальшому нагляду для уточнення і усунення причин затримки сечі.