3.7. Печінкова енцефалопатія

Портосистемна енцефалопатія виникає поступово. Перебіг її прогре­суючий і чітко

залежить від кількості білка в їжі. Певне значення мають запори і зміни

кишкової мікрофлори. У випадках значних харчових навантажень і масивних

шлунково-кишкових кровотеч енцефалопатія може виникати швидко.

Перші прояви стосуються змін особистості: ураження лобних доль головного мозку

проявляється ейфорією, примітивним гумором, про­стотою соціальних відносин. В

Інших випадках спостерігається дратівливість, "дитяча пустотливість''.

Зниження інтелекту від легкого ступеня до деменції. Виявляється сповільненість

відповідей і їх короткість, апатія, байдужість, втрата Інтересу і ініціативи,

фіксований погляд, неохайність. Ці зміни часто сприймаються як особливості

характеру хворого. Може виникати дезорієнтація: хворий оправляється в

невідповідному місці. У деяких хворих виникають напади, галюцинації, гострі

реакції з маніакальними проявами.

Мова стає сповільненою, нечіткою, а голос - монотонним. При ступорі буває

дизаретрія, часто в поєднанні з негативізмом.

Важливою неврологічною ознакою є розмашистий тремор (астерик-сис), що

проявляється змінами почерку. Хода стає атактичною. Часто виявляються зміни

ритму сну "осовілість".

В прекомі і початковій комі сухожильні рефлекси підвищені; при

пасивному згинанні і розгинанні виявляється ригідність м'язів, рідко симптом

Бабінського. Може порушуватися зір.

При дифузному ураженні головного мозку можуть виявлятися м'язові посмиктування

і полігафія. В цьому періоді може виявлятися "печінковий" запах, що нагадує

запах переспілих фруктів і сірки.

В термінальній стадії - арефлексія, відсутність рогівкових рефлексів. Хворий

виглядає, як у сні. Можлива гіпервентиляція і гіперперексія. Може приєднуватись

бактеріемія, шлунково-кишкові кровотечі.

Спинномозкова рідина прозора, тиск нормальний. При комі може зростати білок в

лікворі (н. 0), але цитоз нормальний. Може виявлятися підвищення вмісту

глутамінової кислоти і глутаміну.

Принципи невідкладної терапії

- попередження надходження токсичних білкових метаболітів і видалення їх з

організму.

Дієта: різко зменшується кількість вживаного у іжі білка аж до виключення його.

З кишківника повинна бути видалена кров (при шлунково-кишкових кровотечах).

Тільки у випадку вираженої гіпопротеінемії у хворих з хронічним алкоголізмом

в/в вводять 250 розчин альбуміну по 100 мл/добу.

З кишківника виводяться продукти аміачної інтоксикації - високі клізми - 1-2

рази на день, призначення сольових послаблюючих і введення засобів, що

пригнічують амонієгенну кишкову флору. Най­частіше використовують неомщин в

початковій дозі 2-8 г, при підтримуючій дозі - 1 - 4 г/добу. Засіб призначають

у вигляді водної суспензії або через назогастральний зонд чи в клізмах (можна

при­значати ампіцилін 4_г/добу і канаміцин 1,5 г/добу).

Лактулоза (нормаза, портулак) призначається у вигляді 50% сиропу по 30 мл 3-5

разів на день до послаблюючого ефекту (стілець 2-3 рази на день). При комі

лактулозу вводять ч/з назогастральний зонд або в клізмі (по 300 мл сиропу на

300 мл води) ч/з 2-3 год. Засіб гідролізується кишковими бактеріями в молочну

кислоту, знижує рН, гальмує катаболізм аміаку-в кишківнику.

Дезінтоксікаційна терапія - в/в крапелько вводять 5% розчин гпюкози з

вітамінами (аскорбінова кислота 5% 10 мл, кокарбоксилаза 200

мг).

Для знешкодження аміаку призначають орніцетил (15-20 г/добу в/в

в ізотонічному розчині хлориду натрію чи глюкози).

При геморагічному синдромі промивають шлунок льодяним ізотонічним розчином

хлориду натрію, вводять свіжозаморожену плазму або свіжоцитратну кров по

100-200 мл 2-3 рази на добу, діцинон (4-6 мл/добу).

Гіпербарична оксигенізація в барокамері під тиском 2-3 атм. 1-3 год.