4. Набряк легень.

5. Раптова смерть на 10-15 добу після кардіоверсії спостерігається у

хворих з подовженим інтервалом QT.

2.1. Асфіксія

Асфіксія - синдром гострого порушення зовнішнього дихання, що проявляється

прогредієнтною задухою з наступним розвитком апноє і гіпоксичної коми.

Причини, що зумовлюють виникнення синдрому, визначають особ­ливості його

клініки і методики лікування, невідкладної допомоги, і

1. Порушення функції дихального центру:

а) гострі судинні церебральні розлади;

б) Інфекційні запальні 1 пухлинні процеси;

в) травми головного мозку;

г) інтоксикації (барбітуратами, опіатами і т.п.);

д) гіпоксія мозку при коматозних станах. 2. Порушення функції дихальних м'язів

при ураженнях довгастого і спинного мозку:

а) вірусна 1 мікробна інфекція нейротропної дії (поліомієліт, бо­тулізм,

правець, енцефаліт);

б) міастенія;

в)травми спини го мозку;

г) отруєння курареподібними препаратами.

3. Гострі гемодинамічні розлади, що супроводяться гіпоксією мозку (крововтрата

і шок, гостра серцево-судинна неспроможність).

4. Обтурація верхніх дихальних шляхів (гортань, трахея, бронхи) при:

а) повішанні, задушенні, втепленні;

б) попаданнях в дихальні шляхи блювотних мас, крові тощо;

в) стенозуючих патологічних процесах (алергічний запальний на­бряк, пухлина,

рубець і т.п.);

г) раптових порушеннях акту ковтання, паралічу язика і його западання.

5. Гострі патологічні процеси легеневої тканини, що зумовлюють;

альвеолярно-капілярну неспроможність:

а) гострий бронхіоліт;

б) двобічна крупозна пневмонія;

в) ателектаз легенів;

г) спонтанний пневмоторакс;

д) ексудативний плеврит;

е) набряк легенів.

6. Токсична асфіксія, зв'язана з дією хімічних сполук на дихальну функцію крові

(окис вуглецю, нітрити) і тканеві ферменти (ціаніди).

7. Травматична асфіксія, зумовлена травмами грудної клітки І живота.

Не дивлячись на те, що асфіксія зумовлена різними причинами, вона передовсім

характеризується порушеннями дихання, в яких можна

виділити чотири фази: інспіраторну, експіраторну, порушення ритму

дихання і агональну.

Хворі спочатку скаржаться на інспіраторну задишку, яка швидко змінюється

експіраторною, серцебиття, потемніння в очах, наростаючу

загальну слабість.

В анамнезі можуть вказуватися згадані вище патологічні стани. При огляді

загальний стам важкий, свідомість затьмарена (збудження змінюється пригніченням

психомоторних реакцій) або повністю втра­чена (гіпоксична кома). Має місце

дифузний ціаноз, часте поверхневе, можливе і аритмічне дихання (гасп-дихання,

Чейн-Стокса, Біота і т.п.). Голосове тремтіння над легенями ослаблене.

Перкуторний звук може бути тимпанічним (пневмоторакс), тупим (плеврит,

пневмонія, набряк), коробковим (бронхіальна астма) чи незміненим (інсульт,

енцефаліт, правець і т.п.). При аскультації дихання може бути ослабленим

везикулярним, стенотичним, бронхіальним з вологими чи сухими

хрипами, а згодом і відсутнім.

Частий пульс (120 і більше за 1 хв.) змінюється рідким 1 малим пульсом.

Підвищений на початку AT змінюється гіпотонією. Тони серця ослаблені, на фоні

тонічних і клонічних корчів з'являється фібриляція

шлунбчків. З розвитком набряку мозку і легенів з'являються олігурія і анурія.

Зіниці розширюються, а при зупинці дихання щезають зіничний і рогівковий

рефлекс, зупиняється серце, наступає клінічна смерть.

Додаткові обстеження

1. Загальний аналіз крові (в більшості випадків при запальному геиезі синдрому

- нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво, приско­рена ШОЕ, при пухлинах

домінують анемія і прискорена ШОЕ до 50-70

мм/год.

2. Біохімічний аналіз крові (при запальних і неопластичних процесах

- диспротеідемія за рахунок збільшення фракцій а1 і а2-глобул1нів;

при інтоксикації - ознаки ураження печінки: гіпербілірубінемія (норма

- 8,55-20,52 мкмоль/л), збільшення АЛТ (норма 0,11-0,68 ммоль/л),

ACT (норма 0,45-0,78 ммоль/л).

3. Цукор крові, як обов'язкове обстеження для всіх хворих (норма 4,4-4,6

ммоль/л - за Хагедорном-Йенсеном і 3,3-6,1 ммоль/л - глю-

козооксидазним методом).

4. Загальний аналіз сечі (як обов'язкове для всіх хворих обстеження). При

токсичному походженні синдрому чи центральних порушеннях регуляції

сечовиділення можлива (рідко) поява в сечі незначної (до 1-2 г/л) кількості

білка, еритроцитів (10-15 в п/з), лейкоцитів (10-15 в

п/з).

5. ЕКГ залежить від причин синдрому і вказує на різний ступ'нь

гіпоксії міокарда, можливі ознаки гострого легеневого серця:

5.1. Формування синдрому Q III, S І.

5.2. Сповільнення провідності в правому шлуночку з формуванням

термінальних зубців R(r) у відведеннях аVR, III, аVF, V1,2.

5.3. Ознаки перевантаження правого передсердя з формуванням гострокінцевих,

високих зубців Р у відведеннях II, III, aVF.

5. . Ознаки гіпоксії міокарда, особливо в правих відділах (зміщення сегмента Т

вгору і інверсія зубця Т у відведеннях lll,aVF, V 1-2.

5.5. Рідше ознаки гіпоксії міокарда лівого шлуночка (депресія сегмента ST,

інверсія Т у відведеннях І, II, V 5-6.

6. Ренгенологічні обстеження органів дихання (ознаки обшириої пневмонії,

ексудативного плевриту, пневмотораксу, ателектазу, пух­лини 1 т.п.).

7. Бронхоскопія (ознаки пухлини, сторонні тіла, гнійні пробки і т.д.).

8. Рентгенологічні обстеження черепа і хребта (пухлини мозку,' абсцес, переломи

1 т.д.).

9. ЕЕГ - ознаки ураження ЦНС.

10. Спинальна пункція (виявлення ознак церебральних уражень).

11. Плевральна пункція (виявлення рідини в плевральній порожнині з наступним іТ

аналізом).

12. Реоенцефалограма (виявлення порушень мозкового кровообігу).

13. Коагулограма чи ТЕГ (виявлення ознак гіпер- чи гіпокоагуляціі).

14. Офтальмоскопія (застійні зміни, ангіоретинопатіТ).

15. Визначення кислотно-лужного балансу за мікрометодом Аструпа вказує на

дихальний чи метаболічний ацидоз (нормальні показники:

рН-7, 35-7,45, р CO 2 - 35-45 мм рт.ст.; АВ - активний бікарбонат -19-25

ммоль/л, SB - стандартний бікарбонат- 21-25 ммоль/л, ВВ -буферні основи - 46-52

ммоль/л, BE - надлишок чи дефіцит буферних основ в порівнянні з нормою - +- 2,3

ммоль/л).

16. Визначення газів крові (нормальні показники капілярної крові:

р02 - 80-100 мм рт.ст.; рС02 - 35-40 мм рт.ст., насичення Нв киснем 94-98%,

об'ємний вміст 02 - 19-21 мл (100 мл) свідчить про гіпоксемію і гіперкапнію.

17. Біологічна проба: визначення ботулінового токсину з допомогою реакції

нейтралізації в дослідах на білих мишах.

18. Спеціальні токсикологічні проби (на барбітурати, ціаніди, ФОР Е т.п.).

Невідкладна допомога

1. При наявності обтураційного синдрому для звільнення дихальних шляхів від

слизу, крові, блювотних мас використовують постуральний "Дренаж (при умові

відсутності порушень мозкового кровообігу). Потім відсмоктують рідкий вміст з

носоглотки, трахеї 1 бронхів через гумовий Катетер з допомогою апаратів ДП-1,

ДП-2. При необхідності проводять штучне апаратне дихання. При наростаючій

асфіксії - термінова Інтубація чи трахеостомія.

2. При попаданні сторонніх тіл у верхні дихальні шляхи і розвитку асфіксії

відтискають нижню щелепу роторозширювачем і витягують язик з допомогою

язикотримача. При попаданні стороннього тіла в

гортань чи трахею Інтубація протипоказана 1 роблять трахеотомію з наступною

госпіталізацією в спеціалізований відділ.

3. При гострих порушенних зовнішнього дихання внаслідок гострих гемодинамічних

розладів, ураженнях функції дихального центру (гострі судинні церебральні

порушення, запальні і пухлинні процеси,

отруєння ядами), а також внаслідок ураження дихальної апаратури негайно

проводять неапаратне штучне дихання з наступним переве­денням на кероване

апаратне штучне дихання.

4. Комплекс невідкладних лікарських заходів при гострому змен­шенні дихальної

поверхні легенів включає оксигенотерапію, серцево-судинні засоби, штучне

дихання при наявності показань, а при не­обхідності - і дефібриляцію,

протимікробну терапію (цефалотин 1,0 в/м чи в/в 2-3 рази на добу чи оксацилін

по 1,0 в/м через 4-6 год.), бісептол 960 мг (10 мл) в/в крапельно в 250 мл

фізрозчину 2 рази на добу 1 н.

5. При гострій дихальній неспроможності внаслідок важких гемоди­намічних

розладів з розвитком гострої серцево-судинної недостатності вводять серцеві

глікозиди (0,5 мл 0,05% розчину строфантину чи 1 мл 0,06% розчину норглікону

в/в в 20 мл 0,9% розчину хлористого натрію, 10 мл 2,4% розчину еуфіліну для

розширення бронхів і зменшення легеневої гіпертензії. При зниженні AT -

кордіамін 2 мл, 10% розчин коразолу 2 мл, 5% розчин ефедрину, 1 мл, 1% розчин

метазону 1 мл в/в крапельна або в/м чи п/ш. 0,3-0,5 мл, преднізолон 30-60-120

мг в/м. При набряці легенів вводять швидкодіючі діуретини (лазикс 40-80 мг

в/в).

6. При наростаючій недостатності зовнішнього дихання, зумовленій астматичним

статусом, призначають глюкокортикоіди, еуфілін і сер­цеві глікозиди (див.вище),

при нормальному AT - 25% розчин сірчанокислої магнезії, 100-150 мл 4% розчину

гідрокарбонату натрію.

7. При наявності значної кількості харкотиння (набряк легенів) застосовують

аерозолі піногасники (пара етилового спирту з киснем або антифосилан), при

наявності в'язкого харкотиння - інгаляції про­теолітичних ферментів.

Після проведення невідкладних заходів хворих госпіталізують в пульманологічний

стаціонар.