14Підсистеми сапр
Підсистеми САПР:для кінцевого користувача апаратні і програмні засоби виступають як одне ціле,утворюючи інструмент проектування, в цьому можна виділити окремі структурні одиниці:програмно методичний комплекс-ПМК
Програмно технічний комплекс-ПТК
Підсистеми САПР
Програмно методичний комплекс
Взаємоповязана сукупність деяких частин програмного, методичного та іншого забезпечення(інколи математичне та лінгвіністичне забезпечення).Необхідна для одержання закінченого-проектного рішення по об’єкту проектування наприклад ПМК:
Оформлення документації
Синтез проектних рішень моделювання
APM Win Machine і тд.
ПТК- це взаємозв’язана сукупність ПМК та ТЗ.
ПТК=ПМК+ТЗ
При цьому ТЗ може реалізуватись суто під даний програмно методичний комплекс, типовим прикладами ПТК є автоматизоване робоче місце ПТК і ПМК являють собою промисловий продукт.
Підсистема САПР-складова, структурна частина САПР,яка володіє всіма властивостями і являється самостійною системою
Проектуючи та обслуговуючі
Проектуючі підсистеми- призначені для проектування а обслуговуючі :забезпечують правильне функціонування перших.(оформлення передачі інформації СУБД)
Проміжкове положення між цими двома у більшості випадків САПР займає підсистема машинної графіки.
Також підсистема САПР поділяється на елементоуніверсальні:
Об’єктні(орієнтовані на визначення проектування об’єктів)
Інваріантні(непов’язані ніякими конкретними об’єктами )
Переваги:можливість на одній системі проектувати багато типів об’єктів.
Недолік:складність проектування.
Тема 5
ЛІНГВІНІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Включає в себе мови для представлення інформації про проектовані об’єкти , процеси , засоби , проектування.Мови САПР
Мова програмування
Мова проектування
МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ-використовуються для написання програм і застосування головним чином розробниками САПР
МОВИ ПРОЕКТУВАННЯ- служать для опису інформації про об’єкти і задачі проектування і є засобом спілкування користувача САПР з ЕОМ.
Особливу групу складають МОВИ ОПИСУ КЕРУЮЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ для програмно керованого технічного обладнання.
Можуть бути :процедурні та не процедурні
Процедурні мови- використовуються для опису процесів у вигляді послідовності дій та процедур , зокрема більшість мов програмування відносяться до процедурних мов.
Непроцедурні мови – для опису структури об’єктів (зв’язків між ними).
Мови програмування:
Високорівневі та низько рівневі
Низькорівневі-мови речення в якої подібні машинним командам, типовим прикладом є мова ASEMBLER,використання цих мов дозволяє досягти найвищої ефективності об’єктних програм з точки зору витрат обчислювальних ресурсів-машинний час та пам'ять.
Недолік:складність написання програм шов свою чергу вимагає високої кваліфікації програміста.
Залежність від апаратної частини тобто програма пишеться під конкретний тип процесу.
Алгоритмічну мову високого рівня(високорівневу мову) дозволяють більш ефективно програмувати з точки зору написання програм.) класифікація програміста може бути середня та низька , можливість роботи програм на 2 –ох платформах,( менша ефективність роботи на апаратній частині)-недолік
Мови проектування- згідно рисунку 5.1 поділяються на 5 груп
ВХІДНІ- служать для задання інформації про об’єкти та задачі проектування , які передаються від людини до машини в цих мовах завжди можна виділити 2 частини :процедурну(описує завдання) та не процедурну(описує об’єкти )
Відповідно об’єкти можемо представляти у вигляді графіків , креслень (схем) та математичних моделей
Вихідні-для представлення інформації машини до людини(зображення на екрані(цифрове),текст)
Мови супроводу- для корегування і редагування даних при виконанні проектних процедур , в діалогових режимах роботи , вхідні , вихідні, та мови супроводу об’єднуються під однією назвою , мова діалогу.
Проміжкові мови- длЯ опису інформації при задачі проектування на визначені стадії трансляції.введення єдиної проміжкової мови для програмного методичного комплекту ПМК.,полегшує його адаптацію до нових вхідних мов , тобто робить відкритим ПМК до нових складових лінгвіністичного забезпечення.
Внутрішні мови –мови внутрішнього представлення даних , що дозволяє прийняти певні домовленості , про інтерфейси окремих програм в ПМК)
МОВНІ ПРОЦЕСОРИ
Використання на машині завдань представлених на ЕОМ представлення на деякій мові відмінної від машинної , потрибує інтерпретації або попередньої трансляції вихідної інформації , для цього використовуються перетворення спеціальних програм або техн. Пристоями-інтерпретаторами або трансляторами , об’єднана назва для них мовні процесори .
ІНТЕРПРИТАТОР –почергово аналізує і виконує вказівки які виражені реченнями вхідної мови , в оперативній памяті машини при цьму присутні , прикладна програма на вихідній мові та інтерпретатор.
ТРАНСЛЯТОР-(займає більше памяті) перетворює задану інформацію з вихідної мови на іншу . Якшо вихідна мова ( з транслятора) машинна або близька до машинної , то транслятор називають –компілятором, а сам процес перетворення (компіляцією) (більша швидкодія)
Якшо вхідна і вихідна мови відносяться до одного і того ж рівня то транслятор називають (конвертором ) а сам процес конвертацією. Розвязком задач за методом трансляції відбувається в 2 етапи .
Спочатку в оперативній памяті розташовується вхідна програма і компілятор , результатом роботи буде робоча програма (розширення ехе,bat,com)
Виконання робочої програми
Недоліком транслятора є те що він займає багато оперативної памяті під робочу програму, а інтерпретатора є швидкість (мала) робити особливо коли в програмі є цикли.Покращенням є використання трансляторів інтерпретуючого типу , які використовують проміжкові мову яка володіє наступними властивостями , вихідна програма на такій мові займає менший об’єм оперативної памяті ніж на машинній мові .Час інтерпретації проміжкового опису менше ніж вхідної , тоді розвязок задачі здійснюється трансляцією на проміжкову мову з інтерпретації одержаного проміжкового опису , інший спосіб використання крокових компіляторів в яких вхідна програма транслюється і виконується достатньо великими частинами.
Проміжкові і внутрішні мови мають перевагу на відмінну від вхідних мов , яка полягає в тому що вони більш універсальні , в той же час універсальність пов’язана з громісткістю і відповідно незручностями до кінцевого користувача .
Вирішенням цієї проблеми є використання дворівневої системи лінгвіністичного забезпечення.
Вданій схемі вводиться універсальна проміжкові мова яка відображає властивості широкого класу об’єктів .Вхідні мови А,В,Z э вузькоспеціалізованим і орієнтованими на розробників різних типів об’єктів.Користувач складає опис на вхідній мові , яка йому зручна для роботи , далі цей опис транслюється за допомогою конвертора на проміжкові мову для якої вже зроблений транслятор –найбільш складна частина даної системи . у випадку появи нової вхідної мови , то для неї треба лише розробити конвертор на дану проміжкові мову, конвертор транслює з одного рівня на той же самий (java-ci)