- •Клименко с.О.
- •Суми 2012
- •Змістовий модуль №1
- •§1. Хімія біогенних елементів
- •Основні поняття та закони хімії
- •Класифікація хімічних речовин
- •Класифікація неорганічних речовин
- •Будова атомів елементів
- •1.3. Періодичний закон та періодична система елементів
- •1.4. Загальні відомості про біогенні елементи
- •Вміст хімічних елементів органогенів в організмі людини (%)
- •Добова норма потрапляння хімічних елементів в організм людини
- •1.5. Загальні хімічні властивості s - елементів
- •1.6. Біологічна роль s-елементів та застосування їх сполук в медицині
- •1.7. Органогенні р-елементи. Загальні хімічні властивості. Біологічне значення
- •1.8. Хімічні властивості d- елементів
- •1.9. Біологічна роль d-елементів та застосування їх сполук в медицині
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №2
- •§ 2. Комплексні сполуки
- •2.1. Склад і будова комплексних сполук. Координаційна теорія а.Вернера
- •Взаємозв`язок між зарядом комплексоутворювача та його координаційним числом
- •2.2. Класифікація і номенклатура комплексних сполук
- •2.3. Просторова будова та ізомерія комплексних сполук
- •Геометрична конфігурація комплексу залежно від координаційного числа комплексоутворювача
- •2.4. Хімічні властивості комплексних сполук
- •2.5. Метало-лігандний гомеостаз. Застосування комплексних сполук у медицині
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №3
- •§ 3. Вчення про розчини
- •3.1. Значення води і водних розчинів
- •3.2. Загальні відомості про розчини, їх склад і типи
- •Йонний склад деяких біорідин, ммоль/л
- •3.3. Механізм процесів розчинення
- •3.4. Кількісний склад розчинів
- •3.5. Дифузія та осмос
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №4
- •§ 4. Рівновага в розчинах електролітів
- •4.1. Розчини електролітів та їх значення в життєдіяльності організмів
- •4.2. Електролітична дисоціація електролітів
- •Константи електролітичної дисоціації кислот та основ (при 25 0с)
- •Йонний добуток води. Водневий показник рН
- •Найважливіші кислотно-основні індикатори
- •Значення рН для фізіологічних рідин організму людини
- •4.4. Гідроліз солей
- •4.5. Буферні системи
- •4.6. Водно-електролітний баланс в організмі людини
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №5
- •§ 5. Окисно-відновні реакції
- •5.1. Теорія окисно-відновних реакцій
- •5.2. Складання рівнянь окисно-відновних реакцій
- •Питання для самоконтролю
- •Д одатки
- •Електронегативність хімічних елементів
- •Взаємозв`язок між деякими фізичними величинами
- •Список літератури
- •Для нотаток для нотаток
4.6. Водно-електролітний баланс в організмі людини
Основна роль водно-електролітного балансу в організмі людини полягає у підтримці сталості внутрішнього середовища – гомеостазу.
Всі біохімічні процеси, що відбуваються в організмі, протікають у водному середовищі рідин внутрішнього середовища. Так, 40–45% води від загальної кількості знаходиться у внутрішньо клітинній рідині; 20-23% - у позаклітинній.
! Поясніть, чому кількість води в організмі людини похилого віку менша, ніж у молодої людини.
Добова потреба у воді для дорослої людини складає 40 г/кг маси тіла. Вода, що міститься в організмі, надходить, переважно, з продуктами харчування та напоями (екзогенна вода). Ендогенна вода в організмі людини утворюється в результаті окиснення білків, жирів, вуглеводів тощо, і складає 10-15% від загальної кількості.
Основними йонами, що підтримують водно-електролітний баланс є йони Натрію Na+. Баланс йонів Na+ тісно пов’язаний з обміном йонів Калію, тому процеси регуляції співвідношення концентрації йонів Na+ та К+ в організмі людини взаємозалежні.
! Згадайте, які біогенні елементи відносять до мікро- та мікроелементів.
Основна маса макроелементів в організмі міститься у формі йонів та мінеральних солей. Мікроелементи в організмі знаходяться здебільшого у складі комплексних сполук, білків та інших органічних молекулах. Стан водно-електролітного обміну значною мірою залежить від рівня вживання мінеральних солей та рідин. Порушення водно-електролітного обміну в організмі виявляють при багатьох захворюваннях і патологічних станах (недостатність кровообігу, артеріальна гіпертензія, гіпофункція кори надниркової залози, гіпофункція задньої частки гіпофізу, кишкові інфекції, інтоксикації, перегрівання тощо). Так, зменшення об'єму рідини в організмі спричиняє синдром дегідратації, в свою чергу, збільшення об'єму рідини – гіпергідратацію. Такі процеси призводять до порушення гомеостазу. Зазначимо, що організм людини легше переносить гіпергідратацію, ніж дегідратацію. Дегідратація проявляється в різноманітних формах, та має декілька класифікацій. Так, до першого типу, так званого істинного, гіпертонічного чи клітинного, відносяться дегідратації, в основі якої лежить нестача води без значних втрат електролітів. Інший вид – позаклітинна дегідратація – називається гіпотонічною. Вона зумовлена значними втратами електролітів, особливо, йонів Калію. Причинами позаклітинної гіпергідратації може бути надмірне надходження води в організм та її затримка внаслідок порушення виділення рідини та солей нирками (ниркова недостатність чи порушення ниркової регуляції). Контроль водно-електролітного балансу в організмі здійснюється системою вгамовування спраги та гормоном вазопресином. Якщо в організмі зростає об’єм рідини і зменшується осмотичний тиск позаклітинної рідини, то вазопресину виділяється менше і надлишок води виводиться із сечею. Зміна осмотичного тиску рідин організму найчастіше пов’язана з кількістю йонів Натрію в організмі та їх засвоєнням. У відновленні натрієвої рівноваги важливу роль відіграє гормон альдостерон. Наприклад, після споживання солоної їжі концентрація йонів Натрію у крові підвищується, що автоматично спричинює зменшення виділення альдостерону і, як результат, відбувається виділення надлишку йонів Натрію із сечею. І навпаки, якщо в організмі виникає нестача йонів Натрію (наприклад, при інтенсивному потовиділенні), то виділення альдостерону зростає. Внаслідок цього відбувається зворотне всмоктування йонів Натрію. У кінцевому результаті концентрація йонів Натрію нормалізується.
Кальцієвий обмін підлягає складному гормональному регулюванню, у якому беруть участь такі гормони як паратгормон, кальцитонін і вітамін D3. Нестача Кальцію в організмі людини може бути спричинена неправильним харчуванням, гіповітамінозом, зменшенням паратгормону або надлишком кальцитоніну.
Таким чином, обмін води та електролітів є складним процесом взаємодії майже всіх систем організму. Порушення водно-сольового обміну викликають значні зрушення у роботі всіх органів та систем, тому вивчення даного питання на сьогодні є актуальною медико-біологічною проблемою.
