- •Клименко с.О.
- •Суми 2012
- •Змістовий модуль №1
- •§1. Хімія біогенних елементів
- •Основні поняття та закони хімії
- •Класифікація хімічних речовин
- •Класифікація неорганічних речовин
- •Будова атомів елементів
- •1.3. Періодичний закон та періодична система елементів
- •1.4. Загальні відомості про біогенні елементи
- •Вміст хімічних елементів органогенів в організмі людини (%)
- •Добова норма потрапляння хімічних елементів в організм людини
- •1.5. Загальні хімічні властивості s - елементів
- •1.6. Біологічна роль s-елементів та застосування їх сполук в медицині
- •1.7. Органогенні р-елементи. Загальні хімічні властивості. Біологічне значення
- •1.8. Хімічні властивості d- елементів
- •1.9. Біологічна роль d-елементів та застосування їх сполук в медицині
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №2
- •§ 2. Комплексні сполуки
- •2.1. Склад і будова комплексних сполук. Координаційна теорія а.Вернера
- •Взаємозв`язок між зарядом комплексоутворювача та його координаційним числом
- •2.2. Класифікація і номенклатура комплексних сполук
- •2.3. Просторова будова та ізомерія комплексних сполук
- •Геометрична конфігурація комплексу залежно від координаційного числа комплексоутворювача
- •2.4. Хімічні властивості комплексних сполук
- •2.5. Метало-лігандний гомеостаз. Застосування комплексних сполук у медицині
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №3
- •§ 3. Вчення про розчини
- •3.1. Значення води і водних розчинів
- •3.2. Загальні відомості про розчини, їх склад і типи
- •Йонний склад деяких біорідин, ммоль/л
- •3.3. Механізм процесів розчинення
- •3.4. Кількісний склад розчинів
- •3.5. Дифузія та осмос
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №4
- •§ 4. Рівновага в розчинах електролітів
- •4.1. Розчини електролітів та їх значення в життєдіяльності організмів
- •4.2. Електролітична дисоціація електролітів
- •Константи електролітичної дисоціації кислот та основ (при 25 0с)
- •Йонний добуток води. Водневий показник рН
- •Найважливіші кислотно-основні індикатори
- •Значення рН для фізіологічних рідин організму людини
- •4.4. Гідроліз солей
- •4.5. Буферні системи
- •4.6. Водно-електролітний баланс в організмі людини
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль №5
- •§ 5. Окисно-відновні реакції
- •5.1. Теорія окисно-відновних реакцій
- •5.2. Складання рівнянь окисно-відновних реакцій
- •Питання для самоконтролю
- •Д одатки
- •Електронегативність хімічних елементів
- •Взаємозв`язок між деякими фізичними величинами
- •Список літератури
- •Для нотаток для нотаток
Йонний добуток води. Водневий показник рН
Вода – це слабкий електроліт. Процес дисоціації можна представити наступною схемою:
Н2О ↔ Н+ + ОН-
Запишемо константу електролітичної дисоціації для даного рівняння:
або
Константа
електролітичної дисоціації води Н2О
при 250С
дорівнює 1,8·10-16.
Концентрація недисоційованих молекул
води
практично дорівнює її молярній
концентрації. Молярна концентрація
води обчислюється як відношення маси
1 л води (1000 г ) до її молярної маси (18
г/моль) і дорівнює 55,56 моль/л:
,
тобто
Рівняння Кд води приймає вигляд:
Якщо
позначити
Кw
,
то одержимо:
Величину Кw називають йонним добутком води. Концентрація йонів Гідрогену дорівнює концентрації гідроксид йонів:
моль/л
У нейтральному середовищі [H+]=[OH−]=10−7, якщо ж до води додати розчин якої-небудь кислоти, то концентрація йонів Гідрогену збільшиться, що призведе до зменшення концентрації гідроксид йонів, тобто [H+ ] > [OH− ] , проте добуток концентрацій цих йонів залишиться сталим. Наприклад, у разі додавання до води 0,001 М розчину хлоридної кислоти концентрація йонів Гідрогену буде визначатися загальною концентрацією кислоти, тобто [H+] = 10-3 моль/л, а концентрацію гідроксид йонів можна знайти зі співвідношення:
У розчинах лугів концентрація йонів Гідрогену значно менша, ніж концентрація гідроксид йонів. Наприклад, у 0,001 М розчині натрій гідроксиду концентрація гідроксид йонів дорівнює концентрації лугу, тобто [OH-]=10-3моль/л, а концентрація йонів Гідрогену:
Проводити розрахунки концентрації йонів Гідрогену та гідроксид йонів через від`ємний ступінь не зручно – дуже малі дробові числа. Тому, за пропозицією Серенсена (1909) стали використовувати водневий показник рН – від’ємний десятковий логарифм концентрації іонів Гідрогену:
рН= - lg [Н+]
Аналогічно виражають концентрацію гідроксо-іонів (гідроксильний показник):
рОН = - lg [ОН-]
Якщо величину виразити у логарифмічній формі, одержимо:
рН+рОН=14
Отже, величина рН є кількісною мірою кислотності середовища:
у нейтральному середовищі рН=7;
у кислому середовищі рН<7;
у лужному середовищі рН > 7.
Найчастіше рН середовища визначають за допомогою індикаторів – речовин, що змінюють забарвлення (табл. 11). Кислотно-основні індикатори - це органічні речовини, які здатні змінювати колір в розчині при зміні рН середовища, або за наявності в досліджуваному зразку кислоти або лугу. До таких індикаторів відносять: лакмус, фенолфталеїн, метиловий оранжевий, метиловий червоний тощо. Одна крапля такого індикатора дозволяє зробити висновок про кислотне, нейтральне або лужне середовище . Індикаторний папір випускається у вигляді індикаторних смужок або тест-смужок для визначення кислотності або рН. Такі смужки випускаються в різних варіантах: з нанесенням кольорової шкали на упаковку, з надрукованими значеннями рН на смужці, з індикаторною шкалою на самій тест-смужці.
Таблиця 11
Найважливіші кислотно-основні індикатори
Індикатор |
Середовище |
||
кисле |
нейтральне |
лужне |
|
Метиловий оранжевий |
Червоний (рН<3,1) |
Оранжевий (3,1<рН<4,4) |
Жовтий (рН>4,4) |
Метиловий червоний |
Червоний (рН<4,2) |
Оранжевий (4,2<рН<6,3) |
Жовтий (рН>6,3) |
Фенолфталеїн |
Безбарвний (рН<8,0) |
Оранжевий (8,0<рН<9,8) |
Жовтий (рН>9,8) |
Лакмус |
Червоний (рН<5) |
Фіолетовий (5<рН<8) |
Синій (рН>8) |
Вимірюваний діапазон може бути як широким (від 0 до 14), так і вузьким (1,7-3,8). Вимірювання значення кислотності можливе з точністю до одиниць рН, або навіть десятих значення рН. Індикаторний папір може мати вигляд смужок, рулонів, в коробках, в тубусах, пеналах, або відривний. Універсальним індикаторним папером користуються тільки для наближеного визначення значень рН в широких межах з точністю близько однієї одиниці рН або десятої частки.
Йони Гідрогену та Гідроксид йони мають особливу фізіологічну значущість. Вони впливають на ферментативну активність, від значення рН залежить функціонування клітин, тканин та органів всього організму. Рідини внутрішнього середовища організму (шлунковий сік, кров, слина, сеча тощо) також характеризуються певним значенням рН (табл.12). Відхилення від норм значення рН призводить до виникнення патологічних станів, захворювань. Треба враховувати і те, що від певного значення рН середовища залежить фармакологічна дія деяких лікарських препаратів. Зважаючи на це, препарати, що руйнуються під дією кислоти шлункового соку, виготовлюють у формі капсул, що розчиняються у слабо лужному середовищі кишковику.
Таблиця 12
