3. Грунтоутворюючі та підстилаючі породи

В геоструктурному відношенні територія області належить до Українського кристалічного щита, який являє собою докембрійську складчасту споруду, скеладену гранітами, гранітно – гнейсами, гнейсами та кристалічними сланцями. Масивно-кристалічні породи та продукти їх вивітрування (в тому числі коалінові глини) на опереважній частині території обл. лежать на незчній глибині, чим пояснюється майже повсюдне їх виділення в долинах річок та урвищах глибоких ярів.

Для даної місцевості характерне дуже незначне поширення осадочних порід, давніших за третинні. Вони представлені пісковиками, сланцями та вапняками, покрівля яких нерідко залягають відклади сеноманського ярусу крейдяної системи.

Найбільш поширені сарматські відклади. Вони представлені двома шарами, з яких нижній складений вапняками, а верхній – піскувато-глинистою серіно.Товщина вапняуків досягає 100 м.

Третинні відклади перекриті різними за літологічним і механічним складом та генезисом четвертинними породами. Поверхневими четвертинними відкладами майже повсюдно є леси та лесовидні суглинки.

Важливим фактором грунтоутворення є материнські породи. Їх мінералогічний, хімічнихй та механічний склад значною мірою обумовлює фізико-хімічні і фізичні властивості грунтів.

На території області грунтоутворюючі породи представлені четвертинними, третинними зрідка декамбрійськимими відкладами.

Леси, які в межах господарства є основною грунтоутворюючою породою, майже повсюдно вкривають плато та схили. Вони являють собою добре відсортовану породу, польового, бурувато-польового або коричнюватого кольору зрозвиненою пористістю, без шаруватості. Механічний склад їх поступово змінюється з пн. Заходу області на південь. На території господарства механічний їх склад переважно середньо суглинковий.Леси є найбільш цінною породою.

Леси – дуже цінна пилувата грунтоутворююча порода жовто-польового або сірого кольору. За гранулометричним складом – пилувато суглинкові з переважінням часток кірупного пилу 50%. Характерною особливостю є відсутність горизонтальної шаруватості. Леси пухкі, пористі, збагачені вуглекислим кальцієм до 30%,Є який рорзподіляється в породі рівномірно, або утворює тверді скупчення у формі конкрецій (білозірна), трубочок, прожилок, журавчиків, лесових ляличок.

4. Рослинність

Природна рослинність в минулому була характерною для лісостепової зони. Тут панувала лісова та лучностепова рослинність, яка відіграла вирішальну роль у формуванні грунтового покриву.

Ліси в минулому займали переважно найбільшу частину господарства, де були восновному дубово-грабові ліси. На невеликих рівнинних площах переважно лучна рослинність. Нині масиви, зайняті природною лучно-степовою рослинністю, майже всі розорані. Так само розорана основна частина лесу, де колись були ліси. Збереглися ліси лише на окремих масивах. За своїм видовим станом, ліси досить різноматні. В деревостої переважають дуб, граб, зустрічаються липа, клен, ясен, берест, тополядика яблуня та груша.

З чагарників поширена ліщина, шипшина. На знижених ділянках поширені вільха, тополя, на піщаних грунтах - сосна.

Рештки степолвої рослинностізбереглися переважно на крутосхилах балок та ярів, де вони представлені посухоствійкими бобово-злаково-різнотравними асоціаціями. На помірно звіоложених заплавних ділянках розповсюджені вологолюбиві злаки, бобові, та різнотравя. На перезволожених та заболочених ділянках переважають різнівидиосок, очеретів, а також болотне різнотравя.

На підвищених еродованих ділянкахпід лісовимипокривами постійно відбуваються підзолистий процесгрунтоутворення. Тут утворилися сірі та світло-сірі лісові грунти.