Адміністративне право.

^Зміст

1. Значення адміністративного права.

2. Предмет адміністративного права.

3. Метод адміністративного права і його особливості.

4. Адміністративно-правова норма, її види і особливості.

5. Адміністративна реформа, її зміст і метод.

6. Адміністративне стягнення.

Адміністративне право - це публічне право.

Адміністративне право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління.

Предмет адміністративного права:

• відносини державного управління у сфері економіки, фінансів, соціального захисту і т.д.;

• управлінські відносини у системі державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

• управлінські відносини, що складаються у процесі внутрішньої організації діяльності інших органів (прокуратура, суд, апарат ВРУ), діяльності підприємств, установ, організацій;

• управлінські відносини, пов'язані з реалізацією повноважень і функцій виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування;

• відносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування прав і свобод громадян, надання їм різних управлінських послуг;

• відносини у сфері адміністративної юстиції;

• відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності.

Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими ознаками:

1. це управлінські відносини;

2. виникають в результаті здійснення управлінської діяльності;

3. один із суб'єктів наділений владними повноваженнями;

4. це відносини влади і підпорядкування;

5. забезпечуються силою державного примусу.

Метод адміністративного права - це сукупність приймів, способів, засобів, за допомогою яких адміністративно-правові норми врегульовують відносини, що входять до предмету адміністративного права.

Метод адміністративного права - імперативний.

Прийоми, які містяться у адміністративно-правових нормах:

• приписи;

• дозволи;

• заборони.

• Особливості методу адміністративного права:

• найпоширенішими є приписи;

• односторонність волевиявлення одного з учасників адміністративних правовідносин;

• приписи підлягають застосуванню незалежно від того, з чиєї ініціативи виникли адміністративні правовідносини;

• владність та односторонність приписів не виключають можливості застосування дозвільних засобів регулювання адміністративних правовідносин;

• категоричність.

• Адміністративно-правова норма.

• Адміністративно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, що встановлене державою, яке регулює виконавчо-розпорядчі відносини, що виникають між органами виконавчої влади та фізичними і юридичними особами, а також відносини внутрішнього адміністрування.

• Особливості адміністративно-правової норми:

1. у ній закріплюються відносини з керування, державного контролю та нагляду;

2. метод впливу адміністративно-правової норми - імперативний, державно владний;

3. виконання приписів адміністративно-правової норми гарантується державою за допомогою таких засобів:

• організаційні;

• роз'яснювальні;

• стимулюючі;

• примусові.

• Види адміністративно-правових норм:

• I. За цільовим призначенням:

• регулятивні;

• охоронні.

• II. За змістом:

• матеріальні;

• процесуальні.

• III. За впливом на поведінку суб'єкта:

• зобов'язуючі;

• забороняючи;

• уповноважуючи;

• заохочувальні.

• IV. За масштабом застосування:

• загальні;

• спеціальні.

• V. За повнотою викладення:

• визначені;

• банкетні.

• Реалізація адміністративно-правової норми.

• Реалізація адміністративно-правової норми - це практичне застосування правила поведінки, що міститься у адміністративно-правовій нормі, з меток регулювання виконавчо-розпорядчих відносин.

• Форми реалізації адміністративно-правової норми:

• виконання;

• використання;

• додержання;

• застосування.

• Вимоги щодо застосування адміністративно-правової норми:

1. законність;

2. обґрунтованість;

3. доцільність.