18. Характеристика причин і механізмів недоліків лексико-граматичної сторони мовлення ( змр, алалія, афазія).

Під лексико-граматичної стороною промови розуміють словник і граматично правильне його використання. Причинами порушення лексико-граматичної будови мовлення при загальному недорозвитку мовлення є провідним дефектом в структурі , так як у дітей пізніше формування мови, бідний запас слів, аграматизмів, дефекти вимови і фонемообразования, неправильне вживання в мові дієслів, відмінкових закінчень, прийменників, спілок, а також неправильне узгодження в роді і числі, що впливає на спілкування дітей з оточуючими. При загальному недорозвиненні мови спостерігається складні і стійкі порушення письма, пов'язані з порушеннями всіх компонентів мовлення та їх взаємодії. Алалія Словниковий запас дітей-алаліків обмежений - виявляється неправомірне розширення або звуження значень слів, відмічаються численні помилки в їх вживанні. Дитина не може пояснити значення слів, не вміє користуватися засобами словотворення Також спостерігалися викривлення складової будови слова , порушення звуковимови і диференціації звуків за артикуляційними ознаками, помилки в граматичній будові речення, слабка диференціація лексичних значень, незнання мовних правил перефразування, синонімізації, неточності вживання антонімічних засобів мови

17 Характеристика причин і механізмів (з клінічної позиції) недоліків фонетико- фонематичної сторони мовлення (дислалії, ринолалії, дизартрії).

Дислалія може бути функціональною чи органічною. Причиною функціональної дислалії вважається функціональна слабкість, яка виникає в окремій групі м’язів периферійного відділу артикуляційного апарату , що впливали на дитину у сенситивний період розвитку вимови нею фонем, у віці від народження до чотирьох років. Причинами органічної дислалії вважають порушення будови органів артикуляції, які або обмежують їхню рухливість, або створюють специфічні умови, додаткові перешкоди на шляху формування правильної артикуляції фонем.

функціональна форма дислалії може бути викликана неправильним вихованням дітей (наявністю зразків неправильної вимови фонем в оточенні дитини, сюсюканням з нею, гіперопікою чи гіпоопікою тощо), створенням неправильних умов для розвитку артикуляційної моторики починаючи від їхнього народження (тривалим смоктанням соски чи пальця, відсутністю грудного годування, соматичними чи частими гострими респіраторними захворюваннями, захворюваннями в області носа і носоглотки тощо При органічній формі дислалії порушення вимови фонем у дітей зумовлені:

1) аномаліями будови зубо-щелепної системи: діастемою між передніми зубами, наявністю переднього чи бокового відкритих прикусів, прогенією, прогнатією (див. додаток ;2) специфічною будовою твердого піднебіння: високим готичним, низьким пласким (див. додаток 3) специфічною будовою язика: маленьким язиком, вузьким і довгим язиком, широким товстим і малорухливим язиком. В результаті багаторічного аналізу досвіду логопедичної роботи з дітьми нами було виявлено, що язик та форма твердого піднебіння гармонічно взаємодоповнюють одне одного4) аномаліями будови язика: короткою під’язиковою вуздечкою 5) специфічною та аномальною будовою губ: товстими губами часто з відвислою нижньою губою, короткою малорухливою верхньою губою, незрощенням верхньої губи

Ринолалія патологічні зміни тембру голосу при ринолалії пов’язані з порушенням функціонування м’якого піднебіння і язичка. Аналіз фонетичного боку мовлення у дітей з ринолалією показує, що неправильна вимова фонем у них зумовлена не лише порушеннями піднебінно-глоткового змикання та недостатньо диференційованим струменем повітря, але й такими порушеннями, як незрощення верхньої губи, які часто супроводжують незрощення твердого піднебіння, м’якого піднебіння і язичка. у дітей з ринолалією можуть спостерігатися порушення будови й інших органів артикуляції: зубо-шелепної системи - прогенія, прогнатія, передній чи боковий відкритий прикус, рідкі зуби чи відсутність окремих зубів. У цих дітей є специфічні особливості і функціонування м’язів язика..

Дизартрія провідною причиною, що обумовлює специфіку вимови фонем, є порушення тонусу м’язів. ,порушення іннервації мовленнєвого апарату. Характер цього недоліку залежить від локалізації ураження в мозку. В цілому виділяють такі форми порушення тонусу м’язів мовленнєвого апарату при дизартрії: спастичність, гіпотонію, дистонію, дискоординацію, , диспраксію (недостатність артикуляційного праксису).