8 Вплив негативних біологічних факторівна психічний розвіток дітей

Слід зазначити, що спектр несприятливих умов, які порушують нормальний процес розвитку дитини, надзвичайно великий. Але умовно ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні, або біологічні та соціальні. Враховуючи час негативного впливу на організм дитини серед патогенних факторів вирізняють: пренатальні (до початку пологової діяльності), натальні (під час пологів), постнатальні (після пологів і такі, що мають місце в період з раннього дитинства і до трьох років).

Згідно з клініко-психологічними дослідженнями найтяжчий недорозвиток психічних функцій виникає внаслідок шкідливого впливу в період інтенсивної диференціації структур головного мозку на клітинному рівні, тобто на ранніх етапах ембріогенезу, на початку вагітності. Фактори, що порушують розвиток плода ще до народження називаються тератогенними.

До біологічних факторів ризику, що можуть зумовити значні відхилення у психічному розвитку дитини, належать: хромосомно-генетичні відхилення, зумовлені спадково або такі, що виникли у результаті генних мутацій, хромосомних аберацій; інфекційні та вірусні захворювання матері під час вагітності; серцево-судинні та ендокринні захворювання матері; венеричні захворювання матері; імунологічна несумісність крові матері й плода; алкоголізм і вживання наркотиків батьками, особливо матір'ю; біохімічні збитки (радіаційне опромінення, екологічне забруднення навколишнього середовища, вживання харчових добавок, неграмотне використання медичних препаратів тощо), які негативно впливають на здоров'я майбутніх матерів під час вагітності, а також на дітей у ранні періоди пост-нагального розвитку; серйозні відхилення у соматичному статусі матері; токсикози матері під час вагітності, особливо у другій половині; гіпоксичні стани (киснева недостатність); патологічний перебіг пологової діяльності, особливо якщо відбувається травматизація головного мозку; мозкові травми і тяжкі інфекційні й токсико-дистрофічні захворювання, перенесені дитиною в ранньому віці; низка хронічних захворювань (серцево-судинні, ендокринні, імунні, алергічні, інфекційні, вірусні та ін.), що починаються в ранньому і дошкільному віці. Поряд із біологічними факторами не менш значущою є соціально-психологічна детермінація. Відлучання дитини від матері, недостатність емоційного тепла, збіднене в сенсорному відношенні середовище, бездушне і жорстоке ставлення до дитини також можуть бути причинами різних варіантів порушень психогенезу.

—не збереженість структур і функцій центральної нервової системи;

— неадекватне вікові й можливостям виховання і навчання.

9. Вплив негативних соціальних факторів на психічний розвиток дітей.

Підлітковий період – найважливіший етап життя, який багато в чому визначає подальшу долю людини. Важливість підліткового віку визначається тим, що в ньому закладаються основи і намічаються загальні напрями формування моральних і соціальних установок особистості. Даний період традиційно вважається одним з найбільш критичних моментів у розвитку особистості. Найважливішими процесами підліткового віку є розширення життєвого досвіду особистості, кола її спілкування, групової приналежності і типу людей, на яких вона орієнтується.

Причинами відхилень у поведінці підлітків є і реалії сьогодення. Підлітки гостро переживають соціальне розшарування, неможливість для багатьох отримати бажану освіту, жити в достатку, у неповнолітніх протягом півроку або року змінюються ціннісні орієнтації. Заперечення базових соціальних цінностей є першопричиною девіантної поведінки. Морально-психологічні зміни виражаються у підлітків в асоціальній поведінці і можуть супроводжуватися правопорушеннями, втечами, захворюваннями за наркологічною ознакою, серйозними нервово-психічними розладами.

Криза підліткового віку – абсолютно нормальне явище, що свідчить про розвиток особистості, але при наявності деяких несприятливих факторів і умов цей кризовий стан призводить до девіантної поведінки. Таким чином, порушення поведінки може бути наслідком вираженого протікання підліткової кризи – кризи ідентичності; до девіантної поведінки вдається і відхилена соціумом особистість. На думку соціологів, психологів і педагогів зовнішніми факторами, що негативно впливають на розвиток і поведінку дітей і підлітків, є: по-перше, негативні процеси, що відбуваються в суспільстві, по-друге, стан сім'ї, її атмосфера, по-третє, фактори ризику, що йдуть від недоліків шкільного життя дитини. Зовнішніми факторами, що негативно впливають на розвиток і поведінку дітей і підлітків є:

- процеси, що відбуваються в суспільстві: відсутність позитивних суспільних цінностей; недосконалість законів і роботи правоохоронних органів, безкарність злочинів; безробіття відсутність соціальних гарантій та державної підтримки економічно неспроможних сімей з дітьми; - стан сім'ї, її атмосфера: неповна сім'я; матеріальне становище сім'ї (як бідність, так і багатство); низький соціально-культурний рівень батьків, відсутність сімейних традицій; стиль виховання в сім'ї (відсутність єдиних вимог до дитини, жорстокість батьків, їх безкарність і безправ'я дитини); заперечення самоцінності дитини; задоволення потреб дітей (недолік або надлишок); зловживання батьками алкоголю, наркотиками та ін.; байдуже ставлення батьків до вживання дітьми психоактивних речовин;

- недоліки, що йдуть від організації шкільного життя: низький рівень розвитку та навчальної мотивації школярів; навішування ярликів, приниження вчителями особистості учня (погрози, образи тощо); відсутність зв'язку школи з сім'єю учнів, авторитарний або надмірно ліберальний стиль взаємин у системі «учень – учитель» і т. д.

Негативними факторами розвитку особистості підлітка є такі його особистісні характеристики як:

• вразливість - сприяє запам'ятовуванню неприємних подій, образ, страхів, переживань, їх фіксації;

• імпресивність – схильність до внутрішньої переробки почуттів і переживань, не вміння ділитися ними з оточуючими;

• внутрішня нестійкість – суперечливістьсхильність до занепокоєння – хвилювання, зумовлені: а) підвищеною емоційною чутливістю; б) потрясіннями і переляками, або передачею тривоги і занепокоєння з боку батьків;

• беззахисність, або незахищеність. Виявляється головним чином у спілкуванні з однолітками, коли підліток не може захистити себе, "дати здачі", відповісти на образу.