32. Методи й прийоми корекційного впливу на мисленнєві процеси у дітей логопатів.

Психологiчна корекцiя - це один з видiв психологiчної допомоги,

діяльнiсть, спрямована на виправлення особливостей психiчного розвитку, що не вiдповiдають оптимальнiй вiковiй моделi.

В. Дубровiна розглядає психокорекцiю як форму психолого-педагогiчної дiяльностi, спрямовану на виправлення тих особливостей психiчного розвитку, якi не вiдповiдають гiпотетичнiй оптимальнiй моделi нормального розвитку.

Психокорекцiя - це спрямований психологiчний вплив на певнi структури психiки з метою забезпечення їхнього повноцiнного розвитку i функцiонування. У логопсихологii пiд психокорекцiйним впливом на певнi функцiї розумiють цiлеспрямований ix розвиток.

Психокорекцiя застосовуеться у роботi з дiтьми i дорослими, починаючи з раннього віку.

У роботi з дiтьми з ТПМ застосовують симптоматичну i каузальну психокорекцiю.

Сuмпmомаmична корекція (корекцiя симптомiв), передбачае короткочасний вплив з метою «зняття» гострих симптомiв вiдхилень у розвитку, якi заважають перейти до корекцiї каузального типу.

Каузальна (прччuнна) корекцiя спрямована на джерела i причини вiдхилень. Цей вид корекцii тривалiший за часом, вимагає значних зусиль, однак ефективнiший, дозволrяє усунути вiдхилення психiчного розвитку враховуючи природу i причини ix виникнення.

Враховуючи структуру психiчного дизонтогенезу дiтей з ТПМ, видiляють рiзнi сфери застосування психокорекцii щодо дошкiльникiв: а) корекцій емоцiйного розвитку дитини;б) корекцiя сенсо-перцептивної та iнтелектyальної дiяльностi; в) психокорекцій поведiнки дiтей та пiдлiткiв; г) корекцiя розвитку особистостi.

Стосовно проблем дiтей в школi застосовують: а) корекцiю вiдхилень когнiтивного розвитку; б) корекцiя порушень емоцiйно-вольовоi сфери; в) корекцiя поведiнки.

Основні завдання та принципи корекцiйної роботи з дiтьми були розробленi ще Л.С.Виготським, тому мета корекцiйноi роботи визначається розумiнням закономiрностей

психологічного розвитку дити як активного дільнiсного процесу, Що реалiзуеться у спiвпрацi з дорослим. На цiй пiдставi видiляють три ocнoвнi складовi при розробці корекцiйних цiлей: . оптимiзацій соцiальної ситyацiї розвитку; . розвиток видiв дйльностi дитини; . формуванrrя вiкових психологiчних новоутворень.

Специфiчнi завдання психологiчноi допомоги дiтям з ТПМ можуть бути радикальними (повне подолання) або палiативними (часткове подолання).

Основними завданнями психокорекцiйноi роботи з дiтьми ТПМ є: . подолання затримки в сенсорному, моторному, когнітивному розвитку; . розвиток довiльностi, довiльних форм поведiнки; . навчання способам психiчноi самореryляцii, вмiнню розпiзнавати вiдтворювати oкремі емоцii, керувати ними; . формування навичок адаптивноi поведiнки в стресових ситуаціях. . консульryвання батькiв i педагогiв з питань iндивiдуального супроводy дiтей з ТПМ.

Процес реалiзацiї психокорекцiї передбачає три обов'язковi компоненти - діагностику, власне корекцiйний процес i оцiнювання і його ефекmuвносmi, якi тіснo пов'язанi мiж собою. Проведена психологiчна дiагностика дозволяє поставити завдання i обрати адекватнi корекцiйнi засоби. З метою оптимiзацiї корекцiйного впливу здiйснюється поточний i пісумковий контроль ефективностi корекцiйних заходів.

Однак не всi дiти з мовленневими порушеннями потребують психокорекцiйного вплuву.

Показаннямu для здiйснення психокорекцii є: . вiдхилення вiд вікової норми певних психiчних функцiй (недостатня увага, пам'ять, мислення тощо); . наявнiсть психосоматичного радикалу в клiнiчнiй картинi порушення (психогенний характер розладiв); . наявнiсть у суб'єкта з порушенням мовлення загальноневротичних проявiв (пiдвищеноi тривожностi, депресii, cтpaxiв) ; . комунiкативна дезадаптацiя ; . специфiчнi переживання з привоry свого порушення.

Реалiзацiя психокорекцiйних завдань можлива завдяки застосуванню рiзних технологiй, помiж яких провiдне мiсце належить iгровiй корекцiї, а також рiзним видам арттерапii, психогiмнастицi, казкотерапії.