Література

Закон України "Про вищу освіту". Науково-практичний коментар. За загальною редакцією Кременя В.Г. - К., 2002.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні" № 941/2001 від 9 жовтня 2001 р.

Положення про державний вищий навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 5 вересня 1996 року.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року" № 344 від 10 квітня 2001 р.

Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р.

Наказ МВС України № 519 від 14 серпня 1992 р. "Про затвердження тимчасового Положення про організацію навчальної та навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України".

Нормативне регулювання діяльності Національної академії внутрішніх справ України: Збірник документів /Під заг.ред. Я.Ю.Кондратьєва. - К., 2001.

Алексюк А. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання. - К., 1998.

Бадмаев В.Ц. Методика преподавания психологии. - М., 2001.

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К., 2003.

Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. - М., 1998.

Зарецкая Е.Н. Деловое общение: Учебник: В 2 т. - Т.1. - М., 2002.

Змеёв С.И. Андрагогика: основы теории и технологии обучения взрослых. - М., 2003.

Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні (Педагогічні концепції). - К., 1997.

Корсак К, Зінченко Т. Традиційні уроки та лекції: сучасний стан і перспективи // Вища освіта України. - 2002. - № 3. - С.75-80.

Леонтьев А.А. Лекция как общение. - М., 1974.

Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. 3-є видання, доповнене. - К., 2001 р.

Освітні технології /За заг.ред.О.М.Пєхоти. - К., 2001.

Педагогика и психология высшей школы. - Ростов н/Д, 2002.

Попков В.А., Коржуев А.В. Дидактика высшей школы. - М., 2002.

Сікорський П.І. Теоретико-методологічні основи диференційованого навчання. - Львів, 1998.

Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курс лекций. - М., 2000.

Український педагогічний словник. - К., 1997.

Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество. - М., 2002.

Хуторской А.В. Современная дидактика. - СПб, 2001.

Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. - М., 2002.

РІЗНОВИДИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ Й ПРОВЕДЕННЯ

1.Семінар по типу "Малих груп"

Завдання семінарського заняття цього типу:

• розвиток теоретичного мислення, його мобільності;

• формування вміння аналізувати й узагальнювати навчальний матеріал, результати спостережень, "бачити" приклади з життєвого досвіду через призму психології;

• вироблення навичок залучати знання інших тем і галузей психології та споріднених наук, прикладів із життя навколишнього оточення для розуміння й пояснення психологічних явищ;

• активізація творчого мислення у пошуках шляхів вирішення конкретних завдань;

• формування досвіду вироблення колегіальної думки, обґрунтування та відстоювання її.

Методичні вимоги до проведення .семинару: всі студенти академічної групи поділяються на малі групи по 4 р 5 осіб» У кожній групі визначається лідер (староста), який повинен організовувати відповідно до визначеної ролі групи роботу студентів: підготовку відповідей на винесене на обговорення питання, продумування логіки самої відповіді, обгрунтування та доведення теоретичними положеннями вчених чи прикладами з реального життя правильності відповіді, думки групи тощо.

За підготовленою студентами вдома темою семінарського заняття викладач пропонує всім студентам (малим групам) одне проблемне питання (ситуацію, завдання). Питання виголошується так, щоб студенти не могли знайти готової відповіді в конспекті чи підручнику. Наприклад: "Доведіть, що у розвитку психології особистості соціальний фактор є вирішальним", "Дайте характеристику груп підлітків за зразками дорослішання", "Які, на вашу думку, необхідно дати поради молодим батькам з організації спілкування з дитиною впродовж першого року її життя (другого, з трирічною дитиною)? Дайте психологічне обґрунтування? і ін.

На підготовку відповідей на питання дається не більше 5 хв. Усі групи працюють одночасно над питанням, кожна готує свій варіант відповіді. По закінченні часу, відведеного на підготовку відповідей, викладач визначає ролі груп: група - основний доповідач, група -опонент, група підтримки, група суддів (журі). Визначаються завдання кожної групи. Група - основний доповідач готує повну відповідь на питання. Кожен член групи може доповнювати свого основного доповідача. Група підтримки слідкує за змістом відповіді основного доповідача, фіксує прогалини, неточності і після завершення основної доповіді доповнює відповідь на питання. Опонуюча група слідкує за змістом, логікою виступу, аргументованістю положень тощо, готує критичні зауваження, приклади нових ситуацій, що суперечать висловленим думкам доповідача з проханням пояснити певні явища, ставить запитання проблемного змісту і т. ін. Група журі на основі запропонованих критеріїв повинна перш за все оцінити роботу групи - основного доповідача і групу опонентів, а потім групу підтримки та інші групи, якщо такі були, які залучалися до обговорення питання.

Після виступу групи - основного доповідача надається право групам ставити запитання для уточнення відповідей, їх доповнення і т. п. Група підтримки має право пропонувати свій варіант відповіді, доповнює й уточнює відповіді основного доповідача, наводить необхідні докази, приклади, аргументи. Група-опонент, спираючись на підготовлений нею варіант відповіді та згідно зі своїми функціями і завданнями, повертається до виступів обох груп, висловлює свої заперечення, ставить додаткові запитання, пропонує навести додаткові докази, приклади, якщо такі були відсутні. Група суддів на основі критеріїв аналізує роботу груп і окремих студентів і оцінює їх у балах. Для обговорення наступного питання групи міняються ролями.

В кінці заняття підсумок підводить сам викладач: робить зауваження, виголошує остаточну оцінку (за сумарною кількістю набраних балів упродовж роботи на семінарі в цілому), пропонує тему для наступного заняття.

Критерії, за якими оцінюється робота груп: активність групи - всієї і окремих її учасників; організованість роботи: послідовність виступів, логічна завер­шеність думки членами групи, наступність і зв'язок думок тощо.;

• глибина знань студентів з питань, що обговорюються;

• логічність мислення доповідача, теоретична аргументованість висловлених положень;

• підкріплення теоретичних знань Прикладами з наукової чи художньої літератури, з життєвої практики;

• вільне володіння матеріалом (не бути прив'язаним до конспекту чи інших підручних джерел інформації);

• міжпредметні зв'язки (уміння залучати знання інших навчальних дисциплін при підготовці відповідей на питання);

• наявність "робочого" матеріалу, що засвідчує самостійне опрацювання теоретичних джерел та виконання практичних завдань (конспекти по темі, окремі, записи, довідники, тексти виступів, реферати, емпіричні дослідження тощо);

• ґрунтовність доповнень, різнобічний глибокий аналіз питання, що обговорюється;

• уміння ставити запитання ,в, контексті обговорюваної проблеми (їх оригінальність, нестандартність, проблемність).

Оскільки семінарське заняття по типу "малих груп" вимагає спеціального виділення часу на підготовку відповідей да їх аналіз* то на обговорення на семінарському (практичному) занятті доцільно виносити не більше 2-3 питань, які можна на занятті даного типу глибоко обговорити, зробити по них узагальнення й висновки* при потребі (відповідно до проблеми обговорення) сформулювати поряди, рекомендації тощо.

Семінарське заняття цього типу допомагає викладачу активізувати всю аудиторію, працювати без байдужих, виявляти рівень знань з обговорюваного питання чи теми переважної більшості студентів, формувати вміння виробляти групову думку та аргументувати свої висловлювання, відстоювати власні позиції, виявляти креативність мислення.